Справа № 2011/6702/12
Провадження № 4-с/638/2/21
29 січня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Цвіри Д.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Суркова М.О.,
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника скаржника - Козуб О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові скаргу ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження по справі № 2011/6702/12 по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування постанови державного виконавця Держинського ВДВС м. Харкова від 20.07.2016 про відкриття виконавчого провадження № 51956689.
Заява мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 715,70 доларів США та судові витрати 1 892,51 грн.
На виконання зазначеного рішення Дзержинським судом м. Харкова 23 липня 2012 року видано виконавчий лист № 2011/6702/2012, на підставі якого відкрито виконавче провадження. 15 квітня 2013 року виконавчий лист повернуто до суду для виправлення описки стосовно ім'я та по - батькові боржника, а 10 червня 2013 року судом видано інший виконавчий лист за № 2011/10164/12. Виконавчий лист пред'явлено до виконання, проте 29 грудня 2014 року його повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно пред'явлений виконавчий лист ПАТ КБ «ПриватБанк» до примусового виконання 13 липня 2016 року, але строк пред'явлення виконавчого листа по цій справі закінчився 29 грудня 2015 року.
У зв'язку з наявністю невідповідностей виконавчого листа ЗУ «Про виконавче провадження», а також на підставі того, що виконавчий лист був пред'явлений до виконання після спливу строку для пред'явлення виконання, що є безумовною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник просив суд задовольнити скаргу.
Представник скаржника в судовому засіданні надав пояснення, у відповідності до скарги, просив її задовольнити.
Скаржник підтримав свого представника.
Державний виконавець Мирна Т.В. в судове засідання не з'явилася, надала через канцелярію суду клопотання про розгляд скарги в її відсутності та разом з клопотанням надала копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2016 та постанову про закінчення виконавчого провадження 03.12.2020.
Представник стягувача ПАТ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, звернулись до суду з заявою про відкладення слухання справи.
Приписами ч.3 ст. 432 ЦПК України передбачено, що неявка стягувача не є перешкодою для розгляду заяви.
У зв'язку викладеним суд приходить до висновку про розгляд заяви за відсутності стягувача.
Суд, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків:
Судовим розглядом встановлено наступне.
Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 715,70 доларів США та судові витрати 1 892,51 грн (а. с. 28-29).
Судове рішення набрало законної сили 12 липня 2012 року.
23 липня 2012 року на виконання зазначено рішення Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист у справі № 2011/6702/2012 про стягнення боргу (а. с. 33).
При видачі виконавчого листа було допущено помилку у зазначенні ім'я та по батькові боржника, а саме - зазначено ОСОБА_1 замість вірного ОСОБА_1 .
15 квітня 2013 року виконавчий лист повернуто до суду для виправлення описки стосовно ім'я та по - батькові боржника.
10 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист у справі за № 2011/10164/12 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 43).
Зазначений виконавчий лист пред'явлено до виконання, проте 29 грудня 2014 року його повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказано, що строк повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання до 29 грудня 2015 року.
Заява про примусове виконання указаного рішення подана 13 липня 2016 року.
20 липня 2016 року постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Новохатського В.В. відкрито виконавче провадження ВП № 51956689 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 715,70 доларів США.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.431 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Тобто, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Абзацом другим частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зважаючи на вказаний абзац закону, постанова про відкриття виконавчого провадження є лише передумовою відкриття провадження та зважаючи на те, що постановою від 03.12.2020 закрито виконавче провадження, то вимога представника скаржника є безпідставною.
Саме такі роз'яснення надано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 8 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».
Зазначені у заяві обставини щодо пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а не скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, яке постановою закрите.
Також судом не можуть бути прийняті до уваги посилання боржника, як підставу скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, те, що у виконавчому листі не правильно зазначено номер справи, замість належного «№2011/6702/2012» вказано «№2011/10164/12», також дата видачі виконавчого листа вказана «30.07.2012» тоді як у першому виконавчому листі вказано дату видачі «23.07.2012». Зазначені недоліки є помилкою уповноваженого працівника апарату суду при виготовлені виконавчого листа та не можуть бути підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволені заяви.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 259, 260, 263, 447, 448, 451 ЦПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження по справі № 2011/6702/12 по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIIІ «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Д.М. Цвіра