Ухвала
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 757/63364/19-ц
провадження № 61-13698св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення.
Позов обґрунтований тим, що 09 грудня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладений договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070030930900, за умовами якого він передав банку 620 000,00 грн. У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про розірвання депозитного договору і видачу належних коштів, проте у добровільному порядку така вимога виконана не була.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2019 року у справі
№ 757/19683/18-ц на користь позивача стягнуто 620 000,00 грн вкладу;
235 600,08 грн - відсотків за період із 26 січня 2016 року по 14 листопада 2017 року, 25,85 грн відсотків за період із 15 листопада 2017 року по 18 квітня 2018 року, відповідно до статті 625 ЦК України - 3 % річних за період із 15 листопада 2017 року по 18 квітня 2018 року, 33 976,00 грн інфляційних витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції змінив у частині розміру відсотків за період із 26 січня 2016 року по 14 листопада 2017 року у сумі 235 073,43 грн.
Позивач вважає, що оскільки свої зобов'язання відповідач не виконав, рішення суду не виконано, а тому зважаючи на положення Закону України «Про захист прав споживачів» наявні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 % вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути 6 789 000,00 грн пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 03 грудня 2018 року по 03 грудня 2019 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму пені, відповідно до частини п'ятої статті 10 Закон України «Про захист прав споживачів», за період із 03 грудня 2018 року по 03 грудня 2019 року у розмірі 3 905,99 грн, з відрахуванням податків та зборів згідно з чинним законодавством. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що не повертаючи грошові кошти за вимогою позивача, банк не виконав належним чином покладених на нього зобов'язань та позбавив вкладника права користуватись належним йому майном, тому відповідно до частини п'ятої статті 10 Закон України «Про захист прав споживачів», підлягає стягненню 3 % за кожен день прострочення за період із 03 грудня 2018 року
по 03 грудня 2019 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за депозитним договором
від 09 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070030930900 за період із 03 грудня
2018 року по 03 грудня 2019 року у розмірі 620 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 3 % за кожен день, проте суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що розмір пені повинен бути нарахований на відсотки, а не на вартість послуги (розмір основної заборгованості) на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та здійснив невірний розрахунок пені.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року, в якій просить змінити рішення апеляційного суду в частині стягнутої з відповідача суми пені, та зменшити її розмір, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що стягнення пені у розмірі суми вкладу не відповідає засадам справедливості та розумності та суперечить нормі частини третьої статті 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки не може перевищувати розмір збитків, адже сума депозитного вкладу не є збитками для вкладника, отже, лише несплачені банком відсотки за такими депозитними вкладами можуть бути віднесені до збитків вкладника.
Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 761/16124/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Фінансова Ініціатива» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року.
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 761/16124/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Фінансова Ініціатива» про захист прав споживачів, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року.
Ухвала обґрунтована необхідністю уточнення правового висновку щодо застосування положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки правильно сформувати правову позицію у справі, яка переглядається, є неможливим.
Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/17457/15-ц, провадження 61-9903зпв18, де підставою позову було те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнено суму вкладів, проценти та інфляційні втрати, яке на час звернення до суду з позовом не виконане, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що результат аналізу зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і за неналежне надання цих послуг несе відповідальність, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме має сплатити пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, що наданий для порівняння заявником. Суди попередніх інстанції, відмовивши у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», безпідставно не застосували цю норму матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначене є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення вимог про стягнення пені.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 761/24140/15-ц, провадження № 61-205св18, де підставою позову було те, що 20 жовтня 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до банку про повернення депозитного вкладу у зв'язку із тим, що ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовив у його вимозі про дострокове повернення суми вкладу з підстав того, що набрала чинності постанова Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ризиків України», рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року, позов задоволено частково та стягнено з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача заборгованість за договором банківського вкладу, проте це рішення станом на час звернення позивача з позовом залишається невиконаним, дійшов висновку, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і за неналежне надання цих послуг несе відповідальність, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме має сплатити пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16, де підставами позову є те, що 13 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого було відкрито депозитний рахунок на суму 105 тис. грн на строк до 18 березня 2015 року. Позивач після закінчення строку дії договору, а саме 18, 27 та 30 березня 2015 року, звертався до банку із заявами про повернення вкладу та відсотків за ним, проте на його вимоги відповідач відповіді не надав, коштів не повернув та не сплатив відсотків, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з банку на свою користь грошові кошти, зокрема пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Підставою для прийняття справи № 761/16124/15-ц (провадження 14-184цс20) на розгляд Великої Палати Верховного Суду була необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, для забезпечення правової визначеності та єдності судової практики.
Враховуючи зазначене, вбачається, що оскаржуване судове рішення у цій справі та оскаржувані рішення, які передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/16124/15-ц.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 757/63364/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня
2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/16124/15-ц.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. А. Воробйова
В. В. Яремко