ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 січня 2021 року справа №640/18014/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
третя особаГоловне управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі по тексту - третя особа)
про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення позивачу надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 квітня 2019 року №0120051311; 3) зобов'язання відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновок про повернення позивачу надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення позивачу надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що право на отримання податкової знижки передбачено підпунктом 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України та вважає необґрунтованими висновки акта перевірки ГУ ДФС від 04 березня 2019 року №1242/26-15-13-11-21 про відсутність підстав для нарахування ОСОБА_1 податкової знижки, у зв'язку з тим, що у 2018 році у неї це право не виникло, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення від 08 квітня 2019 року №0120051311.
Ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва від 30 вересня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі №640/18014/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог, цитуючи норми Податкового кодексу України. На думку відповідача, позивач завищив суми витрат, дозволених до включення до податкової знижки, оскільки відповідно до наданих платіжних документів фактична сума сплачених відсотків за користування іпотечним житловим кредитом становить 105 478,02 грн., а тому поверненню з бюджету за наслідками звітного 2018 року підлягає сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 986,05 грн.
У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач не спростував мотиви позовної заяви, та звертав увагу на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 листопада 2019 року в ідентичній справі №826/5489/18 задовольнив позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС та вказав, що позивач вправі згідно підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України включити до податкової знижки як витрати на погашення пільгового іпотечного кредиту так і сплату процентів у відповідному періоді. Вказані обставини не підлягають повторному доказуванню.
Третя особа в письмових пояснення на позов зазначила про порядок та проведену повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету і вказала про відсутність надходження висновку від відповідача про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 .
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 08 квітня 2019 року №0120051311 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, Податкового кодексу України, за порушення пункту 175.1 статті 175, підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166, підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 6 488,63 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 04 березня 2019 року №1242/26-15-13-11-21 про результати камеральної перевірки податкової декларації позивача про майновий стан і доходи, поданої за 2018 рік (далі по тексту - акт перевірки).
Однак, належним чином засвідчена копія відповідного акта перевірки у справі відсутня.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.
Наявні у справі докази підтверджують, що ОСОБА_1 подала 31 січня 2019 року до ДПІ у Голосіївському районі податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій задекларовано суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку із використання права на податку знижку, та суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає поверненню з бюджету, у розмірі 25 474,68 грн. на підставі підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Як вже суд зазначав, на думку відповідача, позивач завищив суми витрат, дозволених до включення до податкової знижки, оскільки відповідно до наданих платіжних документів фактична сума сплачених відсотків за користування іпотечним житловим кредитом становить 105 478,02 грн., тому поверненню з бюджету за наслідками звітного 2018 року підлягає сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 986,05 грн.
За правилами пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
При цьому загальний розмір частини суми процентів, дозволених для включення до податкової знижки, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку - позичальником протягом відповідного звітного податкового року, що враховується в погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 175.3 цієї статті (пункт 175.2 статті 175 Податкового кодексу України).
Так, пункт 175.3 статті 175 Податкового кодексу України вказує, що коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом, обчислюється за такою формулою:
К = МП/ФП,
де К - коефіцієнт;
МП - мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам;
ФП - фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Отже, коли коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Обчислюючи коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом, суд визначив, що такий коефіцієнт становить 1,626 (100 квадратних метра / 61,5 квадратних метра - фактична загальна площа житла позивача).
Враховуючи що, коефіцієнт що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом, більший за одиницю, до податкової знижки ОСОБА_1 включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта, тобто, у повному обсязі.
У свою чергу відповідач, на якого покладено тягар доказування у цій справі, не надав суду доказів, які б підтверджували, що позивач завищив суми витрат, дозволених до включення до податкової знижки, не довів обставин, які б вказували, що задекларована позивачем сума 25 474,68 грн. визначена не правильно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 488,63 грн. є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 08 квітня 2019 року №0120051311 підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік та зобов'язання подати до висновок про повернення позивачу надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Пункт 43.5 статті 43 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для повернення відповідних сум із бюджету та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення таких сум з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Суд встановив, що позивач отримав з бюджету частину суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 986,05 грн.
Однак, на момент вирішення даного спору у справі відсутні докази подання відповідачем висновку на решту суми у розмірі 6 488,63 грн. (25 474,68 грн. - 18 986,05 грн.), тому суд вважає, що поведінка відповідача є протиправною бездіяльністю, що є підставою для зобов'язання подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновок про повернення позивачу надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту на суму 6 488,63 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, задоволення вимог у спосіб, заявлений позивачем, є можливим та узгоджується з приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, що зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08 квітня 2019 року №0120051311.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту у розмірі 6 488,63 грн.
4. Зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченої до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту у розмірі 6 488,63 грн.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980);
Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783).
Суддя В.А. Кузьменко