вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2021 р. Справа№ 910/4210/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.
за участю представників:
від позивача - Денисенко О.М., адвокат, ордер серії АА №1061068 від 13.11.2020;
від відповідачів - представники не прибули;
від третіх осіб - представники не прибули,
розглянувши апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/4210/20 (суддя Привалов А.І., повний текст складено - 29.10.2020) за позовом Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Інвінтум", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" про визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору.
ВСТАНОВИВ наступне.
Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до Міністерства юстиції України та Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", в якій просить суд:
- визнати недійсними результати аукціону від 04.03.2020 з продажу 5 080 310 373 штук простих бездокументарних іменних акцій ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ: 00039002, номінальною вартістю 10 грн, 99,7726% від загальної кількості, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, оформлені Протоколом аукціону з реалізації акцій ПАТ "Промінвестбанк", на які звернено стягнення на АТ "Фондова біржа ПФТС", складеним 06.03.2020;
- визнати недійсним Договір (біржовий контракт) купівлі-продажу цінних паперів (Б-Б) № 813054; БB2369-АК; БB-04/03/03, укладений 06.03.2020 між Міністерством юстиції України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай".
Позивач також звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на акції прості бездокументарні іменні, номінальною вартістю 10 грн., у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 99,7726%, міжнародний ідентифікаційний номер UA40001363290, цінні папери ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ 00039002;
- заборони Міністерству юстиції України, Акціонерному товариству "Фондова біржа ПФТС", Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвінтум" та будь-яким іншим особам виконувати Договір (біржовий контракт) купівлі-продажу цінних паперів (Б-Б) № 813054; БB2369-АК; БB-04/03/03 від 06.03.2020, зокрема, перераховувати (списувати) з рахунку в цінних паперах, що належить Державній корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" 5 080 310 373 штук простих бездокументарних іменних акцій ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ 00039002, номінальною вартістю 10 грн., 99,7726% від загальної кількості, міжнародний ідентифікаційний номер UA40001363290.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що з відкритих джерел йому стало відомо про вчинення відповідачами дій, направлених на передачу акцій на користь ТОВ "ФК "Фортіфай", не зважаючи на оскарження позивачем в рамках даної справи аукціону від 04.03.2020 та договору, укладеного в результаті його проведення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/4210/20 відмовлено Державній корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки, за висновком суду, заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодного належного і допустимого доказу, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на надання ним суду першої інстанції належних доказів, вчинення відповідачами дій, спрямованих на передачу акцій на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай".
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Відповідачі та треті особи своїм правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належнім чином.
Так, підтвердженням отримання ухвали апеляційного суду про призначення скарги до розгляду на 25.01.2021 першим та другим відповідачами, а також третіми особами є повідомлення про вручення поштового відправлення.
Стосовно повідомлення третього відповідача, то ухвала суду була повернута органом поштового зв'язку з поміткою про відсутність адресата.
Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Враховуючи те, що неявка представників вказаних учасників судового процесу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такий правовий висновок викладено в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19.
З урахуванням предмету позову у даній справі - визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, позивач на підтвердження обставин вчинення відповідачами дій, спрямованих на передачу акцій на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай", надав суду першої інстанції роздруківки з сайту "Інтерфакс Україна" та сайту "Financial Club".
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки такі роздруківки, зроблені зі статей, розміщених в інтернет-виданнях та наведена в них інформація не має офіційного характеру.
Посилання апелянта на те, що інформаційне агентство "Інтерфакс Україна" найбільш авторитетний та компетентний постачальник інформації наведеного висновку не спростовують.
Стосовно доводів апеляційної скарги про незаконність проведеного аукціону та можливість відчуження акцій товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай" на користь третіх осіб, слід зазначити, що обставини правомірності чи не правомірності проведення аукціону є безпосередньо предметом позову у даній справі, а тому наразі висновки про його незаконність є передчасними та не можуть бути покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову.
Можливість подальшого відчуження спірних акцій на користь третіх осіб є недоведеною апелянтом, а судове рішення не може бути ухвалено на підставі припущень.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо наявності підстав для забезпечення позову.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника - позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/4210/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 01.02.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко