Справа № 400/24/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Трофімова Л.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
28 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
Приватне акціонерне товариство «Первомайський кар'єр «Граніт» (далі - Позивач, ПАТ «Первомайський кар'єр «Граніт») звернулося до суду із адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відповідач, Центральний ВДВС у м. Черкаси) у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця Центрального ВДВС у м. Черкаси Коломієць І.Г. прийняте у формі постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2015 року ВП №46708585 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року № 2а-1827/11/1470.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як підтверджується матеріалами справи, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позов Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області задоволено повністю.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на користь Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області (далі по тексту - УПФУ в Первомайському районі Миколаївської області) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень 2011 року в сумі 17668 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 69 коп.
24.02.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах подано до виконавчої служби заяву № 3703/11 про відкриття провадження, в якій зазначено, що у зв'язку з переведенням боржника з УПФУ в Первомайському районі Миколаївської області та взяття на облік як страхувальника в УПФУ в м. Черкасах, останнє направленням для виконання виконавчий лист Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 №2а-1827/11/1470 про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на користь управління на суму 17 668,69 грн.
Державним виконавцем Центрального ВДВС у м. Черкаси Коломієць І.Г. (далі по тексту - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46708585 від 27.02.2015 року, за виконавчим листом Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року №2а-1827/11/1470 та зазначено про можливість ознайомлення з матеріалами проваджень, унесених до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у мережі Інтернет ( далі по тексту - оскаржувана постанова).
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем у спосіб та у межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року №2а-1827/11/1470.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Щодо питання про пропуск ПАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» строку звернення з даним позовом до суду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року продовжено строк розгляду даної справи та витребувано у сторін додаткові докази, а саме: від позивача - докази отримання оскаржуваної постанови, від відповідача - належні докази направлення ПАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» копії оскаржуваної постанови у ВП № 46708585 від 27.02.2015 року.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції, 11.01.2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ПАТ «Первомайський кар'єр «Граніт», в якій останній повідомив суду, що останній позбавлений можливості надати витребувані докази, адже оскаржуваної постанови державного виконавця не отримував.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 року повторно зобов'язано Центральний ВДВС у м. Черкаси надати суду апеляційної інстанції належні докази направлення ПАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» копії оскаржуваної постанови у ВП № 46708585 від 27.02.2015 року.
На виконання вимог вищевказаних ухвал суду апеляційної інстанції про витребування доказів, 21.01.2021 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист Центральний ВДВС у м. Черкаси, в якому останній повідомив суду, що підтверджуючі документи про направлення сторонам виконавчого провадження оскаржуваної постанови у ВП № 46708585 від 27.02.2015 року відсутні.
Також, до вказаного листа відповідачем додано копію акту від 17.12.2018 року про вилучення та знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, з якого вбачається, зокрема, що Реєстри відправлення рекомендованої кореспонденції за 2015-2017 роки знищені.
Отже, сторонами не надано суду апеляційної інстанції витребувані докази.
З огляду на зазначене та висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року в даній справі щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що розгляд даної справи має відбуватися по суті позовних вимог, а саме: перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, адже в іншому випадку буде порушено основні принципи адміністративного судочинства - верховенства права та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами під час проведення позивачем господарської діяльності, наявності боргу та його стягнення, затвердження мирової угоди та реєстру вимог кредиторів, оскільки вказані відносини не є предметом спору в даній справі та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку діям державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження № 46708585 та оскаржуваній постанові від 27.02.2015 року, яка прийнята в межах зазначеного виконавчого провадження.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: 06.02.2015 року, тобто станом на момент прийняття оскаржуваної постанови).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Так, в силу п. 2 ч. 2 ст.17 Закону № 606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
У відповідності зі ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону № 606-XIV встановлені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Правовими положеннями ст. 26 Закону № 606-XIV встановлено перелік обставин, відповідно до яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Разом з тим, під час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний перевірити наявність у заявника права звернення з відповідною заявою, відповідно до ст. 19 Закону № 606-XIV, та наявності статусу стягувача, відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже вище зазначалося судом апеляційної інстанції, виконавче провадження №46708585 відкрито за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах № 3703/11 на підставі виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 №2а-1827/11/1470 про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на користь Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області на суму 17 668,69 грн.
Підставою звернення з вказаною заявою саме Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах стало переведення боржника Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області та взяття на облік як страхувальника в Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах.
Натомість, як вірно зазначено апелянтом та вбачається з матеріалів справи, правовими положеннями Закону № 606-XIV чітко передбачено порядок заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Так, частиною 5 ст. 8 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Тобто, станом на дату пред'явлення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 №2а-1827/11/1470 про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» пенсійний орган м. Черкаси не мав на це права, оскільки не був законним стягувачем, відповідно до пред'явленого виконавчого листа.
Відповідно до правових положень ч. 1 ст. 264 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 06.02.2015 року) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Разом з тим, в матеріалах справи не міститься, а сторонами суду не надано відповідної ухвали суду про заміну стягувача з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області на Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах для виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 №2а-1827/11/1470 про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт».
Отже, під час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження №46708585 за вказаним виконавчим листом, державний виконавець на мав на це законних підстав, які визначені нормами чинного законодавства.
Також, заслуговують на увагу суду доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, що станом на момент пред'явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 №2а-1827/11/1470 про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» до виконання, заявником Управлінням Пенсійного фонду України в м. Черкасах пропущено строк його пред'явлення до виконання.
У свою чергу, п.2 ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV (в редакції від 06.02.2015 року, тобто чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) регламентовано, зокрема, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Так, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року по справі №2а-1827/11/1470 набрала законної сили 20.06.2011 року, як зазначено в оскаржуваній постанові, а виконавчий документ подано до виконання - 27.02.2015 року, більше ніж через 3,5 роки, тобто з пропуском встановленого законодавцем строку пред'явлення документів до виконання.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції помилково не було застосовано положення ст.ст. 22, 23 та 26 Закону № 606-XIV до спірних правовідносин та не перевірено відповідність зазначеним нормам прийнятої державним виконавцем оскаржуваної постанови.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що державним виконавцем порушено порядок направлення оскаржуваної постанови, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 606 XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 82 Закону № 606 XIV боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції, належні докази на підтвердження дати отримання позивачем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №46708585 та про його обізнаність з даною постановою до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №46708585, що відбулось 16.12.2019 року, відповідно до розписки позивача на заяві про надання матеріалів виконавчих проваджень для ознайомлення.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивач фактично був позбавлений можливості, яка йому надана чинним законодавством та має на меті дотримання принципів адміністративного судочинства, оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження №46708585 від 27.02.2015 року з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року № 2а-1827/11/1470, та відповідно отримати ефективний доступ до правосуддя.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови від 27.02.2015 року, у виконавчому провадженні №46708585 , у даному випадку є належним способом захисту порушеного права позивача.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.01.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на задоволення позовних вимог, вказаний судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» - задовольнити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Визнати протиправною постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.02.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46708585 з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року №2-а-1827/11/1470.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 36157425) шляхом їх безспірного списання судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) та 3153,00 грн. (три тисячі сто п'ятдесят три грн. 00 коп.), загальна сума: 5 074, 00 грн. (п'ять тисяч сімдесят чотири грн.00 коп.) на користь Приватного акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» (РНОКПП 00292356).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 28.01.2021 року