ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18524/20
провадження № 2/753/1740/21
"27" січня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Лужецької О.Р., за участю секретаря Григораш Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
26.01.2021 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд: накласти арешт на майно та грошові кошти, які належить ОСОБА_3 або підлягають передачі, сплаті, ОСОБА_3 і знаходяться у нього чи в інших осіб, оскільки невжиття таких заходів, на думку заявника може унеможливити реальне виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали поданої заяви, співставивши її вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даної заяви виходячи з наступного.
Відповідно до п. 7 Постанови № 9 Пленуму ВС України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або в судовому засіданні ( залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно пунктів 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу за договором позики в розмірі 5 873 дол. США та пені в сумі 7 047,60 дол. США.
Разом з тим, заявляючи вимогу про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належить відповідачу заявником не вказано стосовно якого майна та яких коштів слід застосувати даний захід забезпечення позову та не надано відповідних правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності відповідача на певне майно, а також не надано жодного належного доказу наявності у відповідача відповідних коштів, щодо яких слід застосувати такі заходи.
Крім того, як вбачається із матеріалів заяви, заявником не наведено обґрунтованих обставин і не надано жодних доказів, які б підтверджували реальний намір відповідача відчужити належне йому майно третім особам або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши доводи про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що дана заява є необґрунтованою.
На підставі вище наведеного та керуючись ст. 151 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.Р. Лужецька