Постанова від 14.01.2021 по справі 905/1055/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1055/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

cкаржник ПАТ "Єнакієвський металургійний завод": Гінінгер А. А.

кредитор ТОВ "Гір Інтернешнл": Яковлєв А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020

у складі колегії суддів: Тарасової І. В. - головуючої, Здоровко Л. М., Пуль О. А.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Модифікатор"

до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (далі також - ПрАТ "ЄМЗ", боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 24.10.2019, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шульгу І. В. та призначено дату попереднього судового засідання з розгляду реєстру вимог кредиторів.

2. 02.07.2019 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі № 905/1055/19 про банкрутство ПрАТ "ЄМЗ".

3. Після публікації цього оголошення до Господарського суду Донецької області серед інших кредиторів з вимогами до боржника звернулися Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл".

Короткий зміст і підстави заявлених вимог

Щодо грошових вимог Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

4. 07.08.2019 до господарського суду Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - Маріупольське об'єднане УПФУ) подано заяву про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 40 008 075,70 грн, які складаються з заборгованості ПрАТ "ЄМЗ" перед кредитором з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів а), б) статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з серпня 2017 року по червень 2019 року.

5. На підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, Маріупольським об'єднаним УПФУ надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню та докази надсилання цих розрахунків на адресу ПрАТ "ЄМЗ".

Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл"

6. 30.07.2019 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (далі також - ТОВ "Гір-Інтернешнл") про грошові вимоги кредитора, за якою кредитор просив суд визнати грошові вимоги до ПрАТ "ЄМЗ" у розмірі 21 711 475,81 грн.

7. В обґрунтування грошових вимог, заявник посилався на наявність у боржника заборгованості за договором поставки № 13-001824 від 06.06.2013, що підтвердив бухгалтерськими та платіжними документами.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Щодо грошових вимог Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

8. Вимоги Маріупольського об'єднаного УПФУ обґрунтовані наявністю у боржника заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 у загальному розмірі 40 008 075,70 грн, яка складається з таких сум:

- 35 019 474,56 грн - заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.08.2017 по 30.06.2019;

- 4 988 601,00 грн - заборгованість з відшкодування витрат на призначення та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.11.2017 по 30.06. 2019.

9. Грошову заборгованість ПрАТ "ЄМЗ" зі сплати заявлених Маріупольським об'єднаним УПФУ вимог підтверджено:

- розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту другого Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2 .

- доказами надсилання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам за списком № 1 та списком № 2 на адресу ПрАТ "ЄМЗ", з відміткою про отримання поштового відправлення (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення).

10. Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій складені Управлінням Пенсійного фонду за формою (додаток № 6) та відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, отримання їх боржником підтверджується відміткою про отримання поштового відправлення (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення)

11. Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, ПрАТ "ЄМЗ" заперечень на них не надало та в судовому порядку розрахунки не оскаржило.

12. Заборгованість згідно з наданими Маріупольським об'єднаним УПФУ розрахунками фактичних витрат боржником не сплачена.

13. ПрАТ "ЄМЗ" не надало доказів неправомірності обчислення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, визначеним у розрахунках.

14. До заявлених в межах даної справи періодів заборгованості за списком № 1 та списком № 2 включено періоди заборгованості, стосовно яких наявні судові рішення, що набрали законної сили і якими стягнуто заборгованість за відповідні періоди в меншому розмірі, ніж заявлений Маріупольським об'єднаним УПФУ в заяві про визнання кредитором, а саме:

- рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі № 805/4774/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.08.2017 по 30.11.2017 у розмірі 415 530,50 грн, а в стягненні іншої суми заявленої за цей період заборгованості відмовлено;

- рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі № 805/4698/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 у розмірі 188 284,70 грн, а в стягненні іншої суми заявленої за цей період заборгованості відмовлено.

Щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл"

15. 06.06.2013 між Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (постачальник) укладено договір поставки № 13-001824 (з урахуванням укладених до нього додаткових угод).

16. Згідно з п.1.1 цього договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і сплатити продукцію (далі - товар) на умовах, передбачених даним договором.

17. Кількість, номенклатура і виробник товару вказуються у специфікаціях до даного договору, які становлять його невід'ємну частину (п.2.1 договору).

18. Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням товару (п.4.1 Договору).

19. Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (п.4.3 договору).

20. Оплата за поставлений товар проводиться протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару і надання покупцеві документів, зазначених п.6.4 договору, якщо інше не зазначено в специфікаціях (п.5.2 договору).

21. Пунктом 6.4 договору сторонами визначений перелік документів, які постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання товару.

22. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на його укладання органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) (п.10.4 Договору).

23. Даний договір з урахуванням додаткової угоди від 29.05.2015 № 7 діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному договору (п.10.5 Договору).

24. ТОВ "Гір-Інтернешнл" до заяви про визнання грошових вимог додано докази - первинні бухгалтерські та платіжні документи (у т.р. залізничні та товарно- транспортні документи, довіреності на отримання товару, рахунки на оплату, договори з актами виконаних робіт із вантажовідправниками тощо), з яких убачаються відомості щодо наявності заборгованості боржника за договором поставки від 06.06.2013 № 13-001824 в заявленому розмірі - 2 171 475,81 грн та за заявлений період з 27.05.2016 по 14.02.2017, а саме: поставка боржнику протягом періоду з 27.05.2016 по 14.02.2017 товару (з урахуванням транспортних витрат) на загальну суму 33 258 532,02 грн; його часткова оплата на суму 11 536 845,76 грн; повернення товару на суму 10 210,45 грн.

25. Зазначені відомості щодо господарських операцій, відображено в доданому до заяви ТОВ "Гір-Інтернешнл" про грошові вимоги кредитора детальному розрахунку, що є Додатком № 1 до заяви та в картці субрахунку № 361 за період з 01.10.2013 по 18.07.2019.

26. Дані з аналітичної картки субрахунку № 361 щодо певних поставок за вказаним договором за кожною накладною протягом заявленого періоду заборгованості - з 27.05.2016 по 14.02.2017, в тому числі щодо вартості поставленого товару, його часткової оплати та наявності заборгованості саме в заявленому розмірі - 21 711 475,81 грн відповідають відомостям, що містяться у наявних у матеріалах справи первинних та платіжних документах.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 кредитором ПрАТ "ЄМЗ" визнано, зокрема, Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на суму заявлених вимог. Також цією ухвалою в попередньому судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2019 в частині розгляду вимог інших кредиторів ПрАТ "ЄМЗ".

28. За результатами попереднього засідання Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу від 18.12.2019, якою визнано кредиторами, вимоги яких підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "ЄМЗ", зокрема:

- Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на суму 40 008 075,70 грн - друга черга вимог кредиторів;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" на суму 14 588 819,55 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга.

29. Щодо вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ місцевий господарський суд зазначив, що вони є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими належними та допустимими доказами, а саме розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 на суму 40 008 075,70 грн, які спрямовані Пенсійним фондом на адресу боржника - ПрАТ "ЄМЗ" та доказами отримання вказаних розрахунків боржником.

30. Визнаючи ТОВ "Гір-Інтернешнл" кредитором з вимогами у сумі 14 588 819,55 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга, господарський суд виходив з того, що з урахуванням доданих кредитором до заяви документів та картки субрахунку кредитора № 361 за 01.10.2013 -18.07.2019, що містить аналітичні дані за договором поставки від 06.06.2013 № 13-001824 по контрагенту ПрАТ "ЄМЗ", убачається, що заявлена сума заборгованості боржника за цим договором у розмірі 2 171 475,81 грн за період з 27.05.2016 по 14.02.2017 підтверджується лише частково, в розмірі 14 588 819,55 грн, оскільки сформована з урахуванням боргу в розмірі 7 122 656,26 грн за попередні заявленому періоди-станом на 25.05.2016.

31. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020, серед іншого, апеляційну скаргу ПрАТ "ЄМЗ" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.12.2019 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.12.2019 в частині розгляду грошових вимог Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області змінено, виклавши її в новій редакції. Заяву Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання грошових вимог в сумі 40 008 075,70 грн задоволено частково. Визнано грошові вимоги Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "ЄМЗ" на суму 35 219 566,30 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга. У визнанні кредиторських вимог Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у сумі 4 788 509,40 грн відмовлено.

32. Мотивуючи такий висновок, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не врахував преюдиційні обставини та в оскаржуваній ухвалі визнав обґрунтованими розміри заборгованості, які є більшими ніж встановлено судовими рішеннями у справах № 805/4774/17 та № 805/4698/17, а саме: за списком № 1 за період з 01.08.2017 по 30.11.2017 безпідставно визнав вимоги у розмірі 4 758 168,97 грн, а за списком № 2 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 - 30 340,34 грн, у зв'язку з чим за результатами апеляційного перегляду відмовлено у визнанні кредиторських вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ в частині 4 788 509,40 грн.

33. За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Гір-Інтернешнл" постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.12.2019 у справі № 905/1055/19 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" скасовано частково. Прийнято в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" нове рішення, яким заяву про визнання грошових вимог у сумі 21 711 475,81 грн задоволено. Визнано грошові вимоги ТОВ "Гір-Інтернешнл" до боржника, які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "ЄМЗ" у сумі 21 711 475,81 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга.

34. Апеляційний суд вказав, що судом першої інстанції не було досліджено в сукупності надані кредитором докази, з яких убачається обґрунтованість заявленої заборгованості за договором поставки від 06.06.2013 № 13-001824, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про часткове підтвердження зазначеної заборгованості, отже оскаржувана ухвала в частині відмови ТОВ "Гір-Інтернешнл" у визнанні кредитором на суму 7 122 656,26 грн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про визнання вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" до боржника у сумі 21 711 475,81 грн - четверта черга, 3 842,00 грн перша черга.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги

35. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 в частині визнання вимог Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" у касаційній скарзі ПрАТ "ЄМЗ" просить:

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 в частині визнання вимог Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на суму 35 219 566,30 грн, в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області;

- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 від 01.06.2020 в частині визнання вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" на суму 7 122 656,26 грн, в цій частині справу направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

36. У касаційній скарзі ПрАТ "ЄМЗ", зазначає, що оскаржує постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та стверджує про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки:

1) в частині грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ:

- суд не встановив факт виплати пільгових пенсій та понесення кредитором фактичних витрат, отже не врахував висновків Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №820/4637/15, від 20.12.2018 у справі № 804/7025/17, від 27.06.2018 у справі № 428/6029/17, від 17.10.2019 у справі № 910/772/19 щодо необхідності документального підтвердження складу таких витрат та їх фактичного понесення, а також щодо порядку дослідження цих доказів;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо необхідності дослідження із застосуванням спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку (призначення судової експертизи) поданих конкурсним кредитором доказів на підтвердження грошових вимог;

2) в частині грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл":

- визнано кредиторські вимоги, заявлені на підставі недопустимих доказів, що не є первинними документами, та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 920/1062/16, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 01.10.2019 № 908/1152/18, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19 щодо перевірки судом дійсності грошових вимог, підтвердження кредиторських вимог належними і допустимими доказами, порядку дослідження доказів на підтвердження господарської операції, їх допустимості.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

37. У відзиві на касаційну скаргу від 27.07.2020 ТОВ "Гір-Інтернешнл" просить у задоволенні вимог касанта відмовити, посилаючись на необґрунтованість його доводів та правильне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи і суми грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл".

38. Маріупольське об'єднане УПФУ у відзиві на касаційну скаргу від 12.08.2020 заперечує доводи ПрАТ "ЄМЗ", стверджуючи про недобросовісні дії боржника та обґрунтованість вимог зі сплати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підтверджує з посиланням на обставини справи та відповідну судову практику.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

39. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

40. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

41. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України).

42. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

43. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

44. Отже, учасник справи, який не є касантом, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

45. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

46. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 905/1055/19 за касаційною скаргою ПрАТ "ЄМЗ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020, призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.07.2020.

47. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 905/1055/19, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

48. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

49. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

50. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

51. На момент касаційного перегляду справи від інших учасників, окрім ТОВ "Гір-Інтернешнл" та Маріупольського об'єднаного УПФУ, відзиви на касаційну скаргу не надходили. Заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав, висловлення власної позиції, надання пояснень щодо касаційної скарги до суду не надходило.

52. Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо касаційної скарги ПрАТ "ЄМЗ".

53. У судове засідання 14.01.2021 з'явилися представники скаржника ПрАТ "ЄМЗ" та кредитора ТОВ "Гір Інтернешнл", які надали пояснення у справі.

54. Колегією суддів касаційної інстанції відхилено заявлене представником ТОВ "Гір Інтернешнл" у судовому засіданні 14.01.2021 клопотання про відкладення розгляду справи, позаяк наведені в його обґрунтування обставини підготовки санації боржника не є перешкодою для здійснення касаційного провадження та не пов'язані безпосередньо з доводами касаційної скарги ПрАТ "ЄМЗ".

55. Також, у судовому засіданні 14.01.2020 представник ТОВ "Гір-Інтернешнл" усно заявив про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зауваживши про подання доказів суду на підтвердження таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення.

56. Інші учасники справи, окрім ПрАТ "ЄМЗ" та ТОВ "Гір Інтернешнл", явку повноважних представників у судове засідання 14.01.2020 не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності їх повноважних представників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

57. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

58. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

59. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

60. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

61. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

62. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

63. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець уточнив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

64. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

66. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

67. Таким чином пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

68. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

69. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

70. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

71. При з'ясуванні подібності правовідносин у справах про визнання банкрутом, особливості окремих судових процедур банкрутства зумовлюють застосування критерію "предмет розгляду", наближеного за значенням до сукупності таких елементів, як предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог у справах позовного провадження.

72. Визначальна відмінність предмета розгляду у даній справі про банкрутство та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

73. Передумовою реалізації касантом права на касаційне оскарження з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, також, є встановлення сукупності зазначених вище складових елементів (критеріїв) спірних правовідносин у справі, що розглядається задля обґрунтування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Стосовно підстав касаційного оскарження в частині грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ

74. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, в частині визнання грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ, касант стверджує, що:

- оцінюючи подані кредитором докази на підтвердження грошових вимог апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 820/4637/15, від 20.12.2018 у справі № 804/7025/17, від 27.06.2018 у справі № 428/6029/17, від 17.10.2019 у справі № 910/772/19 щодо необхідності документального підтвердження складу витрат на виплату та доставку пенсій та їх фактичного понесення (зокрема подання доказів безпосередньої виплати пенсії кожному отримувачу), а також стосовно порядку та обсягів дослідження цих доказів;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо необхідності дослідження поданих кредитором доказів витрат на виплату та доставку пенсій із обов'язковим застосуванням спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, тобто призначенням судової експертизи відповідно до частини першої статті 99 ГПК України.

75. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та її обґрунтуванню суд касаційної інстанції враховує таке.

76. У даній справі (№ 905/1055/19 про банкрутство ПрАТ "ЄМЗ") предметом розгляду є подана відповідно до вимог статі 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) заява Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання грошових вимог до боржника, які складаються із заборгованості з відшкодування витрат на призначення та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.08.2017 по 30.06.2019 у розмірі 35 019 474,56 грн та 4 988 601,00 грн заборгованості з відшкодування витрат на призначення та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.11.2017 року по 30.06. 2019.

77. Ці вимоги заявник обґрунтував несплатою боржником заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та підтвердив розрахунками цих фактичних витрат за кожною з передбачених законодавством підстав, складеними і оформленими за встановленою формою (додаток № 6) та відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція), а також доказами отримання цих розрахунків боржником.

78. Східний апеляційний господарський суд постановою від 01.06.2020 зменшив визнані місцевим господарським судом вимоги кредитора з урахуванням заборгованості визначеної за судовими рішеннями у справах № 805/4774/17, № 805/4698/17, та визнав грошові вимоги Маріупольського об'єднаного УПФУ на суму 35 219 566,30 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга, відмовивши у визнанні кредиторських вимог на суму 4 788 509,40 грн.

79. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ у сумі 35 219 566,30 грн заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, встановивши:

- відповідність вимогам законодавства змісту і оформлення поданих кредитором розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а саме, що вони містять інформацію стосовно ПІБ особи, якій призначено пенсію на пільгових умовах, дату з якої призначено пенсію, дату досягнення особою пенсійного віку, стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах (років, місяців), стаж роботи на підприємстві боржника, що враховано при обчисленні плати (років, місяців), загальний місячний розмір пенсії, доплати, надбавки з інших джерел, фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за попередній рік, розмір плати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частку плати цього підприємства, суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку, місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, який розраховується за формулою, наведеною у графі 16 додатку № 6 розрахунку;

- розрахунки підписані повноважною особою пенсійного органу та отримані боржником, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштового відправлення;

- отримання боржником цих розрахунків, внаслідок чого вони є обов'язковими для виконання;

- боржник фактично узгодив такі розрахунки, не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді;

- заборгованість згідно з розрахунками фактичних витрат боржником не сплачено.

80. Виходячи з наведеного та застосувавши статті 45, 64 КУзПБ у взаємозв'язку із положеннями статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 6.1, 6.2, 6.4 Інструкції, апеляційний суд, дійшов висновку про визнання грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ на суму 35 219 566,30 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга, відмовивши у визнанні на суму 4 788 509,40 грн з огляду на преюдиційне значення рішень у адміністративних справах № 805/4774/17, № 805/4698/17 за позовом кредитора до боржника.

81. Водночас, у адміністративній справі № 820/4637/15 (постанова від 04.03.2019) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківській області до Приватного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 11" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, зауваживши, що ця заборгованість виникла внаслідок рахункової помилки позивача за попередні періоди, за які уже були виставлені та оплачені відповідні розрахунки, а законодавчими актами, якими врегульовано спірні правовідносини не передбачено права управління Пенсійного фонду здійснювати відшкодування витрат по пільговим пенсіям за попередні періоди, за які уже були виставлені та оплачені відповідні розрахунки. Отже, предмет розгляду та установлені судами фактичні обставини у адміністративній справі № 820/4637/15 та у справі, що розглядається, не подібні.

82. Постановою від 20.12.2018 у справі № 804/7025/17 Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказавши, зокрема, в контексті відповідних доводів касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не перевірили підстави призначення пенсій та не врахували, що призначення пенсій, особам на підставі статті 14 України "Про пенсійне забезпечення" виключає можливість відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємств на яких працювали особи, що вийшли на пенсію, оскільки такі витрати з 01.01.2005 відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

83. Отже, у справі № 804/7025/17 мотивом скасування судових рішень попередніх інстанцій було ненадання належної оцінки підставам призначення пільгових пенсій в контексті застосування пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у поєднанні із статтею 14 цього Закону, що до спірних правовідносин у справі № 905/1055/19 судами не застосовувалася. До того ж, наведене касантом в обґрунтування підстав касаційного оскарження твердження стосувалося оцінки конкретних доказів і обставин у справі № 804/7025/17, отже не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

84. У справі № 428/6029/17 (постанова Верховного Суду від 27.06.2018) позивач звернувся із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просив визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії, зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії та стягнути виниклу заборгованість. Такі предмет спору та зміст позовних вимог зумовлюють суттєву відмінність спірних правовідносин та їх правового регулювання у справі № 428/6029/17 щодо захисту соціальних прав позивача від правовідносин у даній справі (№ 905/1055/19) в частині визнання грошових вимог кредитора у справі про банкрутство ПрАТ "ЄМЗ".

85. Стосовно посилання ПрАТ "ЄМЗ" на постанову Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 910/772/19 колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що зазначене скаржником твердження не є висновком щодо застосування норм права, а містить лише вказівку місцевому господарському суду щодо дослідження конкретних доказів і обставин справи під час нового розгляду, отже посилання на такі вказівки суду не може бути належним і достатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження у справі, що розглядається.

86. Отже, спірні правовідносини у справі про банкрутство, яка переглядається в касаційному порядку, та у справах № 820/4637/15, № 804/7025/17, № 428/6029/17, № 910/772/19 не є подібними, оскільки у них є різними предмет розгляду (предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог), встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин, та/або їх матеріально-правове регулювання, що не дає підстав для застосування висновків у цих справах для цілей касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 905/1055/19.

87. Такі відмінності відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України є підставою для закриття касаційного провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

88. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) ПрАТ "ЄМЗ" посилається на частину першу статті 99 ГПК України та стверджує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на необхідність дослідження наданих кредитором доказів із застосуванням спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, проте докладної конкретизації та обґрунтування зазначеної підстави не містить.

89. Отже, за змістом зазначених доводів скаржника, вирішуючи питання щодо застосування у подібних правовідносинах норм частини першої статті 99 ГПК України при розгляді грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, Верховний Суд враховує таке.

90. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

91. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

92. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

93. Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

94. У статті першій Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

95. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

96. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (частина друга статті 98 ГПК України).

97. Зі змістом статей 73, 99 ГПК України висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

98. Частиною першою статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

99. Отже, законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

100. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Воно не може бути замінене висновком експерта-економіста, який не обмежений вимогами статей 76-79 ГПК України та межами дослідницької функції суду саме на цій стадії розгляду справи про банкрутство. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

101. Таким чином, за своєю правовою природою такий предмет спору щодо розміру грошових вимог до боржника не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні.

102. Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов'язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують.

103. З огляду на таке, вирішуючи питання щодо призначення судово-бухгалтерської або судово-економічної експертизи спірних грошових вимог кредитора у справі про банкрутство, як одного із способів збирання доказів, судам належить враховувати особливості провадження з розгляду вимог кредиторів у справах про банкрутство, якими визначається предмет доказування, особа, на яку покладається обов'язок доказування, обсяг доказування у справі про банкрутство при розгляді конкретного спору та наявність дійсної потреби у збиранні доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів

104. До того ж, як неодноразово вказував Верховний Суд, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство (висновок про застосування норм права, котрий викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15 ).

105. Системний аналіз положень статей 73, 99 ГПК України та статті 45 КУзПБ дозволяє дійти висновку про те, що при розгляді спірних грошових вимог кредитора суд не вправі призначати експертизу, предметом якої є дослідження документів на обґрунтування чи спростування грошових вимог кредитора, оскільки такі повноваження щодо дослідження повноти та належності документальних доказів, наданих конкурсним кредитором на обґрунтування своїх кредиторських вимог, законодавцем покладено на суд, який розглядає спірні вимоги кредитора у конкурсній процедурі. Суд не вправі перекладати свої повноваження щодо дослідження документальних доказів обґрунтованості спірних вимог на іншу особу (судового експерта) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).

106. Тому помилковими є аргументи скаржника щодо необхідності призначення судом з власної ініціативи судово-бухгалтерської експертизи з огляду на заперечення боржником грошових вимог кредитора - Маріупольського об'єднаного УПФУ.

107. До того ж суд касаційної інстанції враховує, що під час апеляційного перегляду цієї справи боржник обґрунтованого клопотання про призначення судово-бухгалтерської або судово-економічної експертизи не заявляв та не надав власних контрозрахунків заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій або інших документально підтверджених заперечень на спростування розміру грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ

108. Окрім зазначеного вище, суди при вирішенні питання щодо призначення судової експертизи у справі про банкрутство повинні керуватися принципом процесуальної економії, на застосуванні якого у справах про банкрутство наголосив Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 № 923/1945/15.

109. Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу та/або сторони виконавчого провадження економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

110. Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, що б під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

111. Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати вимогу оперативного розгляду справи та вимогу економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

112. Підтвердженням необхідності дотримання принципу процесуальної економії є зокрема практика ЄСПЛ, яка полягає у тому, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

113. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

114. Беручи до уваги доводи касаційної скарги щодо необхідності призначення судової експертизи для перевірки розрахунків розміру грошових вимог кредитора та їх документального підтвердження, а також враховуючи висновки Верховного Суду стосовно дослідження господарським судом повноти і належності документальних доказів на обґрунтування кредиторських вимог конкурсного кредитора, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оцінка наданих Маріупольським об'єднаним УПФУ розрахунків витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не потребує особливих спеціальних знань, а тому зацікавлена сторона може надати свій контррозрахунок вищевказаних нарахувань, складаний бухгалтером, економістом чи іншою особою, яка має відповідну освіту або надати висновок експерта (спеціаліста), виконаний на замовлення зацікавленого учасника.

115. За відсутності обґрунтованих і документально підтверджених заперечень боржника та релевантних контррозрахунків розміру грошових вимог кредитора, призначення судової експертизи для додаткової перевірки обґрунтованості цих вимог призведе до затягування стадії розпорядження майном та не відповідатиме меті конкурсної процедуру у справі про банкрутство.

116. З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги щодо того, що судам попередніх інстанцій належало призначити у справі судову експертизу задля розгляду грошових вимог кредитова, та погоджується з висновком апеляційного суду про обґрунтованість кредиторських вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ до боржника.

117. Натомість твердження скаржника щодо обов'язкового призначення судово-бухгалтерської експертизи грошових вимог кредитора у разі заперечення їх боржником є помилковим з урахуванням наведених вище висновків щодо застосування положень частини першої статті 99 ГПК України у справах про банкрутство, викладених у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 19.02.2020 № 923/1945/15, від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 за якими повноваження щодо дослідження повноти та належності документальних доказів, наданих конкурсним кредитором на обґрунтування своїх кредиторських вимог, законодавцем покладено саме на господарський суд, який розглядає спірні вимоги кредитора у конкурсній процедурі.

118. Щодо посилання скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції доказів на підтвердження грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ Верховний суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

119. Враховуючи наведене у задоволенні касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2010, в частині грошових вимог Маріупольського об'єднаного УПФУ, з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.

Стосовно підстав касаційного оскарження в частині грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл"

120. Як зазначалося вище, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справах правовими висновками у яких скаржник обґрунтовує підстави касаційного оскарження.

121. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, в частині визнання грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл", касант стверджує, що:

- судами визнано кредиторські вимоги, заявлені на підставі недопустимих доказів, що не є первинними документами, та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 920/1062/16, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 01.10.2019 № 908/1152/18, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17, від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19 щодо перевірки судом дійсності грошових вимог, підтвердження кредиторських вимог належними і допустимими доказами та порядку дослідження доказів на підтвердження господарської операції.

122. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та її обґрунтуванню суд касаційної інстанції враховує таке.

123. У даній справі (№ 905/1055/19 про банкрутство ТОВ "ЄМЗ") предметом розгляду є подана відповідно до вимог статі 45 КУзПБ заява ТОВ "Гір-Інтернешнл" про визнання грошових вимог до ПрАТ "ЄМЗ" у розмірі 21 711 475,81 грн.

124. Ці вимоги заявник обґрунтував наявністю у боржника заборгованості з оплати поставленого товару за договором поставки № 13-001824 від 06.06.2013, що підтвердив бухгалтерськими і платіжними документами, в т.р. залізничними та товарно-транспортними документами, довіреностями на отримання товару, рахунками на оплату, договорами з актами виконаних робіт із вантажовідправниками тощо.

125. Східний апеляційний господарський суд постановою від 01.06.2020 скасував ухвалу місцевого суду в частині вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" та прийняв нове рішення, яким визнав заявлені ТОВ "Гір-Інтернешнл" грошові вимоги до боржника ПрАТ "ЄМЗ" в повному обсязі у розмірі 21 711 475,81 грн - четверта черга, 3 842,00 грн - перша черга.

127. З огляду на оскарження ТОВ "Гір-Інтернешнл" ухвали місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні кредиторських вимог на суму 7 122 656,26 грн суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення в цій частині та не погодився з висновками першої інстанції, встановивши:

- ТОВ "Гір-Інтернешнл" до заяви про грошові вимоги кредитора додано докази простроченого боржником зобов'язання з договору поставки - первинні бухгалтерські та платіжні документи (в т.р. залізничні та товарно-транспортні документи, довіреності на отримання товару, рахунки на оплату, договори з актами виконаних робіт із вантажовідправниками тощо), з яких вбачаються відомості щодо наявності заборгованості боржника за договором поставки від 06.06.2013 № 13-001824 в заявленому розмірі-21 711 475,81 грн та за заявлений період з 27.05.2016 по 14.02.2017, а саме: поставка боржнику товару протягом періоду з 27.05.2016 по 14.02.2017 товару (з урахуванням транспортних витрат) на загальну суму 33 258 532,02 грн; його часткова оплата на суму 11 536 845,76 грн.; повернення товару на суму 10 210,45 грн;

- висновок місцевого господарського суду про відмову у визнанні вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" на суму 7 122 656,26 грн, що зроблений внаслідок віднімання зазначеної у картці субрахунку № 361 суми поточного сальдо станом на 26.05.2016 від суми кінцевого сальдо є помилковим та суперечить засадам бухгалтерського обліку;

- картка субрахунку № 361 з 01.10.2013 по 18.07.2019, на яку посилався суд першої інстанції відмовляючи у визнанні частини грошових вимог, за умови належного її дослідження із врахуванням правил бухгалтерського обліку, підтверджує відомості щодо поставок кредитором боржнику партій товару за договором поставки від 06.06.2013 № 13-001824, його часткову оплату та наявності заборгованості саме в заявленому розмірі - 21 711 475,81 грн, що відповідає відомостям, які містяться у наявних у матеріалах справи первинних та платіжних документах.

128. Виходячи з наведеного та застосувавши статтю 45 КУзПБ у взаємозв'язку із положеннями статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.1999 № 291, суд апеляційної вказав що судом першої інстанції не було досліджено в сукупності надані кредитором докази та відмовлено у визнанні частини грошових вимог кредитора з посиланням на картку субрахунку № 361, що не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарських операцій в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже не може спростовувати надані кредитором і досліджені судами попередніх інстанцій докази, у тому рахунку первинні документи, що підтверджують заявлену заборгованість боржника в повному обсязі.

129. Водночас, у справі № 920/1062/16 (постанова від 21.06.2018) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки, зауваживши з огляду на невиконання відповідачем зобов'язання із поставки товару, невідповідність видаткових накладних вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", з огляду на їх підписання лише представником постачальника та безпідставність посилання відповідача на досягнення домовленості шляхом листування засобами електронного зв'язку з представником третьої особи. Отже, предмет розгляду та установлені судами фактичні обставини у справі № 920/1062/16 та у справі, що розглядається, не є подібними, позаяк у справі № 905/1055/19 грошові вимоги кредитора до боржника обґрунтовані невиконанням зобов'язань з оплати поставленого товару саме покупцем, а також різними обсягом, складом і порядком дослідження доказів на обґрунтування грошових вимог у справі про банкрутство. До того ж, зазначене скаржником твердження не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, а - узагальненням мотивування судових рішень попередніх інстанцій.

130. За змістом постанови від 27.02.2020 у справі № 918/99/19 висновок Верховного Суду, на який посилається скаржник, сформований за інших обставин справи, позаяк додаткові грошові вимоги ПП "Обрій", обґрунтовані невиконанням боржником зобов'язання з оплати поставленого товару, підтверджено судовим рішенням, яким встановлено факт передачі кредитором обладнання боржнику, на відміну від даної справи № 905/1055/19 у якій грошові вимоги ТОВ "Гір-Інтернешнл" судовим рішенням не підтверджені та обґрунтовані іншими обставинами і доказами, з оцінкою яких судом апеляційної інстанції не згоден скаржник.

131. У справі № 908/1152/18 (постанова Верховного Суду від 01.10.2019) предметом розгляду є грошові вимоги кредитора до боржника, що випливають з невиконання останнім зобов'язання з оплати вартості відступленого права вимоги, а зазначене скаржником посилання в повному обсязі є наданою судом касаційної інстанції критичною оцінкою доводів скаржника щодо фіктивності договорів поруки, отже таке твердження не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

132. Стосовно посилання ПрАТ "ЄМЗ" на постанову Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19 колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що предметом розгляду у цій справі є грошові вимоги до боржника, які складалися із заборгованості: за договором поворотної фінансової безвідсоткової допомоги; за договором про надання послуг із використанням техніки; за договором оренди техніки та заборгованості, підтвердженої рішенням суду, що за змістом спірних правовідносин (правові підстави, регулювання та наслідки, фактичні обставини виконання цих договорів) не є подібними правовідносинам, що склалися у даній справі стосовно визнання кредиторських вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл".

133. За змістом постанови Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/9075/17 судами задоволено позовні вимоги постачальника до покупця про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, обґрунтовані тим, що покупець не розрахувався за поставлену продукцію. Встановлено, що у наданих на обґрунтування позовних вимог видаткових накладних за період з 02.06.2014 по 18.09.2014, підписаних і скріплених печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. У зв'язку з цим, судом відхилено доводи скаржника про те, що позивач не вимагав оплати поставленого товару.

134. За встановлених обставин зазначений скаржником висновок Верховного Суду у справі № 910/9075/17 стосується наслідків неузгодження сторонами у договорі строків оплати товару, а не заперечення відповідачем (боржником) самого факту отримання товару, як це вбачається з обставин справи, що переглядається в касаційному порядку. До того ж, наведене скаржником посилання на загальне правило щодо виникнення зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття не виключає можливості встановлення іншого порядку оплати товару, а встановлені судами фактичні обставини у справі № 910/9075/17 є відмінними від обставин справи № 905/1055/19 у якій грошові вимоги до боржника обґрунтовані, окрім видаткових накладних, іншими первинними бухгалтерськими та платіжними документами на сукупній оцінці яких ґрунтується висновок про визнання грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл", отже сформовано за неподібних фактичних обставин.

135. У справі № 904/1975/19 (постанова Верховного Суду від 24.03.2020) предметом спору є оплата вартості робіт, а позовні вимоги про стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, обґрунтовані не виконанням відповідачем зобов'язань з оплати робіт, виконаних за договором підряду. Такі предмет спору та зміст позовних вимог зумовлюють суттєву відмінність спірних правовідносин у справі № 904/1975/19, як за фактичними обставинами так і за правовим регулюванням, від правовідносин у даній справі (№ 905/1055/19) в частині визнання у справі про банкрутство ПрАТ "ЄМЗ" грошових вимог кредитора, які складалися із заборгованості боржника за договором поставки. Отже, наведений скаржником висновок Верховного Суду у справі № 904/1975/19 не може бути застосовано, як належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

136. Зазначені відмінності у предметі розгляду, правовому регулюванні та обсязі обставин, що підлягають встановленню господарським судом при розгляді грошових вимог до боржника у справі про банкрутство № 905/1055/10, порівняно із предметом і підставами позову, обсягом доказування та правовим регулюванням у справах у справах, на які посилався скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, засвідчують неподібність правовідносин у даній справі та у наведених касатором постановах Верховного Суду, що виключає підстави для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

137. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у редакції від 08.02.2020 суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

138. Відтак, щодо посилання скаржником на пункт 4 частини першої статті 287 ГПК України та твердження про недопустимість окремих доказів у справі Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

139. Як вже зазначав Верховний Суд, законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. При цьому, за своєю правовою природою предмет спору щодо розміру грошових вимог до боржника не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні.

140. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство

141. Як убачається з матеріалів справ ПрАТ "ЄМЗ" ухвалу суду першої інстанції в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" в апеляційному порядку не оскаржував, а зазначене судове рішення переглянуто апеляційним судом за касаційною скаргою ТОВ "Гір-Інтернешнл" в частині відмови ТОВ "Гір-Інтернешнл" у визнанні кредитором на суму 7 122 656,26 грн.

142. Скасовуючи ухвалу попереднього засідання в частині відмови ТОВ "Гір-Інтернешнл" у визнанні вимог на суму 7 122 656,26 грн апеляційний суд наголосив на необхідності дослідження у сукупності всіх поданих кредитором доказів, з яких убачається обґрунтованість заявленої заборгованості за договором поставки від 06.06.2013 № 13-001824, та вказав на необґрунтоване визначення пріоритетності доказу (картки субрахунки), що не є первинним документом, над сукупністю інших доказів у справі, що було покладено в основу помилкового висновку про часткове визнання кредиторських вимог, що оскаржувався.

143. Зазначених висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував.

144. За таких обставин та враховуючи посилання скаржника на нерелевантну судову практику в обґрунтування підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зауважує, що доводи скаржника щодо недопустимості доказів у справі в цілому є такими, що зводяться до переоцінки наявних в справі доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо суті касаційної скарги

145. Доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови в контексті підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

146. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

147. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

148. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

149. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

Щодо судових витрат

150. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про закриття касаційного провадження у справі № 905/1055/19 за касаційною скаргою ПрАТ "ЕМЗ" в частині підстави передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України та залишення скарги в частині підстав передбачених пунктами 3, 4 частиною другою статті 287 ГПК України без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

151. 17.09.2020 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Гір-Інтернешнл" про розподіл судових витрат від 16.09.2020, в якій товариство просило стягнути з ПрАТ "ЄМЗ" на користь ТОВ "Гір-Інтернешнл" судові витрати в розмірі витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 500,00 грн.

152. У доповненнях до заяви про відшкодування судових витрат, поданих до Верховного суду 22.10.2020, ТОВ "Гір-Інтернешнл" збільшило суму витрат на професійну правничу допомогу до 21 000,00 грн, які просило стягнути з боржника ПрАТ "ЄМЗ".

153. Заява ТОВ "Гір-Інтернешнл" від 16.09.2020, з урахуванням доповнень, мотивована понесенням судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 21 000,00 у зв'язку з розглядом касаційної скарги ПрАТ "ЄМЗ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 905/1055/19

154. Відповідно до статті 123 ГПК України що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

155. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

156. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

157. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

158. Згідно з частиною третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

159. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

160. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

161. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

162. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

163. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

164. У наведених постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

165. Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

166. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

167. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.

160. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

168. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).

169. Із наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гір-Інтернешнл" підтверджено понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом касаційної скарги ПрАТ "ЄМЗ" на суму 21 000,00 грн такими документами: копією договору про надання правничої допомоги № Ю/ГІР/02 від 24.07.2020, укладеного між ТОВ "Гір-Інтернешнл" та Адвокатським об'єднанням "Амбрелла"; дорученням № 01 від 24.07.2020 до цього договору про надання правничої допомоги; рахунками-фактурами № ЯК/02 від 27.07.2020, № ЯК/03, № ЯК/04 від 17.09.2020, № ЯК/07 від 15.10.2020; платіжними дорученнями № 1378 від 29.07.2020, № 1678 від 14.09.2020, № 1771 від 17.09.2020, № 1957 від 19.10.2020; актами приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2020 та від 18.09.2020.

170. Згідно з умовами вказаного договору та доручення № 01 від 24.07.2020 до договору про надання правничої допомоги № Ю/ГІР/0202 від 24.07.2020 сторони узгодили виконання завдання ТОВ "Гір-Інтернешнл" (клієнт), зокрема:

1) Клієнт доручив Адвокатському об'єднанню "Амбрелла" (об'єднання) представництво його інтересів у справі № 905/1055/19 під час розгляду Верховним Судом касаційної скарги ПрАТ "ЄМЗ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020.

2) Гонорар за представництво інтересів клієнта під час судового розгляду касаційної скарги становить 5 250,00 грн за представництво інтересів в одному засіданні.

3) Якщо клієнт доручить підготовку відзиву об'єднанню, винагорода за його підготовку узгоджується додатково.

4) Якщо судове засідання відкладається чи оголошується перерва з причин, що не залежать від об'єднання, клієнт сплачує гонорар в повному обсязі.

171. Адвокатське об'єднання визначило для надання правничої допомоги клієнту адвоката Яковлєва Андрія Вікторовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4411 від 25.07.2012, ордер від 29.07.2020 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Гір-Інтернешнл" у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

172. Згідно з доданими до заяви ТОВ "Гір-Інтернешнл" про розподіл судових витрат рахунками-фактурами та платіжними дорученнями вартість наданої правничої допомоги становить 21 000,00 грн.

173. Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

174. ПрАТ "ЄМЗ" клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому частиною п'ятою статті 126 ГПК України не заявлялося.

175. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.

176. Відтак, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги заяви ТОВ "Гір-Інтернешнл" про розподіл судових витрат від 16.09.2020, з урахуванням доповнень від 21.10.2020, отже, враховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "ЄМЗ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 закрито в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу ПрАТ "ЄМЗ" стосовно визнання грошових вимог ТОВ "Гір-Інтернешнл" залишено без задоволення, згідно з правилами статті 129 ГПК України, витрати ТОВ "Гір-Інтернешнл" на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом касаційної скарги ПрАТ "ЄМЗ" у сумі 21 000,00 грн підлягають стягненню з останнього.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 129, 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 905/1055/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча , будинок 54, блок 4, код 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (49040, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна, будинок 49-Б, код 35832123) 21 000, 00 грн (двадцять одну тисячу гривень 00 копійок) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 905/1055/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський