25 листопада 2020 року Справа № 160/6801/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.,
при секретарі Главчеві В.Ф.,
за участю:
представника відповідача Савченка К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), код ЄДРПОУ 14321742, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо неналежної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат. Відповідачем 28.05.2020 року №705/5205 було надано відповідь на запит та надано довідку-розрахунок №66 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна від 01.06.2018 року, а також довідку закупівельних цін яких років застосовувались для нарахування грошової компенсації, а також витяг з наказу від 22.10.2018 року №350-ос. З наданої відповіді позивач дізнався, що при здійсненні нарахування та виплатити грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідачем було порушено приписи чинного законодавства, чим порушені його права.
На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
27.07.2020 року на виконання вищевказаної ухвали позивачем надано до суду уточнений адміністративний позову разом з додатками.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 03.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6801/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово. Розгляд справи по суті прийнято розпочати з 02 вересня 2020 року.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 02.10.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 02.10.2020 року в зв'язку з тим, що строк на надання відзиву не сплив вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/6802/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено 27 жовтня 2020 року об 10:30 год.
06.10.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування правової позиції зазначено, що при визначенні суми, що підлягає до виплати важливо звертати увагу на момент коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно в момент виникнення права відповідно до вищевказаних розрахунків, що затверджені наказами АДПСУ від 11.02.2017 року №33, від 06.01.2018 року №30.
09.10.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено незгоду з позицією відповідача, наведеній у відзиві, та вказано, що відповідачем не надано довідку про вартість предметів речового майна, яка б за змістом та формою відповідача довідці, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №178. Кабінетом Міністрів України визначено, що речова служба відповідача готує довідку, виходячи із закупівельної вартості речового майна, розрахованої адміністрацією Держприкордонслужби, станом на 1 січня поточного року, то застосовувати закупівельні ціни минулих років неприпустимо.
16.10.2020 року від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в зв'язку з тим, що він не зможе їздити в м.Дніпро з м. Харків в зв'язку віддаленістю, та з установленим на території України адаптивного карантину і значного збільшення кількості хворих на COVID-19.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 20 жовтня 2020 року доручено Харківському окружному адміністративному суду (61202, м. Харків, майдан Свободи, 6) забезпечити проведення судового засідання по справі №160/6802/20, призначеного на 27.10.2020 року о 10 год. 45 хв., в режимі відеоконференції.
27.10.2020 року в підготовче судове засідання прибув представник відповідача, зазначив що всі наявні у них докази вже надані, підтримав раніше обрану правову позицію та надав згоду на закриття підготовчого судового засідання, позивач не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 19.11.2020 року. Доручено Харківському окружному адміністративному суду (61202, м. Харків, майдан Свободи, 6) забезпечити проведення судового засідання по справі №160/6802/20 призначеного на 19.11.2020 року о 10 год. 15 хв., в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 19.11.2020 року оголошено перерву до 25.11.2020 року.
В судове засідання, призначене на 25.11.2020 року, з'явився представник відповідача, викладену позицію підтримав. Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справі повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
Позивач проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що не заперечували сторони по справі.
Відповідно до наказу начальника 4 прикордонного загону від 01.06.2018 року №185-ОС звільнено в запас Збройних сил України, виключено зі складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , заступника начальника 2 прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування, в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України, з правом носіння військової форми одягу.
Окрім того, відповідно до зазначено наказу, наказано виплатити грошову компенсацію за 21 добу невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік; одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення на день звільнення за двадцять п'ять повних календарних років військової служби; оклад грошового утримання, надбавку за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення за прослужений період у поточному місяці в повному обсязі, відповідно до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Згідно наказу відповідача від 22 жовтня 2018 року №350-ос «Про виплату грошової компенсації», позивачу було виплачено грошову компенсацію за неотримане протягом служби речове майно.
У зв'язку з тим, що під час звільнення позивачу не було надано Довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, на підставі якої повинна нараховуватись та виплачуватись компенсація за неотримане речове майно, та з метою з'ясування за якими цінами позивачу було здійснено нарахування та виплата грошової компенсації, зокрема, чи застосовувались при нарахуванні компенсації закупівельна вартість речового майна станом на 01.01.2018 року, позивач звернувся із запитом до відповідача.
Відповідачем 28.05.2020 за №705/5205 було надано відповідь на запит та надано Довідку-розрахунок №66 на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна від 01.06.2018, а також Довідку закупівельних цін яких років застосовувались для нарахування грошової компенсації (без дати), та витяг з наказу відповідача від 22.10.2018 №350-ос.
З наданої відповідачем на запит відповіді від 28.05.2020 року за №705/5205 та доданих до них документів, позивач довідався, що при здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем було порушено приписи чинного законодавства, з огляду на те, що протягом військової служби позивач не отримував належне речове майно. Відповідач здійснив компенсацію вартості неотриманого речового майна, однак нарахування та виплату такої компенсації було здійснено за цінами минулих років, протягом яких проходив військову службу на офіцерських посадах та починаючи з 2004 року.
При цьому, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужбй станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення з військової служби).
Тобто, компенсація повинна була здійснюватися за цінами станом на 01 січня 2018 року, а не за цінами минулих років, як здійснював відповідач.
Не погоджуючись з проведеним розрахунком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби.
Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Відповідно до Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідними структурами станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, з огляду на те, що позивача було виключено зі списків військової частини у 2018 році довідка про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу повинна була видаватися на підставі закупівельної вартості такого майна станом на січень 2018 року.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання компенсації виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, а саме 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, яка відповідно до вимог ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є таким, що підлягають задоволенню судом в редакції, визначеній позивачем.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати (Харківський прикордонний загін), код ЄДРПОУ 14321742, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст ухвали згідно з вимогами частини третьої статті 243 КАС України складений 07 грудня 2020 року.
Суддя І.В. Юхно