П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4566/20
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Дата і місце ухвалення 23.09.2020р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р. по справі №420/4566/20 за позовом Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2020р. керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, зобов'язавши останню вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи.
В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що згідно Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області набула повноважень щодо забезпечення та дотримання прав дитини та відповідно обов'язків з питань захисту прав дітей, як органу опіки та піклування, а отже у зв'язку з внесеними до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866 змінами, мала утворити службу у справах дітей. Вважає, що відсутність у складі виконавчого органу територіальної громади відповідної служби унеможливлює виконання органами опіки та піклування покладених на неї функцій захисту прав дітей.
Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час законодавчі вимоги, які б зобов'язували органи місцевого самоврядування, зокрема об'єднані територіальні громади, створити у складі виконавчих органів службу у справах дітей відсутні. Вказані повноваження виконує служба у справах дітей Окнянської районної державної адміністрації, а отже підстави для визнати протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього вчинити дії, спрямовані на утворення у його складі служби у справах дітей, відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Відповідно до ч.7 ст.4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних теририторіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Згідно із ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пп. 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).
За приписами п. 2, 2-1 п. "б" ч.1 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
Згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" найменування об'єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.
У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, постановами КМУ від 15.11.2017 №877 та від 11.04.2018 №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 №866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об'єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, зокрема передано об'єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
З урахуванням наведеного, об'єднані територіальні громади можуть самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п.1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, Методичні рекомендації носять виключно рекомендаційний характер щодо утворення служби у справах дітей як юридичну особу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018р. №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.
Відповідно до п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Згідно п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Абзацом 3 частини 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, передбачена норма іншого змісту, а саме: Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
При цьому, зміст наведеної норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування, та жодним чином не зобов'язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, позовна заява стосувалася питання визнання бездіяльності протиправною в частині не створення служби у справах дітей, а не виконання повноважень у сфері захисту прав дітей. Позивачем, в свою чергу, не вказується щодо неналежного виконання головним спеціалістом покладених на нього повноважень, не наведеного жодного випадку в чому полягає порушення прав дітей, які потребують соціальної підтримки.
Також суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що у зв'язку з добровільним об'єднанням громад, адміністративно - територіальний устрій не змінюється. Окнянська районна державна адміністрація як до об'єднання громад так і після цього здійснює свої повноваження, що визначені чинним законодавством, в межах адміністративно - територіальної одиниці - району. Тобто, незалежно від того скільки територіальних громад увійшли до складу ОТГ, районну державну адміністрацію жодним чином не обмежено у повноваженнях, що передбачені законодавством.
У відповідності до п.п. 1, 9, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах і т.ін. Тобто, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв'язку з утворенням територіальної громади.
Отже, спільними принципами місцевого самоврядування та діяльності місцевих державних адміністрацій є поєднання державних і місцевих інтересів. А це свідчить про взаємозв'язок між відповідними органами та уникнення дублювання повноважень тотожних органів, що здійснюють свої повноваження в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці.
Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача стосовно бездіяльності відповідача, а саме не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, на підтвердження яких останній вказує ряд нормативно-правових актів, що стосуються діяльності служби у справах дітей, її чисельності.
В наведених законодавчих актах відсутні норми, якими покладається на відповідача обов'язок стосовно створення служби у справах дітей, як виконавчого органу та не наведено підстав неможливості введення в штатний розпис виконавчого органу Окнянської селищної ради посади спеціаліста з питань захисту прав дітей.
З метою забезпечення права дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на особливий захист та Допомогу держави, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей, Указом Президента України від 30.09.2019 №721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей" постановлено:
- вжити в установленому порядку заходів Кабінету Міністрів України, перелік яких наведено у частині першій;
- обласним, Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо, зокрема, приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах.
Отже, відповідно до компетенції об'єднана територіальна громада має уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством.
З метою забезпечення єдиного методологічного підходу до виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей на підставі норм законодавчих актів з питань соціального захисту населення розроблено Методичні рекомендації, які затверджені наказом Мінсоцполітики за №26 від 19.01.2016р., та якими передбачено:
- пункт 1.3. - для виконання власних повноважень у сфері соціального захисту населення, в тому числі захисту прав дітей, у структурі виконавчого органу об'єднаної територіальної громади пропонується утворити відповідні структурні підрозділи або покласти повноваження на відповідальних працівників виконавчого органу (далі - відповідальний підрозділ (посадова особа));
- пункт 1.8. - з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу об'єднаної територіальної громади (із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення) або утворювати структурний підрозділ захисту прав дітей (якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі).
З урахуванням наведеного, з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу ОТГ із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення, або альтернативно, в разі якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі, утворювати структурний підрозділ.
В Окнянській селищній ОТГ нараховується 2931 осіб дитячого віку до 18 років, отже штатний розпис виконавчого органу ОТГ мав передбачати посаду спеціаліста з питань захисту прав дітей. Відповідно, є помилковим твердження позивача про обов'язок сільської ради створити окремий структурний підрозділ із обов'язком забезпечувати соціальні гарантії прав дітей, оскільки такі поняття не є тотожними.
Позивач посилається на положення п.1 ч.2 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно яких до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, належить утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.
Однак, вказана норма передбачає повноваження щодо утворення служб у справах дітей.
До того ж, стаття 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентує повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад власні та делеговані. Частина перша статті 38 Закону окреслює повноваження всіх виконавчих органів рад. Натомість частина друга, на яку посилається позивач, статті 38, як уточнююча норма, окреслює додаткові повноваження виконавчих органів міських рад, а не виконавчих органів місцевих рад.
Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей» №1068 від 30.08.2007, в редакції від 19.02.2018, передбачено обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити положення про службу у справах дітей. Пунктом 5 цієї ж Постанови, Кабінет Міністрів України лише рекомендує органам місцевого самоврядування розробити положення про службу у справах дітей на основі Типового положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що якщо законодавством було б встановлено обов'язок органу місцевого самоврядування створити службу у справах дітей, то даний суб'єкт би зазначили саме в пункті 4, та зобов'язали б розробити та затвердити таке положення, а не рекомендували б. Наведене свідчить про необґрунтованість доводів позивача та підтверджують доводи відповідача щодо виконання останнім власних та делегованих повноважень у сфері захисту прав дітей.
Крім того, апеляційний суд погоджується із юридичною оцінкою, яку суд першої інстанції надав вимогам позивача щодо зобов'язання Окнянської селищної ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Так, рішення щодо утворення у складів виконавчих органів ради служби у справах дітей, приймається колегіальним органом сільської ради.
Водночас, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
При цьому, у даному випадку задоволення вказаної позовної вимоги призведе до порушення принципу розподілу влади шляхом безпідставного втручання суду до дискреційний повноважень відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2020р. без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук