ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 січня 2021 року місто Київ №640/31639/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із матеріалами адміністративного справи
за позовомОСОБА_1
доМіністерства внутрішніх справ України
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №640/31639/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/31639/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 20.01.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про вихід із спрощеного провадження та про розгляд справи №640/31639/20 в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача звернув увагу на приписах частини восьмої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
З контексту наведеної статті Кодексу вбачається, що суд повинен перевірити обґрунтованість заперечень відповідача щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
В свою чергу, розгляд адміністративних справ в порядку загального позовного провадження визначений частинами третью-четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких за загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.
Суд зазначає, що предметом оскарження у даній справи є протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо звуження права громадськості в участі у екзаменаційних комісіях при Територіальних сервісних центрах МВС та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вжити заходів щодо повернення права громадськості на участь у екзаменаційних комісіях при Територіальних сервісних центрах МВС шляхом внесення змін до Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія запровадженим Наказом №408 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 грудня 2009 року № 515" від 22.05.2020.
Таким чином, оскільки в межах справи №640/31639/20 предметом оскарження є дії відповідача, які на думку позивача, звужують права громадськості в участі у екзаменаційних комісіях при Територіальних сервісних центрах МВС, вимоги статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України до вказаних спірних правовідносин не можуть застосовуватись.
У контексті з наведеним суд враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у світлі положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Тобто, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у позовній заяві, відзиві на позов, чи в іншому документі, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи у судовому засіданні.
При цьому, жодне право учасника справи на висловлення своєї позиції не порушується, оскільки положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість викласти учасниками справи свою думку та надати відповідні докази шляхом надання відповіді на відзив, заперечень, відзиву, додаткових пояснень, доказів тощо.
За таких підстав та враховуючи, що будь - яких достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження представником відповідача не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Керуючись статтями 12, 248, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду справи №640/31639/20 в порядку загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іщук І.О.