Справа № 663/963/20
Провадження № 2/663/211/21
12 січня 2021 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого, судді Шабрацького Г.О.,
секретаря Мечік В.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 22.03.2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримала в кредит грошові кошти в сумі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом. Позичальник ОСОБА_2 померла11.02.2015 року. Станом на день смерті позичальника її заборгованість перед Банком за зазначеним кредитним договором становила 7606,78 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7204,45 грн., заборгованості за відсотками в сумі 402,33 грн. Спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка проживала разом зі спадкодавцем на день її смерті та з заявою про відмову від спадщини в установлений 6-місячний строк не зверталась. Заборгованість за кредитним договором входить до складу спадщину і відповідно до ст.1281 ЦК України, Банк 13.02.2019 року направив претензію кредитора до нотаріальної контори та 01.03.2019 отримав відповідь що спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 03.10.2019 позивачем направлено до ОСОБА_1 лист-претензію, згідно якого Банк пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 22.03.2010 року в сумі 7606,78 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.
Ухвалою суду від 13.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без виклику сторін.
Ухвалою суду від 08.09.2020 року продовжено подальший розгляд цивільної справи за даним позовом у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
09.10.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у відповідності до якого позовні вимоги не визнає повністю та просить відмовити у позові, оскільки позивачем пропущено строк звернення з вимогою до спадкоємців боржника та 10.02.2016 було повністю сплачено борг за кредитом станом на час смерті боржника. Крім того вважає, що сплинув строк позовної давності за вказаним кредитом. Також просив розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні, оскільки правовідносини стосуються спадкового майна.
Ухвалою суду від 15.10.2020 року продовжено подальший розгляд цивільної справи за даним позовом у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
06.11.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у відповідності до якої на задоволенні позову наполягає. Зазначив, що про смерть боржника банку повідомлено 04.01.2016 року та надав первісну претензію кредитора до нотаріальної контори від 27.04.2016 року на яку відповідь не було отримано.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за такими підставами.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що 22.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримала в кредит грошові кошти в сумі 8000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом, з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказаний договір є договором приєднання та укладений шляхом підписання позичальником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором станом на 11.02.2015 становить 7606,78 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7204,45 грн., заборгованості за відсотками в сумі 402,33 грн.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Згідно з ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Суд встановив, що позивачу стало відомо про смерть боржника ОСОБА_2 04.01.2016 року. 27.04.2016 та повторно 13.02.2019 року позивач направив до Скадовської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_2 в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 7606,78 грн.
За претензією Банку було заведено спадкову справу №96/2016, яка на даний час є чинною.
03.10.2020 року Банк надіслав на адресу відповідача Лист-претензію про сплату нею як спадкоємцем за законом на користь Банку заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 22.03.2010 року, яка станом на дату його смерті становить 7606,78 грн.
Вказана претензія добровільно відповідачами не задоволена, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог Банку.
При цьому, суд виходить з того, що за змістом зазначених вище норм матеріального права при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №320/6489/16-ц.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив відповідачем ОСОБА_1 , обґрунтувавши це тим, що вона прийняла спадщину після смерті позичальника ОСОБА_2 за законом відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надав. Відповідно до копії паспорту місцем реєстрації ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_2 , а місцем реєстрації ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 . Таким чином вони були зареєстровані за різними адресами.
Крім того, додані до позову копії паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним чином не засвідчені.
Також суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження родинних стосунків відповідачки з померлою ОСОБА_2 і відповідно віднесення її до певної черги спадкоємців за законом.
Таким чином, доводи позивача про належність відповідачки до кола спадкоємців за законом після смерті позичальника ОСОБА_2 є недоведеними.
Крім того, позивачем не доведені суду обсяг та вартість спадкового майна після смерті позичальника ОСОБА_2 , в межах вартості якого відповідно до ст.1282 ЦК України повинно відбуватись задоволення вимог кредитора спадкоємцями. Розмір частки кожного спадкоємця також не визначений.
Жодні докази на підтвердження цих обставин до позову не додані, клопотання про їх витребування позивачем не заявлялось.
Також суд вважає необхідним зазначити, що позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором б/н від 22.03.2010 року, укладеного з позичальником ОСОБА_2 , станом на день її смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальній сумі 7606,78 грн. і яка складається з заборгованості за кредитом - 7204,45 грн., заборгованості за відсотками - 402,33 грн.
Однак, згідно наданого ним розрахунку заборгованості вказаний розмір заборгованості було визначено на 03.03.2016 року. Станом на 26.02.2015 року розмір заборгованості становив 7764,20 грн. Після 11.02.2015, тобто від дня смерті позичальника ОСОБА_2 , до 03.03.2016 року Банк продовжував нараховувати відсотки і заборгованість за відсотками станом на 31.01.2016 року становила 15824,34 грн. При цьому 10.02.2016 року, тобто вже після смерті позичальника, та після повідомлення Банку 04.01.2016 про смерть ОСОБА_2 - здійснена сплата заборгованості на загальну суму 8218,46 грн.
Враховуючи, що за нормами спадкового права спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони нараховані позичальникові за життя, інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцям, суд вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором від 22.03.2010 року на день смерті позичальника ОСОБА_2 , яка підлягає стягненню з його спадкоємців, визначена позивачем невірно. Нарахування та сплата частини заборгованості після її смерті позивачем не обґрунтована, ким вона сплачувалась не зазначено.
Таким чином, оскільки на час смерті позичальника ОСОБА_2 заборгованість, згідно виписки, становила 7764,20 грн. (на 26.02.2015), а 10.02.2016 погашено заборгованість на суму 8218,46 грн. то заборгованість позичальника встановлена на час смерті - відсутня.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то судові витрати покладаються на позивача. Також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст.15,16,627,629,1054,1216-1218,1223,1268,1269,1281,1282 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,280,282 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО № 305299), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Скадовський районний суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 21.01.2021 року.
Суддя Скадовського районного суду
Херсонської області Г.О. Шабрацький