239/232/18
2/239/47/2021
Іменем України
27 січня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., при секретарі Пригоді О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новогродівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Новогродівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що він є власником зазначеної квартири. З ОСОБА_2 перебував у шлюбі, від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 06.09.2004 шлюб було розірвано. З квітня 2013 року ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає. В 2015 році ОСОБА_2 укладено шлюб зі ОСОБА_6 , після чого у них народилася спільна дитина ОСОБА_3 . У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , її дитину ОСОБА_3 також було зареєстровано за вказаною адресою. Реєстрація відповідачів у зазначеній квартирі перешкоджає позивачу в отриманні палива для обігріву квартири, а також позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву, в якій просить судове засідання проводити без її участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що в подальшому має можливість зареєструвати місце проживання дитини ОСОБА_3 в м. Бердянськ.
Представник Органу опіки та піклування Новогродівської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.
З урахуванням ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Договору дарування квартири від 07 липня 2003 року.
Згідно довідки ОСББ «Веста» від 30.01.2018 в квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Як свідчить наявна в матеріалах справа копія Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що 27.10.2004 складено відповідний актовий запис №54.
З акту про непроживання від 24 січня 2018 року, складеного депутатом Новогродівської міської ради Борковець А.В., вбачається, що ОСОБА_2 з 2012 року не проживає за адресою реєстрації - АДРЕСА_1 .
Органом опіки та піклування Новогродівської міської ради надано висновок про доцільність знаття малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з реєстрації місця проживання та визнання його таким, що тратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Актом обстеження житлово-побутових умов родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ., складеним начальником служби у справах дітей Новогродівської міської ради Маценко І.Ю. та спеціалістом служби у справах дітей Новогродівської міської ради Шкуматовою І.В., за вищевказаною адресою фактично проживають: ОСОБА_1 - позивач, ОСОБА_8 - цивільна дружина позивача, ОСОБА_5 - донька позивача від попереднього шлюбу, ОСОБА_9 - спільна дочка позивача та ОСОБА_8 . Зі слів сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 колишня дружина ОСОБА_2 за даною адресою не проживає з 2013 року.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 05.01.2021, наданого відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Новогродівського міського управління юстиції у Донецькій області, державну реєстрацію народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проведено відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України.
Зі змісту Листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Новогродівської міської ради» від 29.12.2020 №01-22/673 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не укладена декларація з лікарем-педіатором або сімейним лікарем, за медичною допомогою з дитиною не звертались.
За інформацією відділу освіти Новогродівської міської ради (лист №20.01-11/422 від 29.12.2020) малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жодний заклад дошкільної освіти не території міста не відвідує.
Відповідно до вказаного висновку, Органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_3 проживає з матір'ю в Дніпропетровській області.
Крім того, в заяві ОСОБА_2 , надісланій на адресу суду, місцем її фактичного проживання зазначено: АДРЕСА_3 .
Статтею 41 КонституціїУкраїни, ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (ч. 4 ст. 156 ЖК України).
За змістом зазначених норм, право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Разом з цим, згідно з положенням статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятим. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Отже, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується ОСОБА_2 , що вона та її син ОСОБА_3 більше року без поважних причин не проживають в квартирі АДРЕСА_1 , тому вона втратила право користування вказаним житлом.
Щодо визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання ОСОБА_3 при народженні було зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 за зареєстрованому у встановленому законодавством порядку місцем проживання матері, внаслідок чого він набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Положення глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Доказів того, що після розірвання шлюбу позивача з ОСОБА_2 , останні ведуть спільне господарство, проживають однією сім'єю із власником квартири і є членами його сім'ї суду не надано. Тому право ОСОБА_3 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 206, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Новогродівуський міський суд Донецької області.
Суддя О.В. Любчик