27 січня 2021 року Справа № 280/136/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.І.С. - Транс» (вул. Каховська, буд. 44, м. Запоріжжя, 69096) до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (вул. Глісерна, буд. 14, м.Запоріжжя, 69083) про визнання протиправною та скасування постанови, -
08.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, передана відділенню поштового зв'язку 28.12.2019 для надіслання до суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «А.І.С. - Транс» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: скасувати постанову №173122 від 10.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки №179924 від 15.10.2019 відповідачем винесена постанова №173122 від 10.12.2019 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. за порушення абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, у зв'язку із чим наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 10.01.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
03.03.2020 від позивача до суду надійшов лист до якого додані два примірника уточненої позовної заяви, копія платіжного доручення про сплату судового збору.
Ухвалою від 04.03.2020 позивачу був продовжений процесуальний строк для усунення недоліків позову.
27.03.2020 від позивача до суду надійшов лист до якого доданий уточнений позов, позовні вимоги лишились незмінними.
Ухвалою від 31.03.2020 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 27.04.2020.
В період з 13.04.2020 по 27.04.2020 суддя перебував у відпустці, через що підготовче засідання було відкладене на 07.05.2020, про що сторони були повідомлені.
У підготовче засідання 07.05.2020 представники сторін не прибули.
Ухвалою від 07.05.2020 підготовче засідання було відкладене на 03.06.2020.
У підготовче засідання 03.06.2020 представники сторін не прибули.
Ухвалою від 03.06.2020 підготовче засідання було відкладене на 25.06.2020.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 09.06.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№26734), в якому зазначає, що 15.10.2019 контролюючими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на 203 км + 500 м а/д М-14, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «ВОЛЬВО», номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 . Після проведення габаритно-вагового контролю було встановлено, що осьове навантаження на одиночну вісь перевищує нормативно-встановлені параметри та становить 12,700 т., замість встановленої 11,000 т, що в свою чергу вказує на перевищення нормативно встановленого параметру на 1 т 700 кг - це складає більше 10%, але не більше 20% перевантаження. На адресу суб'єкта господарювання надіслано акт та запрошення на розгляд справи. Відповідно до встановленого порушення до позивача застосовано штраф у відповідності до норм чинного законодавства. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
У підготовче засідання 25.06.2020 представники сторін не прибули.
Ухвалою від 25.06.2020 підготовче засідання було відкладене на 14.07.2020.
13.07.2020 від позивача до суду надійшло клопотання, погоджене представником відповідача, про відкладення підготовчого засідання, обґрунтоване перебуванням представника позивача за межами міста Запоріжжя, а також впровадженням в Україні карантину через корона вірусну інфекцію.
Ухвалою від 14.07.2020 підготовче засідання було відкладене на 29.07.2020.
29.07.2020 представником позивача до суду подане клопотання про надання часу для уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 29.07.2020 підготовче засідання відкладене на 05.08.2020.
05.08.2020 від позивача до суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому в якості відповідача визначена - Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, позовні вимоги лишилися незмінними.
У підготовче засідання 05.08.2020 представник відповідача не прибув.
Ухвалою від 05.08.2020 підготовче засідання відкладене на 14.09.2020.
Повістка про виклик до суду, яка надсилалась на адресу відповідача зазначену в уточненому позові, повернулась до суду без вручення адресату із позначкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
У підготовче засідання 14.09.2020 представник відповідача не прибув.
14.09.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою від 14.09.2020 підготовче засідання відкладене на 29.09.2020.
У підготовче засідання 29.09.2020 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце підготовчого засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.
Ухвалою від 29.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020.
У судове засіданні 15.10.2020 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явились. Причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку сторін, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «А.І.С. - Транс» 03.07.2013 зареєстроване в якості юридичної особи (Номер запису: 11031020000034550).
Видами діяльності є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
До підприємства позивача належить транспортний засіб марки «ВОЛЬВО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
15.10.2019 Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого встановлено порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% , при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Також, 15.10.2019 відповідачем складено Довідку №035221 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої результат вагового контролю показав навантаження на осі: 1) 6,750 тон; 2) 12,700 тон, повна маса транспортного засобу 19,450 тон.
Аналогічні параметри містяться в Акті №032755 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.10.2019.
10.12.2019 Управлінням прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №173122, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із постановою №173122 від 10.12.2019, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Надаючи правову вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок - №1567).
Згідно із зазначеним Порядком №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України
Згідно з пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Крім того, відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також, за статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.10.2019 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 19,450 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,750 тон; 2) 12,700 тон.
Таким чином наявне порушення позивачем Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.
Суд звертає увагу, що приписи статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.
В постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Суд зазначає, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 по справі №803/50/17 (адміністративне провадження №К/9901/22356/18).
Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, від 24.07.2019 у справі №803/1540/16, від 01.07.2020 у справі №803/50/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо інших посилань позивача викладених в позові та додаткових поясненнях, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Часиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про перевищення Товариства з обмеженою відповідальністю «А.І.С. - Транс» нормативно - допустимого навантаження є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, а відтак позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.12.2019 №173122 є правомірною.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «А.І.С. - Транс» (вул. Каховська, буд. 44, м. Запоріжжя, 69096) до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (вул. Глісерна, буд. 14, м.Запоріжжя, 69083) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 27.01.2021.
Суддя Р.В. Кисіль