Провадження № 33/803/43/21 Справа № 172/1047/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
22 січня 2021 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працює продавцем-барменом кафе "Візит", яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,
Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420 гривні 40 копійок судового збору.
Так, судом встановлено, що 06 листопада 2020 року близько 22:20 год. ОСОБА_1 перебувала в кафе «Візит», що розташоване по вул. Першотравневій, 201-Б в сел. Васильківка Дніпропетровської області, де виконувала обов'язки продавця та допустила діяльність закладу на території регіону, де встановлений «помаранчевий» рівень епідеміологічної небезпеки, чим порушила вимоги підп. 3 п. 11 постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року та знаходилась без захисної маски на обличчі (респіратора), в тому числі виготовленої самостійно, чим порушила підп. 1 п. 10 вказаної постанови КМУ.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо неї, не в повному обсязі з'ясував та перевірив всі обставини справи, а висновки суду про винність апелянта не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що поліцейський який склав протокол про адміністративне правопорушення, стверджував, що ОСОБА_1 є працівником кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та здійснювала господарську діяльність, разом з цим в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, які б підтвердили факт продажу товару або надання будь-яких послуг в сфері обслуговування особою без захисної маски, крім того не міститься в них і копії розрахункових квитанцій, які б підтвердили здійснення продажу і документу, який би свідчив про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
За адресою по АДРЕСА_2 розташований продовольчий магазин, який здійснює роздрібну торгівлю харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, а ОСОБА_1 не є законим розпорядником майна, а отже не могла здійснювати їх продаж, а також не могла перешкоджати діяльності даного магазину через відсутність повноважень.
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, які підтверджують причетність ОСОБА_1 до даного магазину, суду не надано, а також здійснення факту продажі та обслуговування поліцейським не надано, але суд першої інстанції залишив це без належного обґрунтування.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ОСОБА_1 в судове засідання 22 січня 2021 року не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 була завчасно повідомлена про дату та час судового засідання, мала змогу ознайомитись з матеріалами справи напередодні судового засідання, але не скористалась своїм правом, апеляційний суд розцінює поведінку ОСОБА_1 , як спробу затягування розгляду справи, з метою уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
За таких підстав, з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (справа «Михайлов проти Російської Федерації»).
Враховуючи сутність і характер адміністративного правопорушення, суворість можливого стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки , мати право на захист своїх інтересів професійним захисником та право оскаржувати судові рішення.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №641, зі змінами, а саме: підпункту 35 пункту 11 визначено, що на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено «зелений» рівень епідемічної небезпеки, забороняється проведення дискотек, робота розважальних закладів (нічних клубів), діяльність закладів громадського харчування із організацією дозвілля (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів, тощо). Вказане протиепідемічне обмеження встановлене й на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено "помаранчевий" рівень епідемічної небезпеки.
Відповідно до Протоколу № 53 позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 16.10.2020 року, на підставі оцінки епідемічних показників та з урахуванням рішень протоколу позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 15.10.2020 року №36 встановлено "помаранчевий" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 у Васильківському районі терміном дії з 00:00 год. 19 жовтня 2020 року.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №443790 від 06.11.2020 року;
- рапортами поліцейських СРПП Васильківського ВП про те, що під час патрулювання було виявлено, що близько 22:20 год. 06.11.2020 року працювало кафе "Візит" в сел. Васильківка, де перебували відвідувачі, а також що ОСОБА_1 , яка виконувала обов'язки продавця вказаного кафе, знаходилась без захисної маски на обличчі, а відвідувачі, які перебували у даному закладі відмовились від надання письмових пояснень.
- відеозаписом на якому зафіксовані відвідувачі в кафе «Візит» після 22.00 години.
В суді апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної бодікамери, на якому зафіксований факт порушення ОСОБА_1 вимог підп 1 п. 10, підп 3 п. 11 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року та факт складання протоколу про адміністративне правопорушення, відмова від його підписання та отримання копії ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги з приводу невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП є необґрунтованими, оскільки останній складений в загальнодоступній формі та державною мовою, крім того містить посилання на відповідні норми правових актів, які на думку працівників поліції, було порушено ОСОБА_1 .
Незазначення в протоколі про адміністративне правопорушення свідків та недолучення їх показань не є порушенням, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
При цьому слід зазначити, що особа, уповноважена на складання протоколу направляє до суду докази та матеріали на підтвердження доведеності вини у вчинені адміністративного правопорушення у тому обсязі, який вважає необхідним, а суд згідно положень ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, відомості про свідків вказуються у протоколі тільки тоді, якщо вони є. Залучення понятих під час складення протоколу про адміністративне правопорушення чинним законодавством не передбачено, а тому доводи апелянта в цій частині не беруться до уваги апеляційним судом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що карантинні (обмежувальні) заходи, які можуть бути застосовані Кабінетом Міністрів України співрозмірними загрозі поширенню інфекційним захворюванням та спрямовані на забезпечення захисту здоров'я громадян країни.
Карантинні обмеження повинні бути необхідними у демократичному суспільстві та пропорційними переслідуваній законній меті, заздалегідь передбаченими, носити терміновий характер з урахуванням відповідних наслідків їх застосування. При цьому вказані карантинні обмеження повинні періодично переглядатися з метою вирішення питання про необхідність їх продовження або наявність причин для скасування.
Запобігання поширенню інфекційних захворювань є підставою для обмеження свободи пересування, зібрань, приватного та сімейного життя відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому під суспільною необхідністю потрібно розуміти відповідність відношення балансів прав однієї людини з балансом прав всієї нації на здорове існування та безпечне середовище. Баланс інтересів індивідуального і громадського здоров'я відображений у справі «Соломахін проти України».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під законною метою необхідно розуміти встановлення конкретних, вимірних, досяжних, реалістичних та часоспрямованих цілей на зміну та покращення ситуації в майбутньому. У даному випадку такою метою є запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), про що прямо зазначено у відповідній постанові КМ України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що встановлені підпунктом 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року, обмеження щодо заборони дільності закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), були, заздалегідь передбачуваними та відповідали принципу правової визначеності, носили тимчасовий характер та відповідали вимогам щодо запобігання поширення пандемії.
Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності та допустимості, а тому підтверджують винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил щодо карантину.
Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко