ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №640/22368/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін) (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС)
доДержавного підприємства Міністерства оборони України «УКРВІЙСЬКБУД» (далі по тексту - відповідач, ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД»)
пронадання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про наявність у ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» податкового боргу на загальну суму 5 829 782,07 грн. Позивач зазначив, що вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, в тому числі звертався до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості та надсилав податкові вимоги, однак, вказані заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем, інкасові доручення повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника. З цих підстав позивач просить надати дозвіл на погашення усієї податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою від 21 листопада 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/22368/19.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко І.П., справу передано на повторний автоматизований розподіл.
Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.
Ухвалою від 16 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого: майно, яке передане в податкову заставу, має статус військового майна відповідно до Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» та не втрачало статусу військового майна по сьогоднішній день, тому арешт та відчуження військового майна, яке вказано у позовній заяві, порушуватиме вимоги цього Закону. ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України, а тому будь-яке відчуження майна, власником якого є відповідач, неможливе через наявність мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, передбачено підпунктом 20.1.341 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Відповідно до Інформаційної довідки ГУ ДПС у м. Києві станом на 08 листопада 2019 року за в ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» обліковується податковий борг у загальному розмірі 5 829 782,07 грн., який виник:
- за платежем 14010100 (податок на додану вартість) - 5 828 379,14 грн.;
- за платежем 21081103 (адміністративні штрафи та інші санкції) - 170,00 грн.;
- за платежем 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) - 1 232,93 грн.
У зв'язку з існуванням податкового боргу у ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД», позивач вживав заходи щодо стягнення боргу.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2014 року у справі №826/6454/14 вирішено стягнути з розрахункових рахунків та за рахунок готівки ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» кошти в сумі 851 77,13 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у справі №826/13649/17 вирішено стягнути з ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» на користь Головного управління ДФС у м. Києві заборгованість з податку на вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 3 482 966,02 грн.
У зв'язку з несплатою податкового боргу позивач направив на податкову адресу відповідача податкову вимогу від 07 вересня 2012 року №1573 та рішення про опис майна у податкову заставу від 02 грудня 2014 року №1655/26-58-25-01-23.
На виконання зазначених рішень суду контролюючий орган направляв до установ банків інкасові доручення (розпорядження), які повернені без виконання.
Суд встановив, що позивач склав акти опису майна від 26 грудня 2018 року №443/26-15-17-02-07, №444/26-15-17-02-07, №445/26-15-17-02-07, №446/26-15-17-02-07, №447/26-15-17-02-07, №448/26-15-17-02-07, №449/26-15-17-02-07, №450/26-15-17-02-07.
Як зазначає позивач, вжиті ним заходи стягнення не призвели до погашення податкового боргу, а тому, звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.
Згідно зі статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Пункт 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.
Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (підпункти 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.
Абзац другий пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачає право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.
Разом із тим, суд встановив, що ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД» є державним підприємством, заснованим на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Конституційний Суд України у пункті 3.3 рішення від 10 червня 2003 року у справі №1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз'яснив, що за змістом статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Оскільки Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25%, до яких належить ДП МОУ «УКРВІЙСЬКБУД», суд вважає, що відсутні підстави для надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27 лютого 2020 року у справі №818/1456/16, від 19 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.002607 та від 11 лютого 2020 року у справі №818/1604/16.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС про надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі нормативно та документально не підтверджуються, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень стягнення судового збору з відповідача не передбачено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДПС у м. Києві відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267);
Державне підприємство Міністерства оборони України «УКРВІЙСЬКБУД» (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39; ідентифікаційний код 24308300).
Суддя В.А. Кузьменко