Справа № 560/3203/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
27 січня 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування розрахунку, постанови,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 25.06.2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
1. Визнати незаконним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.05.2020 №305 складений головним спеціалістом управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області - Канчуком С.
2. Визнати незаконним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.06.2020 №203052 винесену начальником Укртрансбезпеки у Хмельницькій області - Дзюбою В.
3. Судові витрати стягнути з відповідача.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.05.2020 №305 складений головним спеціалістом управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області - Канчуком С.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 06.10.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.06.2020 №203052 відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а тому постанова №203052 від 11.06.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а підстави для її скасування, відсутні.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано специфіку вантажу - щебня, який являється сипучим, а тому має властивість рухатися при русі автомобіля, змінюючи навантаження на осі автомобіля.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 справу призначено до апеляційного розгляду на 27.01.2021 в порядку письмового провадження.
Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
20.05.2020 на автодорозі М-12, 320 км посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 перевезення на якому здійснював водій ОСОБА_2 .
Під час зважування транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп REISCH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було встановлено фактичне навантаження на 1 вісь - 7,15 тонн, при нормативно допустимій 11 тонн, на 2 вісь - 12,25 тонн, при нормативно допустимій 11 тонн, на 3-ю строєну вісь - 20,55 тонн, при нормативно допустимих - 22 тонни та фактична маса - 39,95 тонн, при допустимих - 40 тонн.
За результатами проведеного вагового контролю, посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт №032305 від 20.05.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №18552 від 20.05.2020 на суму 104,49 євро.
Крім того, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 11.06.2020 управлінням Укртрансбезпеки у Хмельницькій області винесено постанову №203052 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн., за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.22.5 ПДР України.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положенням ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879).
Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У відповідності до п.13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Отже, зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно матеріалів справи, у ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп REISCH, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було встановлено фактичне навантаження на 2 вісь - 12,25 тонн, при нормативно допустимій 11 тонн.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону № 3353-XII).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-XII, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17 та вірно враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.
Стосовно посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала нормативно допустимої, оскільки, в даному випадку проведеним зважуванням встановлено, що навантаження на 2 вісь складало 12,25 тонн, при нормативно допустимій 11 тонн слід зазначити наступне.
Положення п. 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т.
Таким чином, судом першої інстанції вірно було вказано, що рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на вісь транспортного засобу, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Щодо тверджень апелянта про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (просіву - "щебня із висівками" (некалібрований щебінь)), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду №803/1540/16 від 24.07.2019.
Відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2021 №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).
Отже, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 220 кг (2% від 11 т) на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%.
Крім того, судова колегія відхиляє посилання апелента на характер вантажу, що перевозився, а саме сипучий вантаж (просів (відсів) щебня), маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а тому що постанова №203052 від 11.06.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а підстави для її скасування, відсутні.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.