ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №640/21328/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «М-Групп ЛТД»)
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2019 року №00009541402, №00009561402 та №00009551402
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.
Ухвалою від 12 листопада 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/21328/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 липня 2019 року №00009551402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ «М-Групп ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 53 096,00 грн., у тому числі за основним платежем на 42 477,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 619,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 19 липня 2019 року №00009561402 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «М-Групп ЛТД» зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 849,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 19 липня 2019 року №00009541402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 192.1 статті 192, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «М-Групп ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 185 340,00 грн., у тому числі за основним платежем на 148 272,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 068,00 грн.
За результатами розгляду скарги на вказані податкові повідомлення-рішення ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 07 жовтня 2019 року №4567/6/99-00-08-0853 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 липня 2019 року №463/26-15-14-02-06/34601652 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД», код 34601652, з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечення від 04.142.2018 №1878 на акт перевірки від 17.04.2019 №261/26-15-14-02-06/34601652» (далі по тексту - акт перевірки).
У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму 42 477,00 грн., у тому числі по періодах: 2016 рік на суму 16 810,00 грн.; 2017 рік на суму 25 667,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 192.1 статті 192, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148 272,00 грн., в тому числі по періодах: червень 2016 року на суму 11 143,00 грн., липень 2016 року на суму 3 499,00 грн., жовтень 2016 року на суму 923,00 грн., серпень 2017 року на суму 127 110,00 грн., листопад 2017 року на суму 5 597,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року у розмірі 1 849,00 грн.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості товарів придбаних у ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива», оскільки під час перевірки не встановлено придбання товарів, що були реалізовані ТОВ «М-Групп ЛТД»; вказані підприємства зареєстровано на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; встановлено відсутність у контрагентів матеріально-технічної і технічної можливості для провадження господарської діяльності; встановлено відсутність придбання ідентифікованих товарів по ланцюгу постачання.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива» мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Аеропостач» (постачальник) укладено договір від 30 травня 2016 року №300516, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, строки та на умовах, визначених договором.
Згідно з видатковою накладною від 30 травня 2016 року №8, ПП «Аеропостач» поставило позивачу товар (ніж) та виписало податкову накладну від 30 травня 2016 року №8 на загальну суму 810,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 135,00 грн.
Між позивачем (покупець) та ПП «Даріон Ініціатива» (постачальник) укладено договір на поставку товару від 13 березня 2017 року №130317-1, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно специфікацій.
Згідно з видатковою накладною від 13 березня 2017 року №37, ПП «Даріон Ініціатива» поставило ТОВ «М-Групп ЛТД» товар (пила дискова, круг полірувальний, фреза, ніж) та виписало на адресу позивача податкову накладну від 13 березня 2017 року №37 на загальну суму 75 287,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 12 547,90 грн.
Між позивачем (покупець) та ПП «Блюмєр» (постачальник) укладено договір на поставку товару від 21 червня 2016 року №210616-2, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно специфікацій.
Згідно з видатковою накладною від 21 червня 2016 року №80, ПП «Блюмєр» поставило позивачу товар (пила дискова, круг полірувальний, фреза, свердло, ніж) та виписало на адресу позивача податкову накладну від 21 червня 2016 року №80 на загальну суму 66 829,75 грн., у тому числі податок на додану вартість 13 365,95 грн.
06 березня 2017 року, між позивачем (покупець) та ПП «Болвар» (постачальник) укладено договір на поставку товару №060317-1, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, строки та на умовах, визначених договором.
Згідно з видатковою накладною від 06 березня 2017 року №10, ПП «Болвар» поставило позивачу товар (пила дискова, подовжувач, фреза, ніж) та виписало податкову накладну від 06 березня 2017 року №10 на загальну суму 22 630,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 771,70 грн.
За умовами договору на поставку товару від 06 червня 2016 року №060616, укладеного між позивачем (покупець) та ПП «Інтерсток» (постачальник), останній передає у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, строки та на умовах, визначених договором.
ПП «Інтерсток» поставило позивачу товар (двигун на верстат Ozcelik STAR), що підтверджується видатковою накладною від 06 червня 2016 року №35 та виписало податкову накладну від 06 червня 2016 року №35 на загальну суму 6 846,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 141,10 грн.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Лікантро» (постачальник) укладено договір на поставку товару від 11 грудня 2017 року №111217, предметом якого є поставка і передача у власність покупцеві товару, згідно специфікації.
Згідно з видатковою накладною від 11 грудня 2017 року №РН-0000018, ТОВ «Лікантро» поставило позивачу товар (пружини, фреза, бита для шуруповерта) та виписало податкову накладну від 11 грудня 2017 року №18 на загальну суму 11 093,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 848,90 грн.
23 жовтня 2017 року, між позивачем (покупець) та ТОВ «Чілігріс» (постачальник) укладено договір на поставку товару №231017, за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку, строки та на умовах, визначених договором.
Згідно з видатковою накладною від 23 жовтня 2017 року №124460, ТОВ «Чілігріс» поставило позивачу товар (пила дискова, фреза) та виписало податкову накладну на загальну суму 33 585,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5 597,50 грн.
ТОВ «Сокта» поставило позивачу товар (патрон зажимний), що підтверджується видатковою накладною від 16 серпня 2016 року №08164 та виписало податкову накладну від 16 серпня 2016 року №4 на загальну суму 5 540,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 923,33 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.
З акту перевірки вбачається, що позивач відображав у складі витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств суми по господарським операціям з ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива».
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суд встановив, що ТОВ «М-Групп ЛТД» здійснює діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.
Позивачем зазначено, що придбані товари використовувались ним виключно в межах здійснення власної господарської діяльності шляхом їх реалізації третім особам.
На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії господарських договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, зі змісту яких вбачається, що придбані позивачем в межах спірних господарських операцій товари реалізовано третім особам, зокрема, таким як: ТОВ «Деревпромальянс», ТОВ «Профстиль», ТОВ «Глас Трьош Київ», ТОВ «Торгівельний будинок «Континент», ТОВ «Завод Стеко», ТОВ «УККАН», ПАТ «Світ меблів-Україна» та інші.
Також позивач зазначив, що на вказані поставки не складались товарно-транспортні накладні, оскільки придбані товари були доставлені постачальниками особисто, без залучення вантажних автомобілів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що товари, придбані в межах господарських операцій використовувались у власній господарській діяльності, а тому позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаними контрагентами.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива», у тому числі, обставин непричетності посадових осіб вказаних контрагентів до здійснення господарської діяльності.
Стосовно невідповідності придбаного товару реалізованому, неподання звітності контрагентами позивача суд зазначає, що положеннями чинного законодавства на позивача не покладається обов'язок здійснення перевірки ведення, подання контрагентами податкової звітності. Крім того, у позивача відсутня можливість під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з контрагентами, перевірити джерела придбання товару, що є предметом укладених договорів.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо невідповідності придбаного контрагентами позивача товарів реалізованому, оскільки позивач не може нести відповідальність за діяльність контрагентів по ланцюгу постачання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива», суд керується такими мотивами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива» товарів та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ПП «Аеропостач», ПП «Інтерсток», ТОВ «Чілігріс», ПП «Блюмєр», ПП «Болвар», ТОВ «Сокта», ТОВ «Лікантро», ПП «Даріон Ініціатива» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02),»Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 липня 2019 року №00009541402, №00009561402 та №00009551402 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «М-Групп ЛТД» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 19 липня 2019 року №00009541402, №00009561402 та №00009551402.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 604,29 грн. (три тисячі шістсот чотири гривні двадцять дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 9; ідентифікаційний код 34601652);
Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко