"20" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3345/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Юрченко О.Л. (директор);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” (61072, Харківська обл., м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 62)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова корпорація “Лексіум” (67668, Одеська обл., Біляївський район, село Великий Дальник, Перший провулок Кірова, буд.12)
про стягнення 352 083,88 грн.
Суть спору: 23.11.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова корпорація “Лексіум” за вх. ГСОО №3459/20, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 351 048 грн. та пеню у розмірі 1 035, 88 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення виконання відповідачем умов договору №334 від 02.11.2020 року в частині оплати переданого йому товару.
Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-/20), в порядку ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 25.11.2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” за вх. ГСОО №2-4104/20 від 23.11.2020 року про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою суду від 25.11.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3345/20 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 21.12.2020 року.
У судовому засіданні 21.12.2020 року судом було оголошено перерву до 20.01.2021 року.
У судове засідання від 20.01.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова корпорація “Лексіум” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого судом, які були ним отримані, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення, однак у судові засідання станом на 20.01.2021р. відповідач не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні від 20.01.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 25.01.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу купівлі-продажу товару.
Як встановлено матеріалами справи, 02.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова корпорація “Лексіум” (надалі - покупець) було укладено договір №334, відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.
Номенклатура, асортимент та кількість товару, що поставляється за даним Договором зазначається в Специфікації (Додаток №1), і є невід'ємною частиною цього Договору. (п.1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, загальна сума договору складає 351 048 грн, у тому числі ПДВ 20% 58 508 грн.
Умовами п. 2.3 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар проводиться у національній грошовій валюті шляхом перерахування суми, вказаної в п. 2.1 Договору на розрахунковий рахунок продавця згідно з рахунком-фактурою та видатковою накладною протягом 1 банківського дня з дати отримання товару.
Відповідно до 3.1 Договору, поставка товарів здійснюється на склад покупця за адресою: 67668, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Великий Дальник, перший провулок Кірова, буд. 12 шляхом транспортування товару перевізником ТОВ «Нова Пошта» до складу №1.
Сторони вправі за спільною домовленістю на протязі дії цього договору змінити базис поставки товару.(п.3.2 Договору).
Згідно до п. 4.3 Договору, передача товару від продавця покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана продавцем у видатково-прибутковій накладній є датою поставки товару покупцю.
У п.6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця грошової суми за відпущений товар, покупець повинен сплатити продавцю суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів товару за кожен день прострочення оплати.
Договір діє до 31.12.2020 року включно або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 8.1 Договору).
В специфікації, що є додатком №1 до Договору, сторони узгодили кількість та ціну товару, що в загальному розмірі становить 351 048 грн.
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар у сумі 351 048 грн, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №3848 від 06.11.2020 року.
У п. 2.2 Договору сторони узгодили, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами асортимент, кількість, ціну (вартість) товару.
За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи підписаної та скріпленої печатками сторін видаткової накладної про поставку відповідного товару, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем обов'язку щодо поставки спірного товару.
Як зазначає позивач, товар, який був відправлений позивачем, представник відповідач отримав 09.11.2020 року, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта».
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, у відповідності до п.2.3 Договору, за поставлений товар, який згідно експрес-накладної ТОВ «Нова пошта» відповідач отримав 09.11.2020 року, останній повинен був розрахуватись 10.11.2020 року включно.
Однак, станом на дату подання позову, як стверджує позивач, оплату за отриманий товар відповідачем здійснено не було.
З метою досудового вирішення спору, позивачем було направлено відповідачу претензію від 16.11.2020 року за вих.№1612-20-1, в якій він вимагав від останнього виконати свої зобов'язання за Договором та перерахувати заборгованість у розмірі 351 048 грн. Між тим вказану претензію було залишено без виконання.
Невиконання ТОВ “Торгова корпорація “Лексіум” своїх зобов'язань стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення основної заборгованості у розмірі 351 048 грн. та пені 1035, 88 грн.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Між тим, відповідачем в порушення вимог положень ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів сплати вартості товару на загальну суму 351 048 грн. на користь позивача.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору № 334 від 02.11.2020 року, а саме в частині розрахунку за фактично отриманий товар, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 351 048 грн., що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” та та стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором №334 у розмірі 351 048 грн.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати покупцем на рахунок продавця грошової суми за відпущений товар, покупець повинен сплатити продавцю суму основного боргу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених обсягів товару за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені у розмірі 1035, 88 грн з урахуванням визначеного ним періоду, суд встановив його обґрунтованість та вважає його вірним.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 351048 грн. та 1035, 88 грн пені.
При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.
З урахуванням викладеного, враховуючи задоволення судом позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова корпорація “Лексіум” (67668, Одеська обл., Біляївський район, село Великий Дальник, Перший провулок Кірова, буд.12, код ЄДРПОУ 42585887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Анклав і К” (61072, Харківська обл., м. Харків, вул. 23 серпня, буд. 62, код ЄДРПОУ 35244904) 351 048 /триста п'ятдесят одна тисяча сорок вісім/ грн основної заборгованості, 1035 /одна тисяча тридцять п'ять/ грн. 88 коп. пені та 5281 /п'ять тисяч двісті вісімдесят одна/ грн. 27 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 25 січня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська