Справа № 120/4407/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Франовська К.С.
21 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,
26 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
-наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №966 від 17 липня 2020 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Тиврівського відділення поліції" в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №132 о/с від 24 липня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та призначення дільничним офіцером поліції сектору превенції Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Позивач просив поновити його на посаді заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 25 липня 2020 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції грубо порушено вимоги п.1 ч.2 ст.2 та 242 КАС України. Так, вказує скаржник, суд невірно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. У рішенні суду викладено факти, які є недостовірними, а саме те, що висновки про неналежну перевірку позивачем готовності добового наряду до несення служби, безконтрольності під час видачі вогнепальної зброї черговим та невжиття заходів щодо документування дисциплінарного поступку ОСОБА_2 ,- зроблено дисциплінарною комісією винятково на основі тих документів та матеріалів, що були зібрані комісією зі своєї ініціативи, без надання можливості ОСОБА_1 надати докази правомірності своїх дій та спростування висновків комісії. ОСОБА_1 під час надання пояснень 08.07.2020 в рамках службового розслідування, було ознайомлено із ст.18 Дисциплінарного статуту, про що свідчить його підпис.
Отже, на думку скаржника, висновки суду в цій частині є неправильними.
Суд не врахував, що ОСОБА_1 було визнано факт безконтрольності під час видачі вогнепальної зброї черговим, внаслідок чого зброю отримав ОСОБА_3 , що перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Помилковим вважає скаржник висновок суду про те, що службове розслідування повинно проводитись стосовно конкретного поліцейського, оскільки на момент призначення службового розслідування не було відомо коло осіб, в діях яких мають місце ознаки дисциплінарного проступку.
Крім того, суд , при винесенні рішення, не врахував характеристику ОСОБА_1 , яка вплинула на обрання заходу дисциплінарного впливу. Призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду стало реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення в рамках п.3 пп.4 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію", а обрання виду покарання віднесено до дискреційних повноважень керівника.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
На підставі наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №859 від 02 липня 2020 року "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" за фактом перебування на службі помічника чергового СРПП №2 Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння було розпочато службове розслідування, за результатами якого 17 липня 2020 року складено висновок.
В ході службового розслідування встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_2 , який відповідно до книги нарядів Тиврівського відділення поліції 29 червня 2020 року заступив на службу у якості помічника чергового та о 09:02 годині отримав табельну вогнепальну зброю, на момент перевірки забезпечував пропускний режим до підрозділу та перебував на першому посту Тиврівського відділення поліції. За результатами проведеного 29 червня 2020 року о 10:40 годині медичного огляду ОСОБА_2 установлено, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння легкого ступеню, вміст алкоголю в крові складав 0,36 проміле. Після проведеного медичного огляду старшого сержанта поліції ОСОБА_2 було відсторонено від виконання службових обов'язків та знято з чергування.
Також в ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до журналу реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю Тиврівського відділення поліції 29 червня 2020 року заступником начальника Тиврівського відділення поліції майором поліції ОСОБА_1 відповідно до вимог Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року №70, усім членам добового наряду проведено інструктаж із заходів безпеки при поводженні зі зброєю. Після цього, усі члени нарядів отримали вогнепальну зброю та спеціальні засоби.
Водночас, майор поліції ОСОБА_1 , незважаючи на явні ознаки алкогольного сп'яніння у старшого сержанта поліції ОСОБА_2 , допустив останнього до несення служби у складі добового наряду. Окрім того, ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 1 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю не контролював видачу зброї черговим.
Відтак, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 призвело до порушення службової дисципліни особовим складом Тиврівського відділення поліції, зокрема й перебування на службі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пункту 2 частини 3 статті 1, пунктів 7, 8 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року №70, пункту 6 розділу 4 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2017 №440, що виразилось у неналежній перевірці готовності добового наряду до несення служби, безконтрольності під час видачі вогнепальної зброї черговим, невжитті заходів щодо документування дисциплінарного проступку ОСОБА_2 та клопотання про застосування дисциплінарного стягнення уповноваженим керівником слід застосувати до заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
За результатами службового розслідування, 17 липня 2020 року Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області видано наказ №966 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Тиврівського відділення поліції", відповідно до якого за виявлені в ході службового розслідування порушення до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №132 о/с від 24 липня 2020 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнивши при цьому з посади заступника начальника Тиврівського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Вважаючи вказані накази протиправними, такими, що підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам Головного управління Національної поліції в Вінницькій області, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Закон України Про Національну поліцію визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (далі - Закон).
Як встановлено статтею 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі - Статут), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Як встановлено ст. 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Статуту).
Статтею 13 Статуту передбачено, що засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Обов'язки керівника в поліції визначені ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, відповідно до цієї норми, керівник несе персональну відповідальність за дотримання службової дисципліни підлеглими. З цією метою керівник зобов'язаний:
створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов'язків поліцейського;
поважати честь та гідність підлеглих, не допускати порушень їх прав та соціальних гарантій;
розвивати в підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання обов'язків поліцейського;
сприяти в підвищенні підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;
вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об'єктивність в оцінці їх службової діяльності;
забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенням службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;
контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу з її зміцнення та запобігання вчиненню правопорушень серед підлеглих;
у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вчинити дії з його припинення та застосувати дисциплінарне стягнення до її порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
Зі змісту наведених положень слідує, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов'язків, визначених статтею 18 Закону №580-VIII та статтею 1 Дисциплінарного статуту. При цьому, керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни.
Згідно із ч. 2 ст. 14 Статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 ст. 14 Статуту).
Таким чином, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Як видно з висновку службового розслідування та змісту оскаржуваного наказу, суть допущеного позивачем проступку полягає в наступному:
"майор поліції ОСОБА_1 , незважаючи на явні ознаки алкогольного сп'яніння у старшого сержанта ОСОБА_4 , допустив його до несення служби у складі добового наряду, затвердивши особистим підписом, що ОСОБА_5 пройшов цільовий інструктаж. Окрім того, ОСОБА_6 не контролював видачу зброї черговим у порушення вимог п.1 розділі Ш Інструкції №70, яким визначається, що з дозволу оперативного чергового під контролем керівника органу поліції, поліцейські по одному заходять до спеціально обладнаної кімнати чергової частини для отримання зброї і боєприпасів".
На підставі наведеного відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог:
- частини 1, пункту 2 частини 3 статті 1, пунктів 7,9 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України ;
- пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію";
- пункту 1, розділу Ш Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70;
- пункту 6 розділу 1У Інструкції з організації діяльності чергової служби органів 9підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 №440, -
що виразилось у неналежній перевірці готовності добового наряду до несення служби;
безконтрольності під час видачі вогнепальної зброї черговим;
невжитті заходів щодо документування дисциплінарного проступку ОСОБА_7 та клопотання про застосування дисциплінарного стягнення керівником.
Аналізуючи встановлені судом обставини справи та подані сторонами докази, колегія суддів виходить з наступного.
1. Щодо неналежності перевірки готовності добового наряду до несення служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, 29.06.2020 року о 9:00 на виконання службових обов'язків в актовій залі відділення поліції провів цільовий інструктаж перед заступанням для несення служби добового наряду, після чого поліцейським, заступаючим в наряд, черговим ОСОБА_8 було видано табельну вогнепальну зброю.
Відповідач стверджує, що позивачу під час проведення інструктажу стало відомо про те, що старший сержант поліції ОСОБА_5 , якому належало заступити на чергування в добовий наряд, має явні ознаки алкогольного сп'яніння, проте допустив його до несення служби, затвердивши підписом проведення з ним інструктажу.
Як встановлено судом, в ході проведення інструктажу, у ОСОБА_1 виник сумнів щодо можливості несення служби ОСОБА_2 , внаслідок почервоніння обличчя та очей. На питання ОСОБА_1 , чи не вживав він спиртні напої, який має стан здоров'я і чи може нести службу, ОСОБА_5 вживання спиртних напоїв заперечив, пояснив, що не виспався і виявив готовність нести службу. Ці обставини підтверджені як ОСОБА_2 , так і поясненнями свідків.
За результатами освідування ОСОБА_7 у медичному закладі 29.06.20 о 10:40, за допомогою алкотестеру "Drager" встановлено, що ОСОБА_5 має легку ступінь сп'яніння (величину наявності алкоголю в крові, що вираховується з концентрації алкоголю у видихуваному повітрі становить 0,36 промілле).
Одночасно, за висновком лікаря, в момент обстеження ОСОБА_2 , останній мав стан, близький до гіпертонічного кризу, артеріальний тиск мав показники 180/120.
ОСОБА_2 пояснив, що 28.06.20, напередодні обставин, він брав участь у спортивних змаганнях з міні-футболу, був перевтомлений, та після змагань вживав пиво.
За таких обставин, не можна погодитись з висновками відповідача про можливість ОСОБА_1 візуально встановити явні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_7 , які були б очевидними та характерними саме для сп'яніння.
Крім того, суд звертає увагу на характеристику ОСОБА_2 , яка знаходиться в матеріалах справи на а.с.112, в якій відмічається, що даний працівник поліції має виключно позитивну характеристику, не притягувався до дисциплінарної відповідальності, бере активну участь в спортивних заходах, що проводяться ГУНП, щирий та порядний. Відтак, ОСОБА_1 не мав підстав сумніватись у добропорядності ОСОБА_2 і щирості його заперечення на питання , чи не перебуває він у стані сп'яніння.
2. Що стосується питання приховання ОСОБА_1 факту перебування на службі в стані сп'яніння ОСОБА_2 .
Колегія суддів не може погодитись з цим висновком, оскільки суд встановив, що за клопотанням самого ОСОБА_7 , з огляду на його стан, ОСОБА_1 була проведена заміна ОСОБА_7 на підмінну чергову ОСОБА_9 , яка о 10:00 прибула на службу, пройшла інструктаж, отримала табельну зброю і заступила в наряд.
Допитаний ОСОБА_5 пояснив, що особисто попросив керівника його змінити внаслідок поганого самопочуття, яке стало розвиватись хвилин через 20 після інструктажу.
Допитаний ОСОБА_8 підтвердив, що саме за розпорядженням ОСОБА_1 викликав ОСОБА_9 на заміну ОСОБА_10 .
За змістом службового розслідування дисциплінарне порушення, вчинене ОСОБА_1 , полягає також і у невжитті заходів щодо документування дисциплінарного проступку ОСОБА_7 та клопотання про застосування дисциплінарного стягнення керівником.
Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, близько 9:50 до Тиврівського ВП прибули перевіряючі з ГУНП, які ініціювали медичне обстеження ОСОБА_2 та склали доповідну записку за результатами перевірки.
3.Щодо порушення позивачем пункту 1, розділу Ш Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.
Систему заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки поліцейських, запобігання загибелі, пораненням і травмуванню їх та інших осіб під час поводження з вогнепальною зброєю, ручним протитанковим і підствольним гранатометами, реактивною протитанковою і бойовою ручною гранатами (далі - зброя) визначає Інструкція із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 р. № 70 (далі - Інструкція).
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу І Інструкції поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією.
Згідно вимог п. 1 розділу I Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70 про необхідність отримання поліцейськими зброї та боєприпасів керівник (заступник керівника, уповноважена особа від керівництва) органу (закладу, установи) поліції повідомляє оперативного чергового про необхідність їх видачі.
З дозволу оперативного чергового під контролем керівника (заступника керівника, уповноваженої особи від керівництва) органу (закладу, установи) поліції поліцейські по одному заходять до спеціально обладнаної кімнати чергової частини для отримання зброї і боєприпасів.
Зазначаючи, що ОСОБА_1 не був присутній при видачі черговим зброї, відповідач стверджує, що позивач, в порушення Інструкції, видачу зброї не контролював.
Разом з тим, матеріали службового розслідування не містять посилань на те, в чому саме полягає відсутність контролю позивача за видачею табельної зброї.
4.Щодо висновку суду про порушення відповідачем встановленої законом процедури службового розслідування, колегія судді вважає його обґрунтованим і враховує наступне.
Наказом МВС України №893 від 07.11.2018 було затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі Порядок №893).
Відповідно до розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
За приписами частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Згідно частини третьої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, с т о с о в н о якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акту, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Отже, законодавець вказує, що службове розслідування - це перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського , і воно має проводитися стосовно конкретного поліцейського з метою встановлення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні поліцейського, з приводу якого було призначено вказане розслідування.
Якщо службове розслідування проводиться за фактом і в ході розслідування дисциплінарною комісією буде встановлено вчинення дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку окремим поліцейським, то необхідним є повідомлення цього поліцейського про початок щодо нього службового розслідування та, відповідно, дотримання процедури службового розслідування.
У даній справі встановлено, що підставою проведення службового розслідування став наказ ГУНП у Вінницькій області №859 від 02.07.2020 року за фактом перебування на службі помічника чергового СРПП №2 Тиврівського відділення поліції Жмеринського ВП ГУНП старшого сержанта ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння.
Відтак, наведені обставини свідчать про те, що на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №859 від 02 липня 2020 року призначено службове розслідування саме за фактом перебування на службі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, метою вказаного службового розслідування не було з'ясування дотримання/не дотримання ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів під час несення служби 29 червня 2020 року.
Разом із тим, у ході проведення службового розслідування виявлено порушення ОСОБА_1 вимог частини 1, пункту 2 частини 3 статті 1, пунктів 7, 8 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, пункту 1 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2016 року №70, пункту 6 розділу 4 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2017 року №440, що полягало у неналежній перевірці готовності добового наряду до несення служби, безконтрольності під час видачі вогнепальної зброї черговим, невжитті заходів щодо документування дисциплінарного проступку ОСОБА_4 та клопотання про застосування дисциплінарного стягнення уповноваженим керівником.
При цьому, позивач в ході службового розслідування надавав пояснення про те, що йому відомо по факту події, що мала місце 29 червня 2020 року, та не передбачав, що за результатами такого службового розслідування до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Отже, службове розслідування проведено з порушенням встановленої законом процедури, а Висновок службового розслідування, який слугував підставою для прийняття оспорюваних наказів, не містить достовірно встановлених обставин вчинення позивачем конкретних дій чи бездіяльності, що містять ознаки дисциплінарного проступку чи свідчать про невиконання ним службових обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції характеристики позивача, яка вплинула на обрання виду дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування, не можуть слугувати підставою для підтвердження правомірності оскаржуваного наказу в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Колегія суддів наголошує, що в Рішенні від 20.11.2011 у справі «Рисовський проти України» (п. 70, 71) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що своїми діями Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не дотрималося принципу «належного урядування».
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 січня 2021 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.