28 січня 2021 року Справа № 160/13532/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Харківського національного університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба (вул.Сумська, 77/79, м.Харків, 61023, код ЄДРПОУ 24980799) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, -
Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 57 130,16 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2020 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і ОСОБА_1 був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету. Оскільки відповідачем не були виконані взяті зобов'язання, останній повинен відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у Харківському національному університету Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба у розмірі 57 130,16 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.3 ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 26.11.2020 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме до суду надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2 102 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.01.2021 року на адресу суду повернувся конверт, в якому направлялась ухвала про відкриття провадження по даній справі на адресу відповідача, з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч.4 ст.124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За нормами ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Так, відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу, на адресу суду не надіслав.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач проходив навчання та військову (публічну) службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил (далі - Університет) з 20.07.2018 року по 17.09.2020 року на посаді курсанта.
Відповідно до розділу II "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений з ОСОБА_1 20.07.2018 року.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
17.09.2020 року контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем був достроково розірваний та останній був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 16.09.2020 року №214.
Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем 20.07.2018 року, відповідач взяв на себе зобов'язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу» та п.3 Контракту, де вказано, що: «курсант добровільно бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану)».
Отже, після розриву контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання.
Для добровільного відшкодування витрат університетом встановлений строк 15 діб, який обчислюється від дати видання наказу про відрахування курсанта (з моменту відрахування).
Позивач ознайомився із загальним розрахунком № 407 від 18.09.2020 року, про що свідчить його особистий підпис. Але на теперішній час добровільне відшкодування витрат на користь позивача не відбулося.
Частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено: «Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.»
На розвиток частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964 був затверджений "Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", який визначає механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту на проходження військової служби (навчання) у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.
Відповідно до пункту 3 вказаного «Порядку відшкодування витрат...» - відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. А, відповідно до пункту 4 «Порядку відшкодування витрат...» - розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом.
На виконання вказаного пункту 3 «Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964, був виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 р. №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений «Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах».
В той же час, пунктом 7 «Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 964, визначено: "У разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку".
Отже, Харківським національним університетом Повітряних Сил відповідно до вимог «Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» та «Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» були розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача в Університеті з дня його зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу Університету, загальна сума яких склала 57 130,16 грн., що підтверджується загальним розрахунком №407 від 18.09.2020 року коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 .
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 57 130,16 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки позивачем не були понесені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то судом питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 57 130,16 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Судовий збір по даній справі не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма