Справа № 226/1857/20
ЄУН 226/1857/20
Провадження № 2/226/13/2021
28 січня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Ковальової І.О.,
учасники цивільного процесу:
позивач (представник не з'явився),
відповідач ОСОБА_1 (не з'явився),
представник відповідача ОСОБА_2 (не з'явився),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 15 червня 2010 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому збільшився до 12000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позичальник порушив зобов'язання за кредитним договором і станом на 30 квітня 2020 року має заборгованість 133209,05 грн., яка складається з: 11640,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 121568,90 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за період з 15.06.2010 по 30.07.2017. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 133209,05 гривень за кредитним договором б/н від 15 червня 2010 року та 2102,00 гривень - судові витрати.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі.
Відповідач та його представник до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили суд розглянути справу без їх участі, позовні вимоги не визнали. Згідно з наданим відзивом на позовну заяву відповідач зазначив, що він дійсно мав намір отримати кредит у АТ КБ «ПриватБанк» і з цією метою 15.06.2010 року звернувся до банку. Позивач запропонував йому надати копію його паспорта громадянина України та заповнити анкети. Він заповнив анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У вказаній анкеті він вказав свої данні, номер телефону, свій середній заробіток, поставив дату заповнення та підписав її. Також він підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки. Він мав намір укласти з банком саме кредитний договір. Але на цьому його відношення з банком припинились. Між ним та банком не узгоджувалась сума кредиту. Кредит від банку він не отримував. Кредитний договір з банком, в якому були б відображені всі істотні умови, він не укладав. Документальне підтвердження отримання ним кредиту в певній сумі банк до суду не надав. Анкета до довідки, заповнені ним, не є підтвердженням отримання ним кредиту. Умови та правила надання банківських послуг також не є доказом отримання ним кредиту. Розрахунок заборгованості, виписка по рахунку, довідка про зміну умов кредитування, довідки про видані картки, надані банком до суду відносно нього, не є підтвердженням самої заборгованості, оскільки не підтверджені первинними документами, визначеними законодавством України. Позивач не надав суду жодного доказу отримання ним від нього кредиту. Та не обґрунтував його зобов'язання про повернення тієї чи іншої суми так званого кредиту. Оскільки кредитний договір між банком та ним не укладався, кредит він у банку не отримував, то всі інші вимоги банку до нього є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Позивачем надана відповідь на зазначений відзив, де підкреслено, що між сторонами був укладений договір приєднання у вигляді заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку. На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач та на яку у вигляді встановленого кредитного ліміту надавалися грошові кошти. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору. Також, згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Судом встановлено, що 15 червня 2010 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, наслідком чого стало отримання ним платіжної кредитної карти «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту у розмірі 2500 грн та базової процентної ставки по кредиту 3 % на місяць на залишок заборгованості, відповідачем використовувалися кредитні кошти, що підтверджується розрахунком Банку, випискою по картковому рахунку, анкетою-заявою від 15.06.2010 (а.с.10-16).
Також відповідачем ОСОБА_1 15.06.2010 була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої вказана базова місячна процентна ставка 3,0 %, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36 % на рік (а.с.17).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно за ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.
Згідно за розрахунком Банку заборгованість відповідача перед позивачем за станом на 30.04.2020 за кредитом складає 11640,15 грн.
Оскільки боржником порушено виконання боргових зобов'язань, тіло кредиту підлягає стягненню в тому розмірі, який зазначено позивачем у позові і розрахунку, а саме; в сумі 11640,15 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 1056-1 ЦК України визначає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Виходячи зі змісту ст.1056-1 ЦК України, Умов та правил надання банківських послуг, які не містять порядку розрахунку змінюваної процентної ставки, погодженого сторонами індексу, максимального розміру збільшення процентної ставки.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів за користування кредитом вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36,00% на рік, з 01.01.2013 процентна ставка була зменшена до 30,00% річних, з 01.09.2014 - до 34,8 % річних, а з 01.04.2015 збільшена до 43,20 % річних.
Разом із тим, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення до 43,20 % річних з 01.04.2015 року. Щодо дотримання порядку зміни процентної ставки до 30,00% річних у період з 01.01.2013 року до 31.08.2014 року та до 34,80% річних у період з 01.09.2014 до 31.03.2015, то слід зазначити, що зменшення процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку правомірно.
Оскільки доказів правомірності застосування процентної ставки у розмірі 43,20 % не надано, сума заборгованості за процентами підлягає стягненню, виходячи із ставки 36 % річних.
Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом за станом на 31.03.2015 згідно із розрахунком Банку становить 8832,08 грн; за період з 01.04.2015 (дата неправомірного підвищення відсотків) по 31.12.2017 (кінцевий строк дії кредитної карти) становить 11243,18 грн (11087,95 грн х 36 % : 360 днів х 1014 днів); а всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 20075,26 грн (8832,08 грн + 11243,18 грн).
За межами строку дії кредитної карти (кінцевий строк дії грудень 2017 року за відомостями з довідки позивача на а.с.15) позивачем відповідачу продовжувались нараховуватись проценти за користування кредитними коштами. Відповідачем у період після закінчення строку дії картки здійснені погашення заборгованості за кредитним договором: 21.05.2018 - 1833,32 грн, 22.05.2018 - 1833,32 грн, 23.05.2018 - 1833,32 грн, 21.06.2018 - 1833,32 грн, 13.07.2018 - 1833,32 грн і 04.10.2018 - 3666,64 грн, а всього за вказаний період в сумі 12833,24 грн, які зараховані банком на погашення пені та відсотків за кредитом.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-УП введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
Так, відповідно до ст.2 даного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Відповідач ОСОБА_1 відповідно до інформації виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 28.08.2020 зареєстрований в м.Мирнограді Донецької області, тобто у населеному пункті, який внесено до вищевказаного переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за № 1275-р. Причому зареєстрований відповідач за вказаною і банком в позові адресою з 13 листопада 2013 року.
Тобто позивач, нараховуючи після граничного терміну дії картки проценти за користування кредитними коштами, нараховуючи пені та штрафи та відносячи сплачені відповідачем кошти на погашення сум неустойки у період дії мораторію, діяв поза межами чинного законодавства.
За таких умов, суд вважає необхідним кошти, сплачені відповідачем у період з 25.05.2018 до 04.10.2018 включно загальною сумою 12833,24 грн, віднести як суму погашення тіла кредиту та часткове погашення процентів за користування кредитними коштами.
У зв'язку з цим до сплати на користь позивача з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами у сумі 18882,17 грн з розрахунку:
12833,24 грн - 11640,15 грн = 1193,09 грн
20075,26 грн - 1193,09 грн = 18882,17 грн.
Відповідачем зроблена заява щодо застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Окрім цього, ч.1 ст.259 зазначеного Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Оскільки сторонами вимоги ч.1 ст. 256 ЦК України не дотримані, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у 3 роки.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За умовами ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява разом з додатками здана до підприємства поштового зв'язку 25.07.2020, тому, з врахуванням ч.6 ст.70 ЦПК України, суд саме з цієї дати обраховує строк позовної давності (а.с. 54).
Оскільки відповідач в останнє здійснив часткове погашення заборгованості за кредитом 04 жовтня 2018 року, суд приходить до висновку про переривання перебігу позовної давності.
На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 298,48 грн судового збору, пропорційно задоволеним вимогам (а.с. 1).
На підставі ст.ст.526, 527, 530, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», керуючись ст.ст. 12-13, 274-279, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місце розташування: вулиця Грушевського, буд. 1Д в місті Києві, р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 червня 2010 року в сумі 18882 гривні 17 копійок, а також сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 298 гривень 48 копійок, а всього 19180 (дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 65 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О. Коваленко