22 січня 2021 року Справа № 280/8289/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Прус Я.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу у зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 12458,91 грн.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що станом на день звільнення з військової служби, відповідачем не виплачено йому грошову компенсацію за неотримане речове майно. Пояснює, що в жовтні 2020 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом про виплату компенсації вартості речового майна, проте листом від 13.10.2020 № 3/33/27/3-2681/24-А3 повідомлено, що на час виключення позивача із списків особового складу грошова компенсація по причині надходження коштів від ГУ НГУ не виплачувалась і додана копія довідки від 10.03.2020 №20 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 , за 18 предметів у сумі 12458,91 грн. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому просить зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 12458,91 грн.
Ухвалою судді від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Перше судове засідання призначене на 17 грудня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 01 грудня 2020 року на адресу суду надав відзив (вх №58474), у якому зауважує, що начальником речової служби частини із дотриманням вимог чинного законодавства була відпрацьована довідка від 10.03.2020 №20, в якій було вказано речове майно на загальну суму 14701,51 грн. При виплаті даної суми, із врахуванням вимог Податкового кодексу утримується 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору. Стверджує, що враховуючі, що у відповідності до Закону України «Про Національну гвардію України» головним розпорядником бюджетних коштів є Головне управління Національної гвардії України, речовою службою частини був направлений запит га виділення коштів для виплати ОСОБА_1 , та після надходження на рахунки ВЧ НОМЕР_1 коштів із ГУ НГУ буде виплачена компенсація за речове майно. Ураховуючи зазначене, просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував з 3 березня 2010 року на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, про що свідчить Військовий квиток серія НОМЕР_2 від 0611.2007.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серія НОМЕР_3 , виданим 16 лютого 2017 року.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 10.03.2020 №61 прапорщика ОСОБА_1 , який здав справи та обов'язки за посадою помічника начальника військового наряду (старшого кулеметника) 1-го відділення 2-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 2 патрульного батальйону та звільнений відповідно до пп. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України №7 о/с від 28.02.2020 у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, 10 березня 2020 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та для взяття на військовий облік направлено до Нижньосірогозько-Іванівського ОРВК Херсонської області.
В жовтні 2020 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом №137 від 06.10.2020 про виплату позивачу компенсації вартості речового майна, проте листом від 13.10.2020 № 3/33/27/3-2681/24-А3 останньому повідомлено, що на час виключення ОСОБА_1 із списків особового складу грошова компенсація по причині надходження коштів від ГУ НГУ не виплачувалась
Відповідно до Довідки №20 від 10.03.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, було вказано вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, яка становить 12458,91 грн. Проте, в день виключення позивача зі списків особового складу військової частини, ані станом на день розгляду справи у суді, вказані належні позивачу кошти відповідачем не виплачені.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Частиною 6 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).
Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Пунктами 2-3 Порядку №178 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (тут і надалі - Положення №1153/2008 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475 затверджено Інструкцію з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, згідно з п. 15 глави 1 розділу III якої військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Водночас, застосовування у п. 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби» дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно пов'язане з фактом закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Аналіз норм ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 1 та 3 п. 242 Положення №1153/2008, а також п.п. 2, 3 Порядку №178 дає підстави для висновку про наявність у позивача права на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №803/1135/17 та від 10.09.2019 у справі №803/774/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 10.03.2020 № 20 вартість речового майна, що належить до виплати позивачу становить 12458,91 грн. Проте на момент виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 12672,99 грн., що саме відповідачем не заперечене.
При цьому, суд не приймає доводи відповідача про відсутність коштів на спірні виплати, виходячи з наступного.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00, пункт 26) визначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, обмежене фінансування не впливає на наявність у відповідача обов'язку щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Враховуючи викладене та гарантоване право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, у разі звільнення з військової служби, суд вважає, що бездіяльність бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням з військової служби, є протиправною, а тому слід зобов'язати відповідача на підставі довідки від 10.03.2020 № 20 про вартість речового майна, що належить до виплати позивачу, нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 12458,91 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 12458,91 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак