Справа № 226/2112/20
Справа 226/2112/20
Провадження 2/226/25/2021
Р I Ш Е Н Н Я
28 січня 2021 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Ковальової І.О.,
учасники цивільного процесу:
позивач представник не з'явився,
відповідач ОСОБА_1 (не з'явився),
представник відповідача ОСОБА_2 (не з'явився),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, уточненим до початку судового розгляду по суті шляхом зменшення позовних вимог, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 22 листопада 2008 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому неодноразово змінювався і максимально становив 10000 гривень. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява 22.11.2008 разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позичальник порушив зобов'язання за кредитним договором і станом на 06 листопада 2020 року має заборгованість 42186,85 грн., яка складається з: 13194,32 грн. - заборгованість за кредитом; 22593,33 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6399,20 грн. - заборгованість за пенею. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 42186,85 гривень за кредитним договором б/н від 22 листопада 2008 року та 2102,00 гривень - судові витрати.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач до судового засідання не з'явився про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав. Згідно з наданим відзивом на позовну заяву відповідач зазначив, що дійсно ним було подано заяву 22 листопада 2008 року на оформлення карткового рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до якого він отримав кредит у сумі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У подальшому кредитний ліміт було збільшено до 10000 грн. Проте, відповідач зазначає, що в момент підпису заяви він не ознайомлювався з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», та ні якого договору з банком не укладав. З цих підстав Умови, Правила надання банківських послуг та тарифи Банку, на які посилається позивач не містять його підпису. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме з зазначеними Умовами, Тарифами та Правилами його було ознайомлено, підписуючи анкету заяву, у матеріалах справи не має, не має доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови, Тарифи, Правила, які додані до позовної заяви, він розумів, підписуючи заяву та що саме ці Умови, Тарифи та Правила доведено до його відома та саме ці Умови, Тарифи та Правила діяли на момент підписання заяви. Інформація, яка міститься в анкеті щодо його згоди та ознайомлення з пам'яткою клієнта, умовами та правилами наданих послуг, Тарифами не відповідає дійсності, в моменти заповнення анкети його ніхто з доданими документами не ознайомлював. У його заяві від 22 листопада 2008 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Тарифи та Умови він розумів, ознайомлювався та погодився з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та розмірах й порядку їх нарахування. Крім того, роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування. Згідно з діючим цивільним законодавством заборонено збільшувати відсоткову ставку за кредитом в односторонньому порядку, але позивачем саме в односторонньому порядку збільшено процентну ставку з 30% річних до 34,8 % (30.08.2014 року) та до 43,2% річних (01.04.2015 року). Про збільшення відсоткової ставки за кредитом позивач його не повідомляв. Відповідач зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, у зв'язку з тим, що строк дії платіжної картки, на яку було надано кредит, скінчився в березні 2016 року. Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінчення строку дії договору. Згідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р м. Мирноград, де він проживає, відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Позивачем надана відповідь на зазначений відзив, де підкреслено, що між сторонами був укладений договір приєднання, відповідно до якого підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих Банком Умов та Тарифів, які йому були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач та на яку у вигляді встановленого кредитного ліміту надавалися грошові кошти. З виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку з 21.04.2011. Тобто, з моменту оформлення кредитного договору позичальник не звертався до Банку з приводу неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, підписавши договір, а надалі користуючись кредитними грошовими засобами та здійснюючи погашення заборгованості. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Як встановлено судом 22 листопада 2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому був збільшений до 10000,00 гривень та базовою процентною ставки по кредиту 2,5 % на місяць на залишок заборгованості, відповідачем використовувалися кредитні кошти, що підтверджується розрахунком Банку, випискою по картковому рахунку (а.с.5-21,т.1).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 22 листопада 2008 року зазначена процентна ставка 2,5% на місяць на залишок заборгованості.
Але, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 листопада 2008 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract», "Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract», "Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати підвищених процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надана позивачем роздруківка Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15), Верховного Суду від 3 липня 2019 року(справа N 342/180/17, провадження N 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 листопада 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (1 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату підвищених відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто у даному випадку суд вбачає наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4465,50 грн., яка обрахована судом за відомостями з виписки по картковому рахунку по здійснених відповідачем фактичних витратах кредитних коштів без врахування списань банком процентів та штрафних санкцій, оскільки такі умови відповідальності відповідач в підписаній ним заяві-анкеті від 22 листопада 2008 року на себе не брав.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Стаття 1056-1 ЦК України визначає, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 489/9289/14-ц, в разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Такий висновок наведений також у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів за користування кредитом вбачається, що з 22.08.2008 до 01.09.2014 визначена процентна ставка в розмірі 30,00% на рік, з 01.09.2014 процентна ставка була збільшена до 34,80 % річних, з 01.04.2015 - до 43,20 % річних.
Разом із тим, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення вперше до 34,80 % з 01.09.2014 і до 43,20 % річних з 01.04.2015 року.
Оскільки доказів правомірності застосування процентної ставки у розмірі 34,80 % і 43,20 % відповідно не надано, сума заборгованості за процентами підлягає стягненню, виходячи із ставки 30 % річних.
Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 31.03.2016 (в межах дії кредитної картки) згідно із розрахунком суду за відомостями з виписки по картковому рахунку по здійснених відповідачем фактичних витратах кредитних коштів без врахування списань банком процентів та штрафних санкцій, оскільки такі умови відповідальності відповідач в підписаній ним заяві-анкеті від 22 листопада 2008 року на себе не брав, має становити 5790,16 грн. (за лютий 2010 року 23,40 грн + за квітень 2010 року 94,06 грн + за жовтень 2020 року 118,30 грн + за листопад 2010 року 132,66 грн + за грудень 2010 року 172,83 грн + за січень 2011 року 164,41 грн + за лютий 2011 року 84,71 грн + за березень 2011 року 179,36 грн + за квітень 2011 року 237,86 грн + за травень 2011 року 192,86 грн + за червень 2011 року 169,11 грн + за липень 2011 року 170,49 грн +за серпень 2011 року 156,11 грн + за вересень 2011 року 185,79 грн + за жовтень 2011 року 160,79 грн + за листопад 2011 року 158,54 грн + за грудень 2011 року 134,91 грн + за січень 2012 року 94,20 грн + за лютий 2012 року 69,20 грн + за березень 2012 року 108,34 грн + за квітень 2012 року 103,54 грн + за травень 2012 року 117,62 грн + за червень 2012 року 95,24 грн + за липень 2012 року 118,84 грн + за серпень 2012 року 109,72 грн + за вересень 2012 року 111,84 грн + за жовтень 2012 року 94,16 грн + за листопад 2012 року 92,63 грн + за грудень 2012 року 88,26 грн + за січень 2013 року 65,68 грн + за лютий 2013 року 79,16 грн + за березень 2013 року 84,99 грн + за квітень 2013 року 51,89 грн + за травень 2013 року 83,83 грн + за червень 2013 83,83 грн + за липень 2013 року 61,33 грн + за серпень 2013 року 1,33 грн + за вересень 2013 року 48,72 грн + за жовтень 2013 року 54,96 грн + за листопад 2013 року 23,96 грн + за грудень 2013 року 13,90 грн + за травень 2014 року 6,55 грн + за липень 2014 року 4,79 грн + за серпень 2014 року 12,59 грн + за вересень 2014 року 19,14 грн + за жовтень 2014 року 25,69 грн + за листопад 2014 року 32,24 грн + за грудень 2014 року 38,79 грн + за січень 2015 року 45,34 грн + за лютий 2015 року 51,89 грн + за березень 2015 року 58,44 грн + за квітень 2015 року 64,99 грн + за травень 2015 року 71,54 грн + за червень 2015 року 78,09 грн + за липень 2015 року 84,64 грн + за серпень 2015 року 91,19 грн + за вересень 2015 року 97,74 грн + за жовтень 2015 року 104,29 грн + за листопад 2015 року 110,84 грн + за грудень 2015 року 117,39 грн + за січень 2016 року 123,94 грн + за лютий 2016 року 130,49 грн + за березень 2016 року 130,49 грн).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Між тим, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 даного Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція до якого входить м.Мирноград Донецької області.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідач був зареєстрований та мешкав в м.Мирнограді Донецької області на час укладення кредитного договору, тому, зважаючи на вищевикладене у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені 6399,20 грн. необхідно відмовити.
Відповідачем зроблена заява щодо застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Окрім цього, ч.1 ст.259 зазначеного Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Оскільки сторонами вимоги ч.1 ст. 256 ЦК України не дотримані, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у 3 роки.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За умовами ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява разом з додатками здана до підприємства поштового зв'язку 25.08.2020, тому, з врахуванням ч.6 ст.70 ЦПК України, суд саме з цієї дати обраховує строк позовної давності (а.с. 42-43,т.1).
Оскільки відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитом 16 листопада 2018 року, суд приходить до висновку про переривання перебігу позовної давності.
На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 511 грн. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам (а.с. 1).
На підставі ст.ст.526, 527, 530, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», керуючись ст.ст. 12-13, 274-279, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місце розташування: вулиця Грушевського, буд. 1Д в місті Києві, р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 листопада 2008 року в сумі 10255 гривень 66 копійок, а також сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 511 гривень, а всього 10766 (десять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 66 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О. Коваленко