Справа №701/1087/20
Провадження №2-а/701/4/21
28 січня 2021 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді -Маренюка В. Л.
за участю секретаря -Філіпчак Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції та інспектора 1-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шеремета Артема Сергійовича про скасування постанови ЕАМ № 3393849 від 6 листопада 2020 року по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про скасування постанови ЕАМ №3393849 від 6 листопада 2020 року по справі про адміністративне правопорушення.
На підставу своїх вимог спирається на те, що 6 листопада 2020 року, близько 22 години 16 хвилин, він перебував за кермом автомобіля «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухався трасою а/д М-12 Кропивницький-Тернопіль-Стрий (міжнародне позначення Е-50), 699 кілометр, напрямок руху - від м. Кропивницького. Дорога, якою позивач рухався за правилами дорожнього руху України, є головною. Після перетинання залізничного переїзду позивач був зупинений працівниками патрульної поліції, один з яких назвався Шеремет Артем Сергійович, лейтенант поліції, інспектор 1-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, заявив, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та виніс постанову ЕАМ № 3393849 від 06 листопада 2020 якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вказане ним правопорушення.
Позивач вважає дану постанову незаконною, протиправною, оскільки зазначені в ній обставини не відповідають дійсності та такою, що не відповідає нормам КУпАП та законодавству України, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись з даною позовною заявою до суду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволенні.
Відповідач інспектор 1-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області, Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шеремет А.С. до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином, однак у своєму відзиві на позовну заяву, зазначив що просить справу розглядати за наявними в ній доказами та поясненнями без його участі та в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції до суду двічі не з'явився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань на адресу суду не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів.
Вислухавши позивача, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, оглянувши відео фіксацію події, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
З копії постанови серії ЕАМ №3393849 від 06.11.2020 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 425 грн. за те, що він 06.11.2020 року, о 22:01 год. Керуючи автомобілем «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1 , на 699 км. а/д М-12 Кропивницький-Тернопіль-Стрий, на перехресті, перед поворотом ліворуч не подав сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2.б ПДР України.
Об'єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є порушення ним користування попереджувальними сигналами.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Відповідно до підпункту «б» пункту 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи порядок розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який було, за твердженням останнього, порушено, суд звертає увагу на наступне:
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Отже, законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді. Наведена вище правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 7 листопада 2019 року по справі №487/2179/17.
В той же час позивач не надав та не зазначив доказів, які свідчили б про те, що під час розгляду справи відповідачем були порушені його права, а також порушена процедура розгляду справи, передбачена ст. ст. 268, 278, 279 КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З долученого відповідачем до матеріалів справи диску з відеофіксацією події, який було оглянуто в судовому засіданні, вбачається, що на одному відео файлі зафіксовано сам факт правопорушення знятий на відео реєстратор патрульного автомобіля, а на іншому - процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, під час якої позивач не визнав своєї провини у порушенні правил дорожнього руху.
Матеріали справи та пояснення поліцейського, зафіксовані нагрудною камерою, свідчать, що причиною зупинки позивача є не увімкнення ним покажчика лівого повороту перед здійсненням маневру, оскільки він рухався по головній дорозі, яка змінює свій напрямок руху, а тому зобов'язаний був увімкнути покажчик лівого повороту.
Попереджувальними сигналами є:
а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;
б) звукові сигнали;
в) перемикання світла фар;
г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;
ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знаку автопоїзда;
д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору (п.9.1 ПДР України).
Відповідно до підпункту «б» пункту 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
При цьому, обов'язок вмикати світловий покажчик повороту виникає лише у випадку вчинення водієм маневру, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з'їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).
Крім того, відповідно до п. 9.4 ПДР України подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м. у населених пунктах і за 150-200 м. поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Згідно з п. 33 ПДР України "Дорожні знаки" знак 2.3 "Головна дорога" надає право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Знак встановлюється безпосередньо перед перехрестям, а також на початку головної дороги. Знак обов'язково повторюється з табличкою 7.8 "Напрямок головної дороги" перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок, а також перед перехрестям зі складним плануванням. Однак, з наданого позивачем та відповідачем відеозаписів з авто реєстраторів видно, що на зазначеній ділянці дороги, в напрямку руху автомобіля під керуванням позивача, відсутні дорожні знаки 2.3 «Головна дорога», з табличкою 7.8 "Напрямок головної дороги". Вказане, свідчить про те, що ділянка дороги, по якій рухався позивач, є вигином, тобто зміною напрямку самої дороги в плані, а не зміною напрямку руху автомобілів, які по ній рухаються, що не зобов'язує водіїв включати світлові покажчики поворотів при проїзді цього вигину. Якщо водій рухається в своїй смузі і не збирається перестроюватися, тобто перетинати поздовжні лінії дорожньої розмітки, то ніяких сигналів він подавати не повинен - оскільки формально він не планує робити перестроювання, тоді як ввімкнений поворот вводить в оману інших учасників руху і створює аварійну ситуацію на дорозі.
З урахуванням вимог діючих Правил дорожнього руху України, позивач не мав обов'язку вмикати світловий покажчик повороту, оскільки фактично поворот (тобто зміну напрямку руху праворуч чи ліворуч), розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом він не здійснював, так само не здійснював перестроювання, а тому суд в даному випадку не вбачає порушення позивачем п. 9.2 «б» ПДР України.
Таким чином, за встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи надані ними докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3393849 від 6 листопада 2020 року, у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та про наявність правових підстав для задоволення позову.
Суд вважає що позивачем не пропущено строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки постанова ЕАМ № 3393849 була винесена 6 листопада 2020 року після 22 години, а позов, який був датований 16.11.2020р., надійшов до канцелярії суду 17.11.2020р.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року по справі № 757/52466/18-а.
З наявної в матеріалах справи квитанції № 117 від 20.11.2020р. вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 420,40 грн., та 35,92грн. витрат на пересилання адміністративного позову до суду, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління патрульної поліції в Кіровоградській області, на користь позивача.
Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 132, 138, 139, 243-246, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3393849 від 6 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КупАП та піддано штрафу в розмірі 425 грн., визнати протиправною та скасувати.
Справу закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління патрульної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження юридичної особи: 25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22 Б), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 420,40 грн. та 35,92 грн. витрат на пересилання адміністративного позову до суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.02.2021 року.
Суддя В.Л. Маренюк