20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/16/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представників учасників справи:
позивача - Лисенко В.О. (адвокат);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Херсонської області
(суддя Соловйова К.В.)
від 04.06.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Савицький Я.Ф., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)
від 07.10.2020
у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
про стягнення 108 178 831,23 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (надалі - АТ «Херсонська теплоелектроцентраль», відповідач) про стягнення 108 178 831,23 грн, з яких: 81 090 473,45 грн - основної заборгованості, 15 817 858,02 грн пені, 3 737 100,76 грн - 3% річних та 7 533 399,00 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору постачання природного газу №2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого природного газу у визначений договором строк, внаслідок чого за порушення виконання своїх договірних зобов'язань з оплати отриманого природного газу відповідно до статей 525, 526, 549, 551, 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України, а також умов договору зобов'язаний сплатити основну заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував зазначаючи, що при розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 7 533 399 грн інфляційних втрат позивачем враховано періоди, де прострочення було менше, ніж один місяць, але при цьому не враховано періоди, протягом яких індекс інфляції дорівнював одиниці або був менший одиниці. Також відповідач стверджував, що споживачами його послуг з теплопостачання є населення м. Херсона, медичні та освітні заклади, які невчасно та не в повному обсязі розраховуються за надані послуги, внаслідок чого відповідач має значну дебіторську заборгованість, тому неналежне виконання АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» грошового зобов'язання за договором № 2003/1718-ЕЕ від 22.09.2017 спричинене не зловживанням відповідача своїми правами, а об'єктивними обставинами, що унеможливили вчасну оплату заборгованості. Відповідач вказував, що позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання саме відповідачем, позивач зазнав збитків у розмірі, що відповідає значним фінансовим санкціям, які заявлено до стягнення з відповідача. Крім того, АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» просило застосувати спеціальний строк позовної давності до пені, оскільки позовна заява датована 16.12.2019, тобто період стягнення пені має бути обмежений періодом з 16.12.2018 по 16.12.2019.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням від 04.06.2020 у справі № 923/16/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020, Господарський суд Херсонської області, задовольнив позов частково. Суд стягнув з АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 81 090 473,45 грн основної заборгованості, 7 908 929,01 грн пені, 3 737 100,76 грн 3% річних, 7 533 399,00 грн інфляційних втрат та судовий збір. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 908 929,01 грн пені - відмовив.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу від 22.09.2017 № 2003/1718-ЕЕ в частині повної та своєчасної оплати газу.
2.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 908 929,01 грн пені, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі норми статті 233 Господарського кодексу України, виходив з таких обставин:
- АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» є стратегічно важливим та соціально значимим підприємством міста Херсон, оскільки забезпечує централізованим теплопостачанням житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об'єкти;
- загальний розмір дебіторської заборгованості станом на 01.01.2020 відповідача складає 171,01 млн. грн, з яких 162,02 млн. грн - заборгованості з оплати послуг населенням, 0,39 млн. грн - заборгованості бюджетних організацій та установ, 8,35 млн. грн - заборгованості інших споживачів, що є підтвердженням відсутності прибутку та наявності витрат, які перевищують доходи відповідача;
- розмір збитків АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» станом на 30.09.2019 становить 23,843 млн. грн;
- специфіка виробничої діяльності відповідача полягає у неможливості застосувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг;
- матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану ТА «НАК «Нафтогаз України» саме в результаті порушення відповідачем умов договору постачання природного газу від 22.09.2017 №2003/1718-ЕЕ.
2.4. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов'язання.
2.5. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що місцевий господарський суд з дотриманням принципу розумного балансу між інтересами сторін та з урахуванням обставин справи, в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси як позивача, так і відповідача.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 26.10.2020 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 923/16/20, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 908 929,01 грн пені.
3.2. АТ «НАК «Нафтогаз України» підставою касаційного оскарження визначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, без урахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 04.05.2020 у справі № 908/1453/14 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. Крім цього, заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» заперечує проти задоволення поданої касаційної скарги та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.3. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.4. Щодо визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.5. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
4.6. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
4.7. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
4.8. Підставою касаційного оскарження заявник вказав неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, без урахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 04.05.2020 у справі № 908/1453/14.
4.9. Предметом спору у справі №918/116/19 було стягнення з комунального підприємства на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасну оплату переданого газу на підставі договору постачання природного газу від 27.10.2016 № 3841/1617-БО-28.
4.10. У вказаній постанові, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими зменшено на 50% розмір заявленої до стягнення пені. При цьому в зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій, при вирішенні питання про зменшення пені, враховано баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи.
4.11. Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 вказав, що в конкретному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
4.12. Аналогічного висновку щодо необхідності зменшення пені на 50% дійшли суди попередніх інстанцій в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, тому постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі 918/116/19 не може бути обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.13. У справі № 908/1453/14 предметом спору було стягнення з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 89 120,30 грн пені, 20 566,21 грн - 3% річних та 35 520,94 грн інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №44 від 01.10.2004.
4.14. У постанові суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
4.15. Таким чином, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, є безпідставними, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням вказаних статей, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.
4.16. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про закриття касаційного провадження від 22.12.2020 у справі № 923/504/18, від 22.12.2020 у справі № 923/12/20, від 03.12.2020 у справі № 924/1223/19, від 11.11.2020 у справі № 915/2097/19.
4.17. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 923/16/20 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.06.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 923/16/20 закрити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко