ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 січня 2021 року м. Київ № 640/22340/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ»
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ» (далі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24 вересня 2018 року №0645891213.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася не з вини позивача.
Ухвалою суду від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 лютого 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки за результатами проведеної камеральної перевірки до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.
Позивачем 15 лютого 2019 року через канцелярію суду подано відповідь на відзив, де наполягає, що декларацію про сплату ПДВ подано до спливу граничного строку, але відповідний процес був перерваний та завершений 26 червня 2017 року не з вини позивача.
Згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.
30 липня 2019 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як орган виконавчої влади.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку замінити відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) - на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Податковим органом проведено камеральну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «Профіт плюс Дистрибуція», якою встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: підприємством несвоєчасно сплачено узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість згідно ППР №2851401 від 28 квітня 2017 року на загальну суму 520295, 00 грн. із затримкою строків сплати до 30 календарних днів (акт перевірки від 14 серпня 2018 року №14673/26-15-12-13-20/36405330).
За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято ППР про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість від 24 вересня 2018 року №0645891213 у сумі 52029, 50 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 07 грудня 2018 року №39717/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін ППР ГУ ДФС у м. Києві від 24 вересня 2018 року №06458911213, а скаргу позивача без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п.п. 14.1.152 п. 14.1. ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до п. п. 14.1. 175 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 31.1. ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п. 38.1. ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 87.9. ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 203.2. ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, відповідно до яких вбачається сплата за податковими зобов'язаннями відповідно до поданих податкових декларацій за відповідні періоди.
При цьому суд наголошує на наступному.
Диспозиція частини першої статті 126 Податкового кодексу України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину з якою законодавець пов'язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.
Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першої статті 126 Податкового кодексу України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.
Отже, сплата підприємством податкового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов'язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, позивачем під час розгляду справи не наведено достатніх доводів та не надано доказів щодо відсутності факту порушення своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, що вказані у розрахунку штрафної санкції, як і не надано доказів своєчасного направлення до контролюючого органу податкової декларації у строк до 20 червня 2017 року, при цьому не спростовано факти, викладені в Акті перевірки від 14 серпня 2018 року №14673/26-15-12-13-20/36405330.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення позивачем дій щодо своєчасності строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (податків та послуг), суд позбавлений можливості дослідити наявність чи відсутність підстав своєчасності такої сплати.
При цьому, позивач не заперечує, що відповідний податок було фактично сплачено лише 26 червня 2017 року, тобто, в порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, за що настає відповідальність, передбачена статтею 126 податкового кодексу України, а саме: сплата штрафу в розмірі 10%, однак, зазначає, що таке порушення сталося не з вини позивача, а у зв'язку тим, що Казначейством був розпочатий процес переведення коштів до бюджету 20 червня 2017 року, однак з причин, що залежать виключно від Казначейства, відповідний процес був перерваний та завершений лише 26 червня 2017 року. Отже, позивачем вчинено всі дії, необхідні для сплати податку. Проте, жодних доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано, клопотань щодо витребування певних доказів з обґрунтуванням неможливості їх отримання також позивачем до суду не надано.
Однак, суд звертає увагу, що поведінка позивача та поведінка відповідача щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, дії відповідача не є предметом даного спору.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року №0645891213 документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ» не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ» відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ» (код ЄДРПОУ 36405330, адреса:02094, м. Київ, б-р Верховної ради, 22);
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33-19).
Повне судове рішення складено 26.01.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна