ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №826/6841/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05 лютого 2018 року №Ж/2651/15-13 в частині визначення суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у розмірі 25 110,40 грн.
Позивач є власницею житлового будинку площею 587,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
17 лютого 2018 року позивач отримала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05 лютого 2018 року №Ж/2651/15-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2016 рік у розмірі 25 645,15 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач направила до ГУ ДФС у м. Києві заяву із власним розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, просила провести звірку нарахованого податку, скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2018 року №Ж/2651/15-13 та прийняти нове податкове повідомлення-рішення з сумою податку у розмірі 534,75 грн.
Відповідач своєю відповіддю від 20 квітня 2018 року №17665/Ц/26-15-13-10 залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2018 року №Ж/2651/15-13.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому просила скасувати вказане податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у розмірі 25 110,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням 4 сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 січня 2016 року, розмір податку має складати 534,75 грн. При цьому позивач посилається на пункт 4 названого Положення, відповідно до якого база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 200 метрів, а не 120, як визначено відповідачем. Крім того, позивач вказує на те, що донарахування податку у розмірі 25 000 грн. мало бути здійснене починаючи з наступного бюджетного року, тобто з 2017 року.
Натомість, відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 07 травня 2018 року відкрив провадження в адміністративній справі №826/6841/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2020 року справа №826/6841/18 передана судді Кузьменко В.А.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 02 жовтня 2020 року прийняв справу №826/6841/18 до провадження та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом частини другої статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в 2016 році) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України ).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Позивач, як власниця об'єкту нерухомості - житлового будинку, загальною площею 587,5 кв.м. за адресою Київська область, АДРЕСА_1, є платником податку, що сторонами не заперечується.
У той же час, відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Крім того, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).
Водночас, згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Отже, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичної особи здійснюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України (для житлового будинку на 120 кв. метрів) та відповідної ставки, встановленої за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що неї перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що рішенням 4 сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 січня 2016 року «Про внесення змін в рішення 43 сесії шостого скликання від 07 липня 2015 року «Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік» вирішено встановити з 01 січня 2016 року на території Дмитрівської сільської ради ставки місцевих податків та зборів та затвердити Положення про них.
Згідно вказаного рішення сільської ради ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб становить 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 метр бази оподаткування.
Станом на 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378,00 грн., а отже ставка податку за податковий (звітний) період - 2016 рік становить 1,38 грн.
Щодо включення до розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, додаткової суми податку 25000 грн., то така сума включена до податкового зобов'язання позивача на підставі підпункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, доповненим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24 грудня 2015 року (далі - Закон №909-VIII).
Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII також встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
У свою чергу, підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
А отже, той факт, що підпункт «ґ» доповнено 24 грудня 2015 року не є підставою вважати, що він буде застосовуватись не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 2017 року, як на тому наполягає позивач, оскільки збільшення суми податку на 25000 грн. відбулось в 2016 році в силу дії прямої норми Податкового кодексу незалежно від прийняття рішення місцевими радами.
Разом із тим, у відповідності до положень підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України до повноважень органів місцевого самоврядування належить як визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і встановлення пільг зі сплати такого податку.
Пунктом 4 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим рішенням 4 сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 січня 2016 року, встановлено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи платника податку зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 200 метрів.
Таким чином, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік для позивача становить 25 534,75 грн., з яких: 1,38 (ставка податку) х 387,5 (587,5 кв.м. - 200 кв.м. (пільга, передбачена підпунктом 4 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженим рішенням 4 сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 січня 2016 року) + 25000 (збільшення суми податку відповідно до підпункту «ґ» 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення від 27 квітня 2018 року позивачем за подання даного позову до адміністративного суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.
За наслідками розгляду адміністративної справи майнові вимоги позивача в частині 110,40 грн. судом задоволені, що складає 0,44% від суми позовних вимог.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог сума судового збору, яка відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача, становить 3,10 грн. (704,80 х 0,44%).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05 лютого 2018 року №Ж/2651/15-13 в частині визначення суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у розмірі 110,40 грн.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору розмірі 3,10 грн. (три гривні 10 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко