20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 927/59/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гутника В.П. (адвокат);
відповідача 2 - Кіма В.В. (адвокат), Лутай Н.М. (адвокат);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Євсіков О.О., судді: Попікова О.В., Корсак В.А.)
від 21.09.2020
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Попудренка",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грано Холдинг",
3. ОСОБА_2
про визнання недійсними рішень загальних зборів, договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі та визначення розміру статутного капіталу.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Попудренка" (надалі - ТОВ "ім. Попудренка", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Грано Холдинг" (надалі - ТОВ "Грано Холдинг", відповідач 2), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач 3) про визнання недійсними:
1) рішення загальних зборів учасників ТОВ "ім. Попудренка", оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Попудренка" від 01.02.2017 року;
2) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.02.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Грано Холдинг", посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В. за реєстровим номером 354;
3) договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.02.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Грано Холдинг", посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Реусом Р.В. за реєстровим номером 356;
4) а також про визначення розміру статутного капіталу ТОВ "ім. Попудренка"у сумі 50 000,00 грн та розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Попудренка" у такому співвідношенні: ОСОБА_2 - частка номінальною вартістю 33 330,00 грн, що становить 66,66 % статутного капіталу, та ОСОБА_1 - частка номінальною вартістю 16 670,00 грн, що становить 33,34% статутного капіталу.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок відчуження ним та ОСОБА_2 своїх часток у статутному капіталі єдиним учасником ТОВ "ім. Попудренка" стало ТОВ "Грано Холдинг", учасником якого на той час була одна особа (ФОРТІОР АГРО ЛТД (FORTIOR AGRO LTD), тому оскаржуване рішення загальних зборів учасників ТОВ "ім. Попудренка" та оспорювані договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі суперечать частині 2 статті 141 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 01.02.2017), в якій було визначено, що "товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 10.06.2020 у справі № 927/59/20 позов задовольнив частково:
- визнав частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ім. Попудренка", оформлене протоколом від 01.02.2017, в частинах: пункту 2.1 - про виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та включення до складу учасників товариства ТОВ "Грано Холдинг" у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, за яким учасник товариства ОСОБА_1 продав належну йому частку у статутному капіталі товариства на користь ТОВ "Грано Холдинг"; пункту 2.2 - про затвердження складу вкладу та розміру частки нового учасника ТОВ "Грано Холдинг" у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" у розмірі 16 670,00 грн, що становить 33,34% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка";
- визначив розмір частки учасника ТОВ "ім. Попудренка" (ідентифікаційний код 03796710) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в розмірі 16 670,00 грн, що становить 33,34% статутного капіталу;
- відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників щодо продажу учасником товариства ОСОБА_2 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка", щодо виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, включення до складу учасників ТОВ "ім. Попудренка" ТОВ "Грано Холдинг" з розміром її частки у статутному капіталі в 66,66 %, що становить 33 330,00 грн (частка, яка була продана ОСОБА_2 ), визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Грано Холдинг";
- відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.02.2017, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Грано Холдинг" та між ОСОБА_2 та ТОВ "Грано Холдинг";
- відмовив у задоволенні позову в частині визначення розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" у розмірі 33 330,00 грн (66,66% статутного капіталу).
2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення загальних зборів учасників в частині виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та включення до складу учасників товариства ТОВ "Грано Холдинг" у зв'язку із укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а також затвердження складу вкладу та розміру частки нового учасника ТОВ "Грано Холдинг" у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" у розмірі 16 670,00 грн, що становить 33,34% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" слід визнати недійсним, оскільки внаслідок ухвалення такого рішення єдиним учасником ТОВ "ім. Попудренка" стало ТОВ "Грано Холдинг", учасником якого також була одна особа - Фортіор Агро ЛТД, що не відповідало станом на 01.02.2017 вимогам частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України, відповідно до якої "товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа".
2.3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними рішення загальних зборів учасників щодо продажу учасником товариства ОСОБА_2 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка", щодо виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства, включення до складу учасників ТОВ "ім. Попудренка" ТОВ "Грано Холдинг" з розміром його частки у статутному капіталі в 66,66% що становить 33 330 грн (частка, яка була продана ОСОБА_2 ), визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Грано Холдинг", оскільки задоволення позову в цій частині призведе до порушення охоронюваних законом інтересів та прав ОСОБА_2 , яка проти позову заперечує. Суд також зазначив, що продаж ОСОБА_2 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" ТОВ " Грано Холдинг" та включення останнього до складу учасників ТОВ "ім. Попудренка" в розмірі придбаної частки ОСОБА_2 , не суперечить приписам частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України.
2.4. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладені оспорювані договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.02.2017 не суперечать приписам частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України, оскільки чинне законодавство не забороняло продаж 100% частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю іншому господарському товариству, учасником якого є одна особа, а новий учасник автоматично не набував статусу нового учасника з моменту прийняття такого рішення та укладення договорів купівлі-продажу часток, тому відмовив у позові щодо визнання цих договорів недійсними.
2.5. Також зазначаючи, що належним способом захисту у цьому спорі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), місцевий суд вирішив, що позов підлягає задоволенню в частині визначення розміру частки позивача у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" номінальною вартістю 16 670,00 грн, що становить 33,34% статутного капіталу товариства. В іншій частині позову про визначення розміру частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка" у розмірі 33 330,00 грн (66,66% статутного капіталу) місцевий суд відмовив за необґрунтованістю.
2.6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.09.2020 скасував рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 в частині задоволених позовних вимог та прийняв у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину у редакції постанови.
2.7. Суд апеляційної інстанції виходив з такого:
1) під час проведення загальних зборів 01.02.2017 присутній на них позивач реалізував належні йому корпоративні права, у тому числі щодо відчуження частини належної йому частки у розмірі 33,34% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка", внаслідок чого було укладено спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.02.2017, а тому на момент укладення спірного договору купівлі-продажу та проведення загальних зборів були відсутні порушення корпоративних прав позивача;
2) на час укладення спірних договорів закон не забороняв укладати договори купівлі-продажу часток в розмірі 100% іншому товариству, учасником якого була одна особа, а тому укладені договори купівлі-продажу не суперечать приписам частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин);
3) позивач не довів належними засобами доказування фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні статті 167 Господарського кодексу України при проведенні загальних зборів, оформлених спірним протоколом від 01.02.2017, та укладенні договору купівлі-продажу від 01.02.2017, а лише зазначив про невідповідність рішення загальних зборів частині 2 статті 141 Цивільного кодексу України;
4) чинне на момент продажу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 своїх часток, які в сукупності складають 100% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка", законодавство не забороняло такого відчуження і не покладало на продавців чітко визначеного обов'язку дотримуватись вимог частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України (у разі продажу часток, що становлять 100% у статутному капіталі товариства), так само як не встановлювало будь-яких санкцій для колишніх учасників товариства, якщо вони разом продали частку 100% одній юридичній особі без дотримання правил частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України;
5) позивач станом на дату укладення оспорюваних ним же правочинів був (міг бути) поінформований про склад учасників потенційного покупця ТОВ "Грано Холдинг";
6) позивач прийняв рішення продати свою частку у статутному капіталі товариства, підтвердив такий намір на загальних зборах учасників товариства, отримав схвальне рішення зборів (проголосувавши за нього особисто), відчужив належну йому частку за відплатним договором (тобто, реалізував свою реальну на той час мету), однак в подальшому вирішив відмовитися від такого правочину, не обґрунтовуючи належними засобами доказування фактичного порушення його корпоративних чи інших цивільних прав такими рішенням і правочином, а лише зазначаючи про невідповідність рішення загальних зборів нормам законодавства, що дає підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи також і доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці);
7) на час прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення норма частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України втратила чинність, а отже відновлення ОСОБА_1 у складі ТОВ "ім. Попудренка" на підставі цієї норми порушує принципи розумності і справедливості, є непропорційним втручанням у реалізацію ТОВ "Грано Холдинг" своїх прав щодо управління ТОВ "ім. Попудренка".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
3.1. 28.10.2020 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020, посилаючись на неправильне застосування положень абзацу 1 частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 01.02.2017) та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.2. Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 - без змін, як таку, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
4.2. Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
4.3. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.4. У частині другій зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
4.5. У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.6. Згідно з частиною статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
4.7. При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
4.8. Позов підлягає задоволенню виключно в разі, якщо на момент звернення охоронюване право або законний інтерес є порушеним і задоволення позову призведе до ефективного їх захисту (пункт 6.44 постанови ВП ВС від 03.09.2019 по справі № 925/394/18).
4.9. Отже, підставами для визнання рішення загальних зборів недійсним є не лише його невідповідність вимогам чинного законодавства, а також наявність факту порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність таких порушень невизнанання чи оспорювання права або охоронюваного законом інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
4.10. Підставою недійсності оскаржуваного рішення загальних зборів товариства позивач визначає недодержання в момент його прийняття вимоги, встановленої в абз. 1 частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України стосовно того, що "товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа". При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач належним чином не обґрунтував та не довів наявність фактичного порушення його корпоративних прав у розумінні статті 167 Господарського кодексу України при проведенні спірних зборів.
4.11. 17.06.2018 згідно з підпунктом 2 пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.02.2018 N 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відповідна норма втратила чинність.
4.12. Отже, беручи до уваги те, що на момент подання позову та вирішення справи відсутнє законодавче обмеження (заборона) щодо можливості господарського товариства, учасником якого є одна особа, бути єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю; судами було встановлено, що позивач особисто брав участь у загальних зборах та голосував (тобто реалізував належні йому корпоративні права) щодо відчуження частини належної йому частки у розмірі 33,34% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка", уклав відповідний договір купівлі-продажу і обставин незаконного позбавлення позивача частки у статутному капіталі товариства не було встановлено, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства відсутні.
4.13. Щодо доводів скаржника про те, що у позові він зазначав, що у зв'язку з укладанням договору були порушені його права, оскільки майно (частка у розмірі 33,34% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка") вибула з його володіння з порушенням закону (за недійсним правочином), то Верховний Суд виходить з того, що Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі такий договір недійсним, а лише допускає можливість визнання його недійсним в судовому порядку за позовом сторони договору.
4.14. Суди обох інстанцій встановили, що відсутні підстави для визнання договору недійсним, оскільки чинне на момент продажу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 своїх часток, які в сукупності складають 100% у статутному капіталі ТОВ "ім. Попудренка", законодавство не забороняло такого відчуження і не покладало на продавців чітко визначеного обов'язку дотримуватись вимог частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України (у разі продажу часток, що становлять 100% у статутному капіталі товариства). У касаційній скарзі ОСОБА_1 не ставить вимогу про перегляд та скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі -продажу, а навпаки, просить залишити рішення суду першої інстанції в силі. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанцій обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
4.15. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
4.16. З огляду на те, що недійсність договору прямо не встановлена законом і він не був визнаний судом недійсним, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо порушення його прав внаслідок вибуття частки з його володіння за недійсним правочином.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308, статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.1. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні правильно застосував у спірних правовідносинах норму частини 2 статті 141 Цивільного кодексу України (у редакції станом на 01.02.2017), і підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції відсутні.
6. Розподіл судових витрат.
6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 927/59/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко