про відмову у відкритті апеляційного провадження
25 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3258/20 пров. № А/857/15622/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Довгої О. І.
суддів -Запотічного І. І.
Матковської З. М.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі № 460/3258/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, а також невідповідності апеляційної скарги ст. 296 КАС України в частині сплати судового збору.
Апелянту надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 22 грудня 2020 року за допомогою електронних засобів зв'язку на адресу електронної пошти rv.official@tax.gov.ua , що підтверджується відповідним документом про її отримання, який знаходиться в матеріалах справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, у встановлений судом строк, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та платіжне доручення про сплату судового збору.
В обгрунтування клопотання апелянт покликається на позицію Верховного Суду у справі №820/1212/17 від 15 травня 2020 року та зазначає, що право на апеляційне оскарження гарантоване Конституцією України. При цьому зазначає, що суб'єкт владних повноважень вправі впродовж року після, прийняття судом першої інстанції рішення, звернутись до апеляційного суду зі скаргою на таке рішення. Також, апелянт покликається на те, що урядом з 12 березня 2020 року на території України введено карантин. З урахуванням змін до процесуального закону, апелянт зазначає, що строки подання апеляційної скарги є продовженими на строк не менший, а ніж строк дії карантину.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Аналізуючи зазначені апелянтом підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги суд приходить висновку про їх непереконливість з огляду на наступне.
Згідно із пунктом шостим частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.
Строки подання апеляційних скарг у цій категорії справ визначені статтею 295 КАС.
Апеляційний суд, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 07 липня 1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", зазначає, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 07 жовтня 2020 року скаржник вже подавав апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі, проте ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року її було залишено без руху, ухвалою від 20 листопада 2020 року - повернуто апелянту з огляду на те, що скаржник не усунув недоліки скарги.
Повторно ж апелянт подав скаргу вже 03 грудня 2020 року, однак з тим же недоліком, що й під час подання скарги вперше.
Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час першого поданняння апеляційної скарги, у період з 07 жовтня 2020 року по 20 листопада 2020 року, апелянт не вчиняв жодних дій щодо усунення недоліків апеляційної скарги, не звертався до суду з клопотанням про продовження строку усунуння недоліків. Протилежного апелянт не довів та відповідних доказів на спростування такого висновку не надав, лише обмежився покликаннями щодо введення на території України карантину,блокування його коштів та переспрямування їх на боротьбу з COVID-19.
Покликання Головного управління ДПС у Рівненської області на введений на території України карантин у контексті обставин справи апеляційний суд вважає недоречним, оскільки апелянтом належними доказами не доведено, що саме карантинні обмеження зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження. При цьому суд наголошує, що повторно подаючи апеляційну скаргу скаржник допустив аналогічний недолік апеляційної скарги.
Також, суд відхиляє доводи апелянта в частині покликань на позицію Верховного Суду у справі №820/1212/17 від 15 травня 2020 року з огляду на нетотожні обставини у цих справах.
З огляду на викладені вище обставнини, суд вважає, що наведені Офісом ВПП причини пропуску строку не свідчать про їх поважність, а вчасне подання первинної скарги та подальша, зі значним сплином часу сплата судового збору, не може бути безумовною підставою для поновлення такого строку.
Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тому, на переконання суду, доводи, на які покликається апелянт як на підставу для поновлення строку, перебувають поза межами об'єктивного та розумного строку для повторного подання апеляційної скарги, а відтак підстави для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
У такій ситуації, за наявних обставин, колегія суддів приходить висновку, що задоволення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги становитеме втручання у принцип res judicata.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у справі № 460/3258/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК - 2006" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська