Справа № 308/9966/20
26.01.2021 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю представника Закарпатської митниці Держмитслужби Зубенко І.І., особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Попюк М.І., розглянувши справу про порушення митних правил, що надійшла з Закарпатської митниці Держмитслужби, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Знам'янка, Кіровоградська область, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 15.05.2019 року, орган, що видав: 4690, за ст. 472 Митного кодексу України,
З протоколу про порушення митних правил № 1492/30500/20 від 24.09.2020 року вбачається, 24.09.2020 року, о 04 год. 54 хв., в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби заїхав легковий автомобіль марки «TOYOTA», моделі «SIENNA», державний реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який прямував з Італії в Україну, де перебував у приватних справах.
Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «червоний коридор».
ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані, відомості про транспортний засіб, наявність товару, а саме: одяг та додаткові речі до одягу, взуття особистого використання, вживані, не сортовані, іноземного виробництва.
При усному опитуванні ОСОБА_1 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заявив, що окрім задекларованих товарів, переміщує іноземну валюту у загальній кількості 10000 євро та заперечив наявність будь-яких інших товарів, в тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено.
В ході здійснення митного огляду вищезазначеного транспортного засобу та речей ОСОБА_1 , окрім задекларованого товару та усно заявленої іноземної валюти у загальній кількості 10000 євро, було виявлено не заявлену іноземну валюту, а саме: іноземна валюта у загальній кількості 20000 євро (купюри номіналом 50 євро в кількості 400 купюр).
Зазначена іноземна валюта була загорнута у поліетиленовий пакет білого кольору і знаходилася у валізі серед особистих речей ОСОБА_1 . Валіза знаходилася в салоні автомобіля на пасажирському сидінні. Доступ до виявленої іноземної валюти нічим не утруднювався та став можливим після відкриття бокових дверей автомобіля та відкриття валізи ОСОБА_1 .
Виявлена іноземна валюта, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, згідно з курсом НБУ станом на 24.09.2020 року становить 659218 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали. Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення валютних цінностей - ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою Правління НБУ 02 січня 2019 року № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
Згідно з п. 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого Постановою Правління НБУ 02 січня 2019 року № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, товари декларуються шляхом подання митному органу: митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; або митної декларації М-16; або письмової заяви за формою згідно з додатком 1; або митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності; або декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей; або іншого документа, що відповідно до законодавства може використовуватись замість митної декларації.
Згідно з п. 8 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, для декларування транскордонного переміщення фізичними особами валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро, а також для письмового декларування фізичними особами платіжних документів та цінних паперів (акцій, облігацій, купонів до них, векселів (тратт), боргових розписок, акредитивів, чеків, банківських наказів, депозитних сертифікатів, інших фінансових та банківських документів), виражених у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму, встановлену Митним кодексом України для письмового декларування товарів, що переміщуються громадянами, використовується декларація, зазначена в абзаці шостому пункту 2 цього Положення (декларація транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей).
Форму бланка декларації транскордонного переміщення затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» від 27 лютого 2019 року № 203.
Згідно з порядком заповнення декларації транскордонного переміщення, зазначеним на зворотному боці бланка декларації, разом із заповненою декларацією для митного контролю та митного оформлення товарів громадянином або уповноваженою особою подаються такі документи: документи, що посвідчують особу та підтверджують країну постійного проживання громадянина або уповноваженої особи; документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках та придбання особою банківських металів у банках та/або Національному банку, визначені у пункті 18 постанови Правління Національного банку України від 2 січня 2019 р. № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», згідно з яким, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують: 1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро; 2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро.
Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках.
Таким чином, за твердженням митного органу, ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які в даній кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України.
Представник Закарпатської митниці Держмитслужби у судовому засіданні вважає, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому його необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України та застосувати до нього стягнення відповідно до санкції вказаної статті.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях, що додано до матеріалів справи. Зазначив, що 24.09.2020 року він проїжджав через митний пост «Тиса», грошові кошти ним везлися на лікування дитини, яка хвора на епілепсію. Із протоколом № 1492/30500/20 він не погоджується, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки він не мав наміру порушувати порядок проходження митного контролю та приховувати від декларування товар, що переміщувався через митний кордон України. Повертаючись додому в Україну з Італії формою контролю ним було обрано «червоний коридор». Отже, самостійно обравши (вчинивши дію) формою проходження митного контролю «червоний коридор», він вже повідомив митному органу про наявність у нього товарів, що підлягають декларуванню. Також, при усному опитувані, службовій особі митного органу було повідомлено про наявність іноземної валюти. З огляду не це, перед початком огляду, митному органу від нього вже було відомо про наявність іноземної валюти в сумі, що підлягає письмовому декларуванню. У наданій митним органом митній декларації ним було заповнено всі відомості, передбачені формою виданої для заповнення митної декларації про наявний товар, а жодних відомостей про іноземну валюту остання не передбачала. Вважає, що працівники митниці не забезпечили можливості письмово задекларувати валютні цінності, не дивлячись на те, що про існування готівкових коштів ним було зазначено, оскільки йому не було надано форму бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 р. № 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей». Також йому не було запропоновано заповнити декларацію транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей перед проходженням митного контролю. З огляду на це ненадання йому митним органом бланку необхідної для декларування валютних цінностей декларації, його було позбавлено можливості здійснити письмове декларування іноземної валюти, яку він не приховував, а навпаки про її переміщення заявляв перед проходженням митного контролю. Зазначає, що форма митної декларації була заповнена з ініціативи митного органу і вона не передбачає в собі граф для відображення валютних коштів, а ним було заявлено про їх наявність. Таким чином, вважає, що переміщуючи кошти, він не ухилявся від декларування, від сплати митних платежів, інших податків, зборів і відповідно, не завдав та не міг завдати економічним інтересам держави жодної шкоди. Крім того, валютні цінності у виді готівкових коштів не є забороненим до переміщення через митний кордон України товаром. Зауважує, що національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України. Позбавлення його можливості здійснити письмове декларування готівкових коштів в поєднанні з відсутністю обмеження або заборони на їх ввезення на територію України, дає всі підстави стверджувати про відсутність його вини у даному випадку та відсутність складу правопорушення, та одночасно свідчить про порушення митним органом його права на мирне володіння майном. Крім того, при розгляді справи просить врахувати, що вилучені згідно з протоколом грошові кошти необхідні на лікування хворої дитини, фактичну неможливість самостійно забезпечити це з її боку через перебування на утримання двох малолітніх дітей, а також перебування на його утриманні неповнолітньої дитини і непрацездатної дружини. Його дружина допомагає їх старшій доньці, яка перебуває на «зберіганні» (ускладнена вагітність) та проживає в іншому місті (Кривий Ріг), він вимушений доглядати за неповнолітньою дитиною та повнолітньою дитиною - інвалідом.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 просить провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а вилучену згідно з протоколом про порушення митних правил № 1492/30500/20 від 24.09.2020 року іноземну валюту в кількості 20000 євро повернути йому - ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Попюк М.І. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та вилучену іноземну валюту повернути, пояснивши, що умислу порушувати порядок проходження митного контролю його підзахисний на мав, грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , везлися ним з метою лікування його дитини, яка хвора на епілепсію.
Заслухавши пояснення представника Закарпатської митниці Держмитслужби, особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил, та захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За приписами ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Матеріалами справи встановлено, під час митного контролю транспортного засобу та речей ОСОБА_1 , окрім задекларованого товару та усно заявленої іноземної валюти у сумі 10000 євро, виявлено не заявлену іноземну валюту - 20000 євро, яку вилучено на підставі ст. 511 МК України згідно з протоколом про порушення митних правил.
Суб'єктивна сторона правопорушення, що передбаченого ст. 472 МК України передбачає наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушенні у формі прямого умислу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Крім того, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі по тексту - Суд) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний інтерес»; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
При цьому Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п. п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п. п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Відповідальність за ст. 472 МК України настає внаслідок недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
За вчинення зазначеного правопорушення передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про валюту та валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За твердженням ОСОБА_1 , при усному опитувані ним службовій особі митного органу було повідомлено про наявність у нього іноземної валюти, відтак, митному органу від нього було відомо про наявність іноземної валюти в сумі, що підлягає письмовому декларуванню, а у наданій митним органом митній декларації ним було заповнено всі відомості, передбачені формою, виданою для заповнення митної декларації про наявний товар, при цьому жодних відомостей про іноземну валюту остання не передбачала.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з ініціативи інспектора митниці заповнив декларацію на бланку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 431 «Про затвердження форми митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності» (а.с. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» затверджено форму бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей. Дана постанова набрала чинності 22.03.2019 року.
Форма митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 431.
Постановою Кабінету Міністрів України № 203 внесені зміни до постанови № 431. З форми митної декларації виключено п. 3.1, яким передбачалося декларування відомостей про валюту України та іноземну валюту готівкою, платіжні документи та інші цінні папери, банківські метали.
Порядок заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 року № 614.
Згідно з п. 1.8 Порядку № 614 декларація не приймається до митного оформлення посадовою особою митного органу в разі: заповнення декларації, форма якої відрізняється від установленої; заповнення декларації з порушенням вимог цього Порядку; заповнення декларації олівцем; заповнення декларації з виправленнями та/або підчищеннями. В таких випадках громадянином або уповноваженою особою заповнюється нова декларація з дотриманням вимог цього Порядку.
Пунктом 1.10 Порядку № 614 визначено, що з моменту прийняття декларації посадовою особою митного органу для оформлення вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а громадянин або уповноважена особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була заповнена декларація, форма якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 431, пункт 3.1 бланку якої виключений. Бланк даної декларації ОСОБА_1 був наданий інспектором митниці.
Разом з тим, бланк декларації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 203, ОСОБА_1 не надавався і ним не заповнювався, що матеріалами справи не спростовано.
Інші зібрані у справі митним органом докази лише доводять факт переміщення ОСОБА_1 валютних цінностей через митний кордон.
Таким чином, приймаю до уваги доводи сторони захисту про те, що інспектор митниці не забезпечив ОСОБА_1 можливості письмово задекларувати валютні цінності, не дивлячись на те, що про існування готівкових коштів перед проходженням митного контролю ОСОБА_1 зазначав. Тобто, ОСОБА_1 в усній формі було задекларовано валюту, однак бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей йому не був наданий інспектором митниці і не заповнювався, що вбачається з матеріалів справи.
За змістом п. 57 ч. 1 ст. 4 МК України валютні цінності є товаром.
Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України.
Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст. 197 МК України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 цієї статті обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України.
Крім того, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватися Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинен здійснюватись на підставі відповідного дозволу.
Будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання/видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що втручання в право на мирне володіння своїм майном (іноземною валютою) не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід врахувати те, що держава від дій ОСОБА_1 у цій частині не зазнала жодних збитків, оскільки законодавством не передбачено сплату в даному випадку будь-яких податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України.
Згідно з ч. 2 ст. 528 МК України у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.
Все вищезазначене, дає підстави вважати, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутній склад та подія адміністративного правопорушення.
Отже, з врахуванням наведеного, приходжу до висновку, що провадження у даній справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 528 МК України, у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.
За таких обставин, товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил в порядку ст. 511 МК України, - іноземна валюта у загальній кількості 20000 євро, підлягає поверненню ОСОБА_1 або його представнику.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, ст. ст. 472, 527-529 МК України,
Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 472 Митного кодексу України закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Вилучений на підставі ст. 511 Митного кодексу України згідно з протоколом про порушення митних правил № 1492/30500/20 від 24.09.2020 року товар, а саме: іноземна валюта у загальній кількості 20000 євро (купюри номіналом 50 євро в кількості 400 купюр) - повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або його представнику.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай