Справа № 560/2249/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
27 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (прийняте у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач 28.04.2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом встановлення надбавки за особливі заслуги у зв'язку з присвоєнням почесного звання "Заслужений юрист України" на підставі Указу Президента України від 24.08.2013 № 449/2013 відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 № 1767-ІП.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом встановлення надбавки за особливі заслуги у зв'язку з присвоєнням почесного звання "Заслужений юрист України" з дня звернення за встановленням надбавки (12.02.2020) без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії за останні 12 місяців.
3. Стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.09.2020 позов задоволено повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом встановлення надбавки за особливі заслуги у зв'язку з присвоєнням почесного звання "Заслужений юрист України" на підставі Указу Президента України від 24.08.2013 № 449/2013 відповідно до Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 № 1767-ІП.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом встановлення надбавки за особливі заслуги у зв'язку з присвоєнням почесного звання "Заслужений юрист України" з дня звернення за встановленням надбавки (12.02.2020) без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії за останні 12 місяців.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01.01.2016, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії. При цьому неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Разом з цим судом першої інстанції вказано, що усупереч вимогам чинного Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", починаючи з 18.11.2015 відповідачем проводиться перерахунок розміру пенсії позивача у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але протиправно застосовуються обмеження пенсії максимальним розміром і фактично доплата до основної пенсії за звання Заслужений юрист України не проводиться.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що норми законодавства, щодо питань виплати максимального розміру пенсії на час розгляду даної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, законних підстав для виплати в більшому розмірі немає.
При цьому відповідач вказує на те, що з 23.08.2018 позивачу встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною в розмірі 363,00 грн, при цьому враховуючи положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" розмір пенсійної виплати не змінився і залишився на рівні 28148,25 грн.
Разом з цим відповідач посилається на судову практику Вінницького апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України викладену у постановах за 2015 - 2018 роки.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав, що внесені Законами України обмеження максимального розміру пенсій працівникам прокуратури стосуються саме призначення пенсій, а не їх перерахунку.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на судову практику позивачем вказано про зміну судової практики та зазначено, що наразі право прокурорів на перерахунок раніше призначених пенсій, без будь - яких обмежень, підтверджень Конституційним Судом України та Верховним Судом.
Також вказано на відсутність повноважень у представника відповідача на вчинення процесуальних дій.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2020 апеляційну скаргу залишено без руху.
09.11.2020 до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного від 10.12.2020 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 20.01.2021.
У зв'язку із перебуванням члена колегії у відпустці розгляд справи перенесено на 27.01.2021 в порядку письмового провадження.
Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури та з 2008 року отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
З 2007 по 2014 рік позивач працював на посаді начальника відділу прокуратури Київської області.
Указом Президента України від 24.08.2013 № 449/2013 за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, високопрофесійне виконання службового обов'язку та з нагоди 22-і річниці незалежності України мені присвоєно почесне звання "Заслужений юрист України".
Згідно Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 № 1767-111 особам, відзначеним почесним званням України "Заслужений", встановлюється надбавка до пенсії у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для осіб які втратили працездатність (пункт шостий статті 1 Закону; частина четверта статті 4 Закону). Надбавка до пенсії за особливі заслуги встановлюється з дня звернення за встановленням надбавки або з дня набуття права на неї, якщо звернення за її встановленням відбулося не пізніше 12 місяців з дня набутого права (частина шоста статті 4 Закону).
За результатами розгляду попередньої заяви щодо перерахунку пенсії Головне управління ПФУ в Хмельницькій області листом від 04.09.2018 № 2034/0-8 проінформувало мене, що рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 31.08.2018 до пенсії встановлено з 23.08.2018 надбавку за особливі заслуги перед Україною у розмірі 25% прожиткового мінімуму. Проте з урахуванням абзацу другого розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" розмір пенсійної виплати не змінився і залишився на попередньому рівні.
12.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області із заявою здійснити перерахунок пенсії шляхом встановлення надбавки за особливі заслуги з дня прийому цієї заяви із доданими документами та виплатити надбавку до пенсії за останні 12 місяців.
Листом начальника управління від 13.03.2020 № 1048-862/0-03/8-2200/20 у проведенні такого перерахунку пенсії відмовлено. Підставою відмови стало посилання на абзац другий розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-УІ, згідно якого пенсіонерам, котрим пенсія призначена до набрання чинності цим Законом (до 01.10.2011) і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), виплата пенсії здійснюється без індексації, застосування положень частин 2 і 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом
Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону чинної на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були передбачені положеннями статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ (далі - Закон № 76-VІІІ) до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
14.10.2014 прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІ (далі - Закон 213-VІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а саме в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".
Отже, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (в редакції Закону № 502-VІ від 04.09.2008) до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами № 76-VІІІ, № 213-VІІ).
Законом № 1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України № 1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до частин другої та третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначалось вище позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2008 року отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом № 213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ) передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
У той час як, пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.
Таким чином передбачені вищенаведеними нормами Законів №1697-VII та №3668-VI обмеження пенсій максимальним розміром застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, в той же час як встановив суд, пенсія позивачу вперше призначена ще у 2008 році.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17 та від 30.10.2019 у справі №826/17744/17.
Таким чином, судом першої інстанції вірно враховано, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01.01.2016, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами № 213-VІІ, № 76-VІІІ та № 1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує права позивача в частині розміру пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснити перерахунок пенсії позивачу є необґрунтованими.
Щодо невиплати пенсії за особливі заслуги перед Україною за почесне звання "Заслужений юрист України" в розмірі 25% від прожиткового мінімуму слід зазначити наступне.
Указом Президента України від 24.08.2013 № 449/2013 ОСОБА_1 присвоєно почесне звання "Заслужений юрист України".
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 № 1767-III пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються особам, відзначеним почесним званням України, які мають право на пенсію, у тому числі за вислугу років. Такі пенсії встановлюються як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом,
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України позивачу встановлена надбавка до пенсії у розмірі 25 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, але розмір пенсії не змінюється, у зв'язку з тим, що законом не передбачена перегляд та індексація пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Згідно статті 5 Закону "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" від 01.06.2000 № 1767-III, пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у розмірах для відзначених почесним званням України 20-25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що усупереч вимогам чинного Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", починаючи з 18.11.2015 відповідачем проводиться перерахунок розміру пенсії позивача у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але протиправно застосовуються обмеження пенсії максимальним розміром і фактично доплата до основної пенсії за звання "Заслужений юрист України" не проводиться.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування відмови відповідача у перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу шляхом встановлення надбавки за особливі заслуги у зв'язку з присвоєнням почесного звання "Заслужений юрист України" з дня звернення за встановленням надбавки (12.02.2020) без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою і належною до сплати сумою пенсії за останні 12 місяців.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.