16 січня 2021 року Справа 160/14636/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду адміністративного позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
09.11.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (направлений засобами поштового зв'язку на адресу суду 04.11.2020), у якому позивач просить суд скасувати винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області:
- податкове повідомлення-рішення №0232031305 від 13.06.2018р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;
- податкове повідомлення-рішення №0231891305 від 13.06.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 180562,93 грн., з яких 144450,34 грн. - податкове зобов'язання, 36112,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення №0231811305 від 13.06.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 4006,88 грн., з яких 3205,50 грн. - податкове зобов'язання, 801,38 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення №02320001305 від 13.06.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 76107,00 грн., з яких 50738,00 грн. податкові зобов'язання, 25369,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення №0231941305 від 13.06.2018р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- податкове повідомлення-рішення №0232061305 від 13.06.2018р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн. за платежем податок на додану вартість;
- податкове повідомлення-рішення №0232101305 від 13.06.2018р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 589939,98 грн., з яких 393293,32 грн. - податкові зобов'язання, 196646,66 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- рішення № 0232171305 від 13.06.2018р. «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
10.12.2020 на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду уточнений адміністративний позову разом з аналогічними позовними вимогами та квитанцією про сплату судового збору, у визначеному Законом розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі №160/14636/20.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
13.01.2020 до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що Верховний Суд у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено і вважав за необхідне сформулювати наступний висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті». Враховуючи наведене, відповідно до ч. 3-4 ст. 123 КАС України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить залишити позовну заяву без розгляду.
Вирішуючи вищезазначене клопотання, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 47 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Частиною 1 статті 240 КАС України встановлений вичерпний перелік підстав для залишення адміністративного позову без розгляду. Так, пунктом 8 частини 1 вказаної статті встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розглядуз підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Положеннями частин 3 та 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
При цьому, частиною 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 120 КАС України).
Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 29.01.2018 №675-п, повідомлення від 29.01.2018 №271, з 12.02.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, результатами якої оформлені актом перевірки від 12.03.2018 №12070/04-36-13-05/ НОМЕР_1 .
На підставі акту перевірки контролюючим органому були складені податкові повідомлення-рішення №0232031305 від 13.06.2018, №0231891305 від 13.06.2018, №0231811305 від 13.06.2018, №02320001305 від 13.06.2018, №0231941305 від 13.06.2018, №0232061305 від 13.06.2018, №0232101305 від 13.06.2018 та рішення №0232171305 від 13.06.2018 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску».
Вищевказаний акт та податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу платника податків листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.04.2019 №51696/10/04-36-13-05 у відповідь на заяву ФОП ОСОБА_1 від 21.03.2019 (вх.№ГУ ДФС 38619/ФОП від 22.03.2019).
З наявної у матеріалах справи копії зазначеного листа вбачається, що вищенаведені акт перевірки та податкові повідомлення-рішення було направлені були направлені засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернуті на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Проте, жодних доказів направлення/вручення платнику податків відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування до суду надано не було.
Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань, суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов'язань платнику податків.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року №657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (далі - Закон №657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.
Проте, до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.
Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.
Натомість, в справі, що розглядається, предметом розгляду є рішення контролюючих органів, які стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а саме: податкові повідомлення-рішення №0232031305 від 13.06.2018, №0231891305 від 13.06.2018, №0231811305 від 13.06.2018, №02320001305 від 13.06.2018, №0231941305 від 13.06.2018, №0232061305 від 13.06.2018, №0232101305 від 13.06.2018 та рішення №0232171305 від 13.06.2018 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску».
Так, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) впливає та зумовлює різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Наведений правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18), незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював новий правовий висновок, відповідно до якого: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».
При цьому, самим Верховним Судом у вказаному рішенні було звернуто увагу, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Отже, суд зазначає, що на час подання ФОП ОСОБА_1 даного адміністративного суду актуальною була правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, відповідно до якої строк для звернення платника податків із позовом щодо правомірності податкових повідомлень-рішень до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
В той же час, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на ефективний засіб юридичного захисту закріплене у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду - як джерело права.
Згідно з статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зауважує, що на необхідністі дотримання принципу «правової визначеності» як складової верховенства права неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.
У остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Крім цього, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Наведені вище догми Європейського правозастосування були імплементовані в податкове законодавство України.
Так, положеннями податкового законодавства закріплено правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), яке покликано забезпечувати реалізацію однієї з ознак верховенства права - правової визначеності, а саме: можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.
Також, Європейським Судом з прав людини у п.61 рішення «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999 (заява № 28342/95) сформував правовий висновок, відповідно до якого право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Тобто, можно дійти висновку, що для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Водночас, у рішенні «Волков проти України» від 09.01.2013 (Заява № 21722/11) ЄСПЛ підтримав принцип «передбачуваності». Так, у 169 рішення зазначено, що вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).
Таким чином, суд зазначає, що у позивача на час звернення до суду були «правомірні очікування» («законні сподівання») на застосування до спірних правовідносин строку звернення у 1095 днів відповідно до сформованої на той час судової практики.
З огляду на вищенаведене, з метою додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, суд вважає за необхідне застосувати в даній справі актуальну на день подання позивачем позовної заяви до суду правову позицію Верховного Суду (рішення Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18) щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу, якими визначенно суми грошових зобов'язань платникові податків.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивачем 1095-денний строк з дня отримання платником податків рішення оскаржуваних в даному провадження податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, у суду відсутні підставі для застосування правових наслідків, передбачних частинами 3-4 статті 123 КАС України.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 47, 122, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду адміністративного позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно