Справа №701/1233/20
Номер провадження2/701/66/21
29 січня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого судді - В.Л. МАРЕНЮКА
при секретарі - Н.В. ФІЛІПЧАК
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області, Чупис Тетяни Петрівни третьої особи що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів та третіх осіб що не заявляють самостійні вимоги на стороні відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
На підставу своїх вимог спирається на те, що в листопаді 2020 року, позивачем, було отримано від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63624725 від 16.11.2020 року, Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та Постанову про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до яких приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., було розглянуто заяву стягувача (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн-фінанс»,) про примусове виконання виконавчого напису №54228 виданого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 34407,00 грн., про стягнення з позивача на користь відповідача розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн. та про стягнення з позивача на користь відповідача основної винагороди в розмірі 3440,70 грн.
Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса №54228 виданий 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем таким, що зроблений з порушенням вимог чинного законодавства України та таким, що не підлягає виконанню, а постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63624725 від 16.11.2020 року виданою приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяною Петрівною такою, що не підлягає виконанню, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Позивач до суду не з'явився, але надав суду заяву, згідно якої позов підтримав та просив справу слухати в його відсутності.
Представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.
Відповідач приватний виконавець Чупис Т.П., в судове засідання не з'явилась. Направила суду клопотання про розгляд справи в її відсутності.
Третя особа що не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що в листопаді 2020 року, позивачем, було отримано від приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63624725 від 16.11.2020 року (вих.№7901 від 16.11.2020 року), Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (вих.№7903 від 16.11.2020 року) та Постанову про стягнення з боржника основної винагороди (вих.№7904 від 16.11.2020 року). Відповідно до змісту вище зазначених постанов приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., було розглянуто заяву стягувача (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн-фінанс»,) про примусове виконання виконавчого напису №54228 виданого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 34407,00грн. (лист вих. № 7901 від 16.11.2020 року), про стягнення з позивача на користь відповідача розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн. (лист вих.№7903 від 16.11.2020 року) та про стягнення з позивача на користь відповідача основної винагороди в розмірі 3440,70 грн. (лист відповідача вих.№7904 від 16.11.2020 року).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" (далі Закон "Про нотаріат") нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 ЗУ "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу наведених норм суд приходить до висновків про те, що:
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справі на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі №6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі №6-141цс14.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" №1172 в редакції від 29.11.2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (в редакції чинній станом на 26 вересня 2019 року - дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).
Отже, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити і визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 54228 виданого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем таким, що не підлягає виконанню. Зобов'язати ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», та Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області, Чупис Тетяни Петрівни повернути кошти, стягнуті з ОСОБА_1 на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63624725 від 16.11.2020 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням позову, необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,-
Позов задоволити.
Визнати виконавчий напис нотаріуса № 54228 виданого 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем таким, що не підлягає виконанню.
Зобов'язати ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», та Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області, Чупис Тетяни Петрівни повернути кошти, стягнуті з ОСОБА_1 на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63624725 від 16.11.2020 року.
Стягнути солідарно з ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (код 42254696) Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області, Чупис Тетяни Петрівни на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 грн. 80 коп. та судові витрати по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В.Л. Маренюк