ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №640/21775/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН 2015» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ЛЕГІОН 2015»)
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність податкового повідомлення - рішення від 23 жовтня 2019 року №0000743201, оскільки податкові повідомлення - рішення можуть прийматись контролюючим органом лише за результатами податкового контролю у формі здійснення перевірок та звірок, а також у формі здійснення моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових осіб, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та на підставі висновків акта, складеного за результатами відповідного виду перевірки. Втім, спірне податкове повідомлення - рішення не узгоджується із зазначеними положеннями Податкового кодексу України, оскільки воно прийнято відповідачем на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, а не на підставі акта перевірки. Крім того, на думку позивача, ДПС України не відповідає поняттю контролюючого органу у розумінні пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, оскільки не наділена повноваженнями з реалізації державної митної політики та державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного та іншого законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21775/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність податкового повідомлення - рішення вимогам чинного законодавства, посилаючись на положення статті 15-3 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи встановлено, що від Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві до ДФС України надійшло подання та матеріали перевірки за фактом реалізації позивачем 11 вересня 2019 року алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім особам.
Матеріали складаються з:
- рапорту інспектора СЮП ВП Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Зайцевої Л.В. від 13 вересня 2019 року;
- письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_1 , якому здійснено продаж алкоголю та тютюнових виробів;
- протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- акту виявленого адміністративного правопорушення від 11 вересня 2019 року;
- копії паспорта неповнолітнього ОСОБА_1 , якому здійснено продаж алкоголю та тютюнових виробів;
- копію фіскального чеку від 11 вересня 2019 року на суму 58,49 грн (пиво Kronenburg 1664 Бланк, світле, 4,8%, з/б, 0,33 л на суму 18,00 грн та сигарети Winston XStyle Blue на суму 40, 49 грн);
- копія чеку з терміналу.
Головним управлінням ДПС у м. Києві 23 жовтня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штраф у сумі 6 800, 00 грн на підставі абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
При цьому, у ситуації, що розглядається, сторонами у справі не заперечуються обставини щодо здійснення 11 вересня 2019 року у належному позивачу магазині реалізації пива та тютюнового виробу особі, яка не досягла 18-ти років, а наголошується на порушенні відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення - рішення від 23 жовтня 2019 року №0000743201.
Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (далі по тексту - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Статтею 16 Закону №481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.
В силу частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Згідно частини третьої статті 15-3 Закону №481/95-ВР, продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Відповідно до абзацу 8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (далі по тексту - Порядок №790).
Згідно з пунктом 2 Порядку №790 фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до пункту 5 вищевказаного Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У відповідності до пункту 6 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
Матеріалами справи встановлено, що згідно ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 19 червня 2019 року №26540308201902804, виданої ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ «ЛЕГІОН 2015» мало право у період з 04 липня 2019 року по 04 липня 2020 року здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Таким чином, враховуючи положення Порядку №790, саме на ГУ ДФС у м. Києві покладено повноваження щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за порушення, встановлені статтею 17 Закону №481/95-ВР.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17 травня 2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30 липня 2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
У відповідності до пункту 1 Положення про ГУ ДПС у м. Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року №643 (далі по тексту - Положення №643), ГУ ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України. ГУ ДПС у м. Києві забезпечує реалізацію повноважень ДПС України на території м. Києва. ГУ ДПС у м. Києві є правонаступником майна, прав та обов'язків ГУ ДФС у м. Києві.
Також, за приписами пункту 3 Положення №643 основними завданнями ГУ ДПС у м. Києві (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій) є забезпечення реалізації державної політики, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовують в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотримання порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно підпунктів 1, 11, 27 пункту 4 Положення №643 ГУ ДПС у м. Києві відповідно до покладених на нього завдань:
- здійснює контроль за дотриманням законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС;
- застосовує до платників податків (платників єдиного внеску) передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог податкового законодавства чи законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС;
- здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовують в електронних сигарета, та пального.
Таким чином, на ГУ ДПС у м. Києві, як правонаступника ГУ ДФС у м. Києві, покладено повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовують в електронних сигаретах, та пального, відтак, і щодо прийняття рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарювання на підставі частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.
З урахуванням викладеного, посилання позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним, оскільки прийнято ГУ ДПС у м. Києві, а не ГУ ДФС у м. Києві, суд відхиляє, як необґрунтовані.
Також, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що ДПС України не відповідає поняттю контролюючого органу у розумінні пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, оскільки не наділена повноваженнями з реалізації державної митної політики та державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного та іншого законодавства, оскільки у даному випадку спірне рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві, яке є структурним підрозділом ДПС України та яке, як встановлено вище, має законні повноваження щодо застосування до суб'єктів господарювання відповідальності на підставі частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.
У той же час, суд зазначає, що абзацом першим пункту 8 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Таким чином, нормами Закону №481/95-ВР та Порядку №790 передбачено складання контролюючим органом за результатами здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовують в електронних сигарет, та пального, рішення про застосування фінансових санкцій згідно із додатком до Порядку №790, а не податкове повідомлення - рішення.
Щодо посилань позивача на те, що спірне податкове повідомлення - рішення не узгоджується із положеннями Податкового кодексу України, оскільки воно прийнято відповідачем на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, а не на підставі акта перевірки, суд зазначає таке.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на прийняття податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв'язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Отже, нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 20 грудня 2018 року (справа № 815/1851/15), від 23 вересня 2020 року (справа №804/3368/16).
Таким чином, у випадку протиправності дій щодо проведення перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
У даному випадку складенню спірного податкового повідомлення - рішення від 23 жовтня 2019 року №0000743201 не передувало проведення перевірки та оформлення за її результатами відповідного акту або довідки, що не заперечується сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 23 жовтня 2019 року №0000743201 та наявність підстав для його скасування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ЛЕГІОН 2015» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН 2015» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23 жовтня 2019 року №0000743201.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН 2015» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГІОН 2015» (04053, м. Київ, вул. Артема, 49; ідентифікаційний код 39775097);
Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко