18 грудня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, який поживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з постановою суду, 30 травня 2020 року о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр.-ту Р.Шухевича, 21, в м. Києві, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20, і за результатами тесту - «перебуває в стані алкогольного сп'яніння».
Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , посилаючись на рішення Верховного Суду, Європейського суду з прав людини, в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, оскільки судовий розгляд був проведений у його відсутність, що, в свою чергу, позбавило його права надавати пояснення, докази, користуватися послугами захисника.
Далі в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує про свою незгоду щодо проведення його огляду саме в медичному закладі, оскільки вважає, що працівниками поліції такий огляд повинен був проведений на місці і, в разі його- ОСОБА_1 незгоди на проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, то такий факт повинен був засвідчений в протоколі про адміністративне правопорушення в присутності двох свідків, чого зроблено не було, а тому, в порушення вимог ст. 266 КУпАП, такий огляд є недійсним.
ОСОБА_1 та його адвокат Алексанян Р.М., будучи в попередньому судовому засіданні суду апеляційної інстанції, належним чином повідомлені про апеляційний розгляд провадження, в суд не з'явились, поважність причин своєї неявки ніяким чином не висловили.
З огляду на те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції - 23 жовтня 2020 року надав пояснення щодо досліджуваних обставин та висловив свою думку, як і в його інтересах адвокат Алексанян Р.М., на підтримку апеляційних вимог, слід прийти до висновку про можливість розгляду провадження у відсутність вказаних осіб, які будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду провадження до суду апеляційної інстанції не надали.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення інспектора роти 2 батальйону 1 полку 2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Галки С.М., дослідивши додатково надіслані дані до суду апеляційної інстанції, слід прийти до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані, висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, всупереч нормі п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 533037 від 30 травня 2020 року, в цей день, о 16 год. 00 хв. в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр.-ту Р.Шухевича, 21, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця, 20, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).
Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_1 були роз'яснені положення ст. 63 Конституції України та права, що передбачені ст. 268 КУпАП, розуміння яких останній засвідчив власноручним підписом у вказаному протоколі.
Разом з тим, матеріали провадження не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції, як і не послався на них останній в своїй апеляційній скарзі.
Зазначені в протоколі обставини підтверджені інспектором роти 2 батальйону 1 полку 2 з ОПБ УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Галкою С.М., який в суді апеляційної інстанції - 18 грудня 2020 року пояснив, що за досліджуваних обставинах, які мали місце 30 травня 2020 року о 16 год. 00 хв. в м. Києві по пр.-ту Шухевича, 21, дійсно був зупинений транспортний засіб «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на пропозицію пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці його зупинки відмовився, але погодився пройти такий огляд в медичному закладі охорони здоров'я. Отже, за згодою ОСОБА_1 , медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції був проведений лікарем-наркологом в Київській міській клінічній наркологічній лікарні «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця, 20, з використанням приладу «Драгер», результат якого виявився позитивним.
На підтвердження чи спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , на запит суду апеляційної інстанції з Київської міської клінічної наркологічної лікарні «Соціотерапія» надійшли наступні документи:
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 травня 2020 року, відповідно до якого в результаті огляду, проведеного поліцейським ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, у зв'язку з чим останній був доставлений у заклад охорони здоров'я;
-акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 003636 від 30 травня 2020 року, складеним лікарем ОСОБА_3 , відповідно до висновку якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння;
- результат обстеження для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі з використанням технічного засобу «Drager Alkotest 6820» (тести №№ 1855, 1856), відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено - 0,34‰;
-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 травня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
За наслідками проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння, дані про який було внесено до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 будь - яких зауважень чи застережень не висловив, чим фактично засвідчив свою згоду з його результатами (а.с. 1), що в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги останнього про порушення працівниками поліції як положень ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за № 1452/735, оскільки працівниками поліції вказані вимоги закону були дотримані та процедура огляду ОСОБА_1 - порушена не була.
Що стосується порушення прав ОСОБА_1 , як про це йдеться мова в апеляційній скарзі, щодо несвоєчасного його повідомлення про судовий розгляд справи місцевим судом, то і ці твердження є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, дотримуючись положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, телефонним засобом зв'язку повідомив особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, про призначене судове засідання.
Отже, за наведеним, суд першої інстанції прийшов до ґрунтовного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07 липня 2016 року № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.
Накладене на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення - відповідає меті адміністративного стягнення та загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП.
На підставі викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій