79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.01.2021 справа № 914/2784/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів", м.Львів
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Львів
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Львів
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Львів
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 , м. Львів
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 , м. Львів
про: припинення шляхом ліквідації юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів"
Представники сторін:
від позивача: Мартиневич О.А. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 917 від 13.04.2001 р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
від третьої особи -3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
від третьої особи -4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
від третьої особи -5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
28.12.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів" про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів".
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 02.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2020 року. Крім того, ухвалою суду від 02.01.2020 р. залучено до участі у справі ОСОБА_2 (місце проживання і реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; залучено до участі у справі ОСОБА_3 (місце проживання і реєстрації - АДРЕСА_2 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залучено до участі у справі ОСОБА_4 (місце проживання і реєстрації - АДРЕСА_3 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залучено до участі у справі ОСОБА_5 (місце проживання і реєстрації - АДРЕСА_2 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; залучено до участі у справі ОСОБА_6 (місце проживання і реєстрації - АДРЕСА_4 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Не погодившись із постановленою ухвалою господарського суду Львівської області від 02.01.2020 р., третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 р. № 914/2784/19 апеляційну скаргу ОСОБА_4 від 24.01.2020, подану на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.01.2020. про відкриття провадження у справі № 914/2784/19, повернуто без розгляду.
10.01.2020 р. від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 подано на адресу суду поступили письмові пояснення щодо позову за вх. № 2978/20, відповідно до яких третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити та припинити шляхом ліквідації юридичну особу - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів", призначивши ліквідатором позивача. А також у вказаних письмових поясненнях зазначено про те, що ОСОБА_2 з 17.01.2020 р. протягом декількох місяців перебуватиме за межами України, тому просить суд розглядати справу без її участі та участі її представника.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 05.02.2020 р.
03.02.2020 р. позивачем подано на адресу суду клопотання за вх. № 6048/20, в якому позивач просив суд витребувати з Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (79017, м. Львів, вул. К.Левицького, 67) докази щодо визнання (не визнання) ОСОБА_6 недієздатною та призначення (не призначення) їй опікуна; витребувати з Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер" (79017, м. Львів, вул. Коциловського, 30) докази щодо перебування (не перебування) на обліку ОСОБА_6 , що проживає АДРЕСА_5 .; витребувати з Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" ( 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95) докази щодо перебування (не перебування) на обліку ОСОБА_6 , що проживає АДРЕСА_5 .
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 05.02.2020 р. судом постановлено задоволити частково клопотання про витребовування доказів представника позивача (вх. № 6048/20 від 03.02.2020 року). Витребувати з Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (79017, м. Львів, вул. К. Левицького, 67) докази щодо визнання (не визнання) ОСОБА_6 недієздатною та призначення (не призначення) їй опікуна. В задоволені решта частини клопотання позивача про витребовування доказів за вх. № 6048/20 від 03.02.2020 року судом відмовлено. Підготовче засідання відкладено на 19.02.2020 р.
Личаківською районною адміністрацією, на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2020 р., листом за вих. № 33-вих-11016 від 14.02.2020 р. повідомлено, що рішення про визнання недієздатною та призначення опікуна щодо ОСОБА_6 в районну адміністрацію не надходили (за вх. № 8283/20 від 17.02.2020 р.).
18.02.2020 р. відповідачем подано на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності за вх. № 8780/20, відповідно до якої відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ "Кайзервальд-Львів" у зв'язку із пропуском строку позовної давності для звернення до суду.
18.02.2020 р. відповідачем подано на адресу суду відзив з додатками за вх. № 8792/20, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
18.02.2020 р. третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на адресу суду заяву за вх. № 8797/20, в якій зазначається про те, що ОСОБА_3 з 1986 року є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС II категорії (копія посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.02.1993 р. долучена до матеріалів справи), йому 76 років, він постійно хворіє на різні важкі недуги, за станом здоров'я не може відвідувати судові засідання, просить суд розглядати дану справу без його особистої участі.
18.02.2020 р. третьою особою-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на адресу суду заяву за вх. № 8798/20, в якій зазначається про те, що станом на 14.01.1997 р. (час проведення установчих зборів ОСББ "Кайзервальд-Львів"), ОСОБА_4 було 16 років. У зв'язку з викладеним, він не може надати будь-яких пояснень з приводу питань, які можуть бути порушені у даній справі стосовно невідповідності установчих документів ОСББ "Кайзервальд-Львів", а тому просить суд розглядати дану справу без його особистої участі.
18.02.2020 р. третьою особою-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на адресу суду заяву за вх. № 8795/20, в якій зазначається про те, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання (підтверджуючі документи долучено до матеріалів справи - довідка серії ЛВА-1 № 038878 від 28.10.1999 р.), їй 73 роки, постійно хворіє на різні важкі недуги, за станом здоров'я не може відвідувати судові засідання, просить суд розглядати дану справу без її особистої участі.
18.02.2020 р. третьою особою-2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано письмові пояснення щодо позову за вх. № 8799/20, відповідно до яких треті особи-2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, які викладені у поданих письмових поясненнях.
18.02.2020 року відповідачем подано заяву, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 444/20 про залучення до участі у справі № 914/2784/19 Управління охорони історичного середовища ЛМР (79008, м. Львів, вул. Валова, 20) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 04.03.2020 р. судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача за вх. №444/20 від 18.02.2020 р. про залучення до участі у справі № 914/2784/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (79008, м. Львів, вул. Валова, 20).
19.02.2020 року позивачем подано на адресу суду клопотання, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 8906/20. В даному клопотанні позивач просив суд долучити до матеріалів справи наступні документи: клопотання від 19.02.2020 року про допит свідка; додаткові пояснення від 19.02.2020 року; інформаційну довідку № 200845923 від 19.02.2020 року; лист ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" № 553 від 05.02.2020 року; інформаційну довідку № 200847200 від 19.02.2020 року; лист КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" №244/01.4.18 від 14.02.2929 року; адвокатський запит №6 від 17.02.2020 року; адвокатський запит №7 від 17.02.2020 року; докази про направлення учасникам справи.
У поданому на адресу суду клопотанні від 19.02.2020 р. позивач просив суд, відповідно до ч.3 ст. 87 ГПК України, допитати його у даній справі - ОСОБА_1 , в якості свідка про відомі йому особисто обставини щодо неможливості створення ініціативної групи для скликання загальних зборів ОСББ "Кайзервальд-Львів" без участі третіх осіб на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 р. судом постановлено відмовити позивачу частково в задоволенні клопотання вх. №8906/20 від 19.02.2020 р., а саме, що стосується клопотання від 19.02.2020 року про допит ОСОБА_1 в якості свідка у справі № 914/2784/19. Решта вимог клопотання за вх.№8906/20 від 19.02.2020 року, що стосується долучення доказів у справі задоволити і долучити такі до справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 914/2784/19 на тридцять днів.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 19.02.2020 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 04.03.2020 р.
03.03.2020 року відповідачем та третіми особами-3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано клопотання про виклик свідків, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 10825/20.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 р. судом постановлено відмовити в задоволенні клопотання відповідача та третіх осіб-3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про виклик свідків за вх. №10825/20 від 03.03.2020 р. у справі № 914/2784/19.
04.03.2020 р. відповідачем та третіми особами-3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на адресу суду клопотання з додатками про долучення до матеріалів справи документів в якості доказів за вх. № 11092/20.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2020 р. підготовче засідання відкладено на 24.03.2020 р.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області суду від 24.03.2020 р. підготовче засідання у даній справі призначено на 29.04.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2020 року суд відклав підготовче засідання на 13.05.2020 року.
13.05.2020 р. підготовче засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2020 р. підготовче засідання призначено на 24.06.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2020 р. підготовче засідання відкладено на 03.08.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2020 р. підготовче засідання відкладено на 16.09.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2784/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07.10.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 04.11.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 р. розгляд справи по суті відкладено на 02.12.2020 р.
Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 02.12.2020 р. розгляд справи по суті призначено на 20.01.2021 р.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи в судових засіданнях, відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
20.01.2021 р. в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, у додатках до клопотання позивача від 02.03.2020 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю.
В судове засідання з розгляду справи по суті 20.01.2021 р. представник відповідача не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). 18.01.2021 р. відповідачем подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 1085/21.
20.01.2021 р. третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явилась, хоча належно була повідомлена про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2020 р. третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 подано на адресу суду письмові пояснення щодо позову за вх. № 2978/20, відповідно до яких третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити та припинити шляхом ліквідації юридичну особу - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів", призначивши ліквідатором позивача. А також у вказаних письмових поясненнях зазначено про те, що ОСОБА_2 з 17.01.2020 р. протягом декількох місяців перебуватиме за межами України, тому просить суд розглядати справу без її участі та участі її представника.
20.01.2021 р. третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, явки свого представника не забезпечив, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). 18.01.2021 р. третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (за вх. № 1078/21) із підстав, викладених у даному клопотанні.
20.01.2021 р. третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, явки свого представника не забезпечив, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). 18.01.2021 р. третьою особою-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (за вх. № 1082/21).
20.01.2021 р. третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явилась, хоча належно була повідомлена про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). 18.01.2021 р. третьою особою-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (за вх. № 1080/21).
20.01.2021 р. третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явилась, хоча належно була повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Стосовно поданого клопотання відповідача за вх. № 1085/21 від 18.01.2021 р., клопотання третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1078/21 від 18.01.2021 р., клопотання третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1082/21 від 18.01.2021 р. та клопотання третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1080/21 від 18.01.2021 р. про відкладення розгляду справи, то суд відхиляє вказані клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
За змістом ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Згідно з ч. 1-3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.
Частиною 1 ст. 61 ГПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Окрім того, суд зазначає, що правова позиція з даного питання викладена, зокрема у п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд також вказує на те, що розгляд справи № 914/2784/19 по суті неодноразово відкладався з підстав, які викладені в ухвалах суду, а саме: в ухвалі Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 р., в ухвалі Господарського суду Львівської області від 04.11.2020 р. Ухвалою викликом Господарського суду Львівської області від 02.12.2020 р. розгляд справи по суті призначено на 20.01.2021 р.
Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку представника позивача в судовому засіданні щодо клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи також те, що до клопотання відповідача за вх. № 1085/21 від 18.01.2021 р., до клопотання третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1078/21 від 18.01.2021 р., до клопотання третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1082/21 від 18.01.2021 р. та до клопотання третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1080/21 від 18.01.2021 р. про відкладення розгляду справи, не додано жодних належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування викладених у клопотанні доводів, беручи до уваги відсутність таких доказів в обґрунтування неможливості розгляду справи без їхньої участі та без участі їхніх представників, суд приходить до висновку про відсутність, передбачених ст.ст.202, 216 ГПК України правових підстав для відкладення розгляду справи, а відтак, у задоволенні клопотання відповідача за вх. № 1085/21 від 18.01.2021 р., клопотання третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1078/21 від 18.01.2021 р., клопотання третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1082/21 від 18.01.2021 р. та клопотання третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за вх. № 1080/21 від 18.01.2021 р. слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2784/19.
В судовому засіданні 20.01.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що позивач та треті особи є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 в розумінні ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», так як є (власниками) співвласниками квартир у цьому будинку. Вказаний багатоквартирний будинок складається з трьох квартир. Позивач та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_7 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_8 , а третя особа ОСОБА_6 - власником квартири АДРЕСА_9 . Вказане підтверджується наступними документами, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: Витяг з ДРРПНМ про реєстрацію права власності № 85314511 від 19.04.2019 р.; Витяг з ДРРПНМ про реєстрацію права власності № 85314716 від 19.04.2019 р.; Витяг з ДРРПНМ про реєстрацію права власності № 85317952 від 19.04.2019 р.; свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_3 від 07.09.1995 р.; інформаційна довідка з ДРРПНМ № 71501154 від 26.10.2016 р.
Як зазначає позивач, у 1997 році з метою реалізації прав власників квартир будинку АДРЕСА_6 було створено юридичну особу - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів", про що свідчать наступні письмові докази: протокол установчих зборів від 14.01.1997 р.; статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів", затверджений рішенням установчих зборів співвласників квартир будинку АДРЕСА_6 від 14.01.1997 р.; витяг з ЄДРПОУ про державну реєстрацію відповідача. Станом на час створення ОСББ «Кайзервальд-Львів» процедура створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків була визначена «Положенням про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває в загальному користуванні», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 588 від 31 липня 1995 року (надалі - Положення). Відповідно до п. 11 Положення Статут об'єднання співвласників повинен відповідати типовому статуту, та містити, зокрема, відомості про назви всіх органів управління об'єднання та їх повноваження. На виконання п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 588 від 31 липня 1995 року спільним Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству та Фонду державного майна України було затверджено Типовий статут об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку (надалі - Типовий статут). Як вказує позивач, аналіз наведених вище правових актів в їх сукупності приводить до висновку, що вказані нормативні акти містили імперативні норми щодо відповідності Статуту об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку, як документу, на підставі якого діє юридична особа, Типовому статуту, затвердженому відповідним уповноваженим органом. Тобто, при створенні Об'єднання, установчі збори не вправі були затверджувати Статут об'єднання, який містив положення, що суперечать положенням Типового статуту, зокрема, в частині органів управління об'єднання та їх повноважень. Проте, статут ОСББ «Кайзервальд-Львів», який було затверджено установчими зборами власників квартир будинку, розміщеного за адресою м. Львів, вул. Харківська, 19, відповідно до протоколу установчих зборів від 14.01.1997 року, не відповідає вимогам Типового статуту в частині органів управління об'єднання та їх повноважень. Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 9.1 Типового статуту органами управління об'єднання є загальні збори членів об'єднання та правління об'єднання. Всупереч цьому у п. 9.1 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори членів об'єднання та голова об'єднання, тобто, зазначено орган управління, не передбачений Типовим статутом. Відповідно до п. 9.3 Типового статуту по закінченні календарного року для розгляду наслідків господарської діяльності правління об'єднання скликає загальні збори членів об'єднання. Всупереч цьому у п. 9.1 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» визначено, що по закінченні календарного року для розгляду наслідків господарської діяльності голова об'єднання скликає загальні збори членів об'єднання. Відповідно до п. 9.11 Типового статуту керівництво поточною діяльністю об'єднання здійснює його правління. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам. Всупереч цьому у п. 9.11 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» вилучено речення про те, що правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам, і загалом зміст п.9.11 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» суперечить п. 9.1 цього ж статуту щодо органів управління юридичної особи.
У п. 9.14 Типового статуту (підпункти 9.14.1 - 9.14.6) визначено питання, які віднесено до компетенції правління об'єднання. Всупереч цьому п. 9.14 «До компетенції правління об'єднання віднесено» у статуті ОСББ «Кайзервальд-Львів» взагалі відсутній, а тому не можливо визначити, до чиєї компетенції відноситься вирішення питань, зазначених у п.п. 9.14.1 - 9.14.6 статуту.
У п. 9.15 Типового статуту визначено, що Правління об'єднання забезпечує схоронність річного кошторису, балансового звіту після висновків ревізійної комісії (ревізора). Вказані документи можуть бути надані для ознайомлення кожному члену об'єднання на його вимогу.
Всупереч цьому у п. 9.15 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» визначено, що Голова об'єднання забезпечує схоронність річного кошторису, балансового звіту після висновків ревізійної комісії (ревізора). Вказані документи можуть бути надані ознайомлення кожному члену об'єднання на його вимогу.
У п.п. 9.15 - 9.18 Типового статуту визначено наступне: п. 9.16. Правління об'єднання зі свого складу обирає голову правління і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об'єднання та рішень правління, діє без довіреності від імені об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису. п. 9.17. У відсутності голови правління, його обов'язки виконує заступник. п. 9.18. Засідання правління проводиться не рідше одного разу в три місяці і скликається головою. Рішення правління об'єднання приймається 2/3 голосів від загальної чисельності членів правління. Тобто, пунктами 9.15 - 9.18 Типового статуту визначено порядок обрання голови правління, його заступника, повноваження голови правління, визначено особу, яка виконує обов'язки голови правління у випадку його відсутності, а також визначено спосіб прийняття рішень правлінням об'єднання. Всупереч вимогам Типового статуту, у статуті ОСББ «Кайзервальд-Львів» відсутні пункти, які за своїм змістом відповідають п.п. 9.15 - 9.18 Типового статуту, внаслідок чого пункти 9.19-9.21 Типового статуту відповідають пунктам 9.16-9.18 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів».
При цьому у п. 9.19 Типового статуту визначено, що Правління об'єднання на договірній основі може найняти на роботу керуючого справами об'єднання для виконання окремих функцій правління. Керуючий справами об'єднання несе повну матеріальну відповідальність за дії, внаслідок яких об'єднанню завдано матеріальних збитків. Всупереч наведеному, у п. 9.16 статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» визначено, що голова об'єднання на договірній основі може найняти на роботу керуючого справами об'єднання для виконання окремих функцій правління. Керуючий справами об'єднання несе повну матеріальну відповідальність за дії, внаслідок яких об'єднанню завдано матеріальних збитків. Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VІІІ установлено, що статути об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Новий типовий Статут ОСББ затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 вересня 2015 року №238. Згідно пункту 12 розділу III Типового статуту ОСББ виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Отже, як зазначає позивач, при створенні юридичної особи ОСББ «Кайзервальд-Львів», установчими зборами було затверджено статут ОСББ «Кайзервальд-Львів», який не відповідає положенням як Типового статуту, чинного на момент створення відповідача, так і чинного на час звернення до суду з позовом, в частині органів управління юридичною особою, визначення їх повноважень, порядку їх обрання та способу прийняття ними рішень в межах їх компетенції, що унеможливлює законне функціонування ОСББ «Кайзервальд-Львів» як юридичної особи. Вказана незаконна редакція статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів» була підписана та подана для проведення державної реєстрації юридичної особи головою установчих зборів ОСОБА_3 з метою отримання не передбачених законом повноважень по управлінню ОСББ «Кайзервальд-Львів». Як вказує позивач, внаслідок наведеного порушуються права позивача як співвласника багатоквартирного будинку № 19 по вул. Харківській в м. Львові на участь в управлінні ОСББ «Кайзервальд-Львів». Порушення, допущені при створенні відповідача не можуть бути усунуті без проведення загальних зборів співвласників, які, відповідно до закону, не можуть бути скликані та проведені без згоди та участі третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 , які не зацікавлені у проведенні загальних зборів ОСББ «Кайзервальд-Львів» та затвердження нової редакції статуту ОСББ «Кайзервальд-Львів», який би відповідав типовому Статуту ОСББ, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 вересня 2015 року № 238, оскільки на підставі незаконного статуту відповідача, затвердженого протоколом установчих зборів від 14.01.1997р., ОСОБА_3 продовжує незаконно одноособово керувати ОСББ «Кайзервальд-Львів». На підставі наведеного, позивач просить суд припинити шляхом ліквідації юридичну особу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» та призначити позивача - ОСОБА_1 ліквідатором.
Правова позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 8792/20 від 18.02.2020 р., відповідач посилається на те, що для забезпечення житлових, земельних та інших пов'язаних прав мешканців будинку АДРЕСА_6 у 1997 році було створено ОСББ «Кайзервальд-Львів» (далі - ОСББ). 14 січня 1997р., за ініціативи ОСОБА_3 , мешканцями будинку АДРЕСА_6 , а саме від кв.№2 - ОСОБА_3 , від кв.№3 - ОСОБА_7 , інтереси кв. АДРЕСА_9 (гр. ОСОБА_6 ) - представляв уповноважений представник Личаківської адміністрації Пастирський О.Я., оскільки на той час кв. АДРЕСА_9 була не приватизована («всього 3 особи з правом голосування») були проведені установчі збори ОСББ, надалі на загальних зборах ОСББ рішення завжди приймалось двома (єдиними) членами ОСББ ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . На установчих зборах ОСОБА_3 була подана пропозиція про створення об'єднання, яка була прийнята одноголосно (без жодних зауважень з боку іншого співвласника). Також ОСОБА_3 було запропоновано ухвалити його назву, яка була прийнята більшістю голосів. Після цього, ОСОБА_3 була подана інформація про підготовлену редакцію Статуту, постановили затвердити Статут у запропонованій редакції, що було прийнято одноголосно. Далі слухали пропозицію ОСОБА_7 про обрання головою об'єднання ОСОБА_3 , яка була прийнята одноголосно, після чого слухали пропозицію голови об'єднання ОСОБА_3 про уповноваження його подати документи для реєстрації об'єднання. Постановили доручити ОСОБА_3 подати всі необхідні документи для державної реєстрації в реєстраційній палаті, обласному управлінні статистики та у районній податковій інспекції, що було прийнято одноголосно. Все це відображено в тексті протоколу установчих зборів власників квартир будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_6 . Вказаний протокол був підписаний двома особами - членами ОСББ ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та долучений відповідачем до матеріалів справи.
Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів" був зареєстрований головним спеціалістом, представником Реєстраційної палати в Личаківській р/а м. Львова, п. Є. Івашків (17 лютого 1997 року, № запису 275-Л), що вказано на титульній сторінці Статуту. Як зазначає відповідач, дана посадова особа - п. ОСОБА_8 не міг реєструвати Статут, якби статут не відповідав нормам чинного законодавства, яке діяло на той час. Тобто, якби Статут ОСББ не відповідав будь-яким вимогам чинного законодавства, яке діяло на той час, то ОСББ було відмовлено в його реєстрації, оскільки у відповідності до ст.89 ЦК України про державну реєстрацію юридичної особи: 1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. 2.Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи.
В 1997 році (на дату проведення установчих зборів та державну реєстрацію ОСББ) типовий статут ОСББ не враховував та не у повній мірі відповідав нормам іншого, діючого на той час законодавства, зокрема й того, яке стосувалося реєстрації юридичних осіб, у якому не містилось жодної заборони обирати керівника юридичної особи (у даному випадку голову ОСББ) на установчих зборах, а не після проведення державної реєстрації юридичної особи.
Те, що позивач вказує, що статут, який не відповідає положенням типового статуту в частині органів управління юридичною особою, визначення їх повноважень, порядку їх обрання та способу прийняття ними рішень в межах їх компетенції унеможливлює законне функціонування ОСББ як юридичної особи є повною невідповідністю нормам законодавства, оскільки, якщо якесь положення статуту суперечить діючому законодавству, то воно, як наслідок, не тягне за собою ліквідації юридичної особи, а при прийнятті рішень застосовуються безпосередньо норми законодавства, яке має вищу юридичну силу по відношенню до статуту ОСББ.
Крім того, відповідач зазначає про те, що невідповідність деяких пунктів статуту не є підставою для задоволення даних позовних вимог. В жодному пункті типового статуту не вказано про обов'язкове створення (обрання) правління ОСББ саме на установчих зборах, більше того в розділі II «Положення про порядок організації та діяльності об'єднань», затвердженим Постановою КМУ №588 від 31 липня 1995 року вказано, що «Статут може включати інші положення, що не суперечать чинному законодавству, цьому положенню та типовому статуту». Вказуючи про п.9.1 статуту ОСББ позивач водночас свідомо замовчує про п.9.2, в якому чітко вказано про те, що «Вищим органом управління об'єднання є Загальні збори членів об'єднання». Загальні збори ОСББ проводилось, зокрема, в 2012 році, що зокрема підтверджується протоколом №12 від 18.01.2012р. (копія протоколу № 12 від 18.01.2012р. долучена до матеріалів справ).
Відповідач зазначає, що з п.9.3 позивач вказує тільки перше речення абзацу, а про друге (в якому вказано «Позачергові загальні збори членів об'єднання можуть бути скликані за вимогою членів правління або членів об'єднання...») свідомо замовчує, оскільки (на відміну від членів правління) члени об'єднання в нас є і кожен з них наділений повноваженнями скликати позачергові загальні збори. Вказуючи на відсутність в ОСББ (у відповідності до п.9.3 типового статуту) правління об'єднання, на думку відповідача, позивач неправдиво намагається довести те, що нібито скликати позачергові загальні збори членів об'єднання ОСББ не може. Це також підтверджується: Пунктом 9.8 статуту ОСББ "Кайзервальд-Львів" (також те ж саме в типовому статуті) - «До виключної компетенції Загальних зборів членів об 'єднання відносяться»: 9.8.1. - внесення змін і доповнень до статуту об'єднання. 9.8.2. - обрання членів правління об'єднання.
Тобто, всі рішення, які можуть бути прийнятими правлінням об'єднання, можуть бути прийнятими Загальними зборами об'єднання, які є вищим органом над правлінням об'єднання. Голова ОСББ вибраний на установчих зборах об'єднання за пропозицією секретаря зборів - члена ОСББ ОСОБА_7 . Тобто, член ОСББ від кв.№3 ОСОБА_7 , який був батьком позивача і який разом з позивачем був співвласником кв. АДРЕСА_7 на установчих зборах сам подав пропозицію про обрання головою ОСББ ОСОБА_3 , натомість позивач через 23 роки вказує в своїй позовній заяві про те, що голова ОСББ ОСОБА_3 нібито неправильно обраний головою, оскільки обраний не правлінням об'єднання. Відповідач зазначає також те, що позивач вказує про відсутність в нашому ОСББ правління об'єднання, як про не існуючий орган в нашому ОСББ, проте за умови наявності лише двох членів ОСББ, правління об'єднання бути створене не може, а загальні збори ОСББ, які проводяться двома членами ОСББ необхідно вважати правлінням об'єднання. В даному випадку голова ОСББ і є головою правління, член ОСББ ОСОБА_7 до своєї смерті в 2017 році був секретарем загальних зборів, що, зокрема, відповідає п.9.10 типового статуту, оскільки при загальній кількості двох членів іншого бути не може. Відповідач вважає, що статут об'єднання не містить положень, що суперечать положенням типового статуту, зокрема, в частині органів управління об'єднання та їх повноважень. Статут ОСББ "Кайзервальд-Львів" був цілком правомірно затверджений установчими зборами власників квартир будинку у відповідності до протоколу установчих зборів від 14.01.1997р., про що одноголосно проголосували секретар зборів ОСОБА_7 , голова зборів ОСОБА_3 та уповноважений представник від Личаківської адміністрації. На підставі наведеного, відповідач просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів" відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.
У 1997 році з метою реалізації прав власників квартир будинку АДРЕСА_6 було створено юридичну особу - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів". 14 січня 1997р. мешканцями будинку АДРЕСА_6 , а саме від кв.№2 - ОСОБА_3 , від кв.№3 - ОСОБА_7 , інтереси кв. АДРЕСА_9 (гр. ОСОБА_6 ) - представляв уповноважений представник Личаківської адміністрації Пастирський О.Я., оскільки на той час кв. АДРЕСА_9 була не приватизована («всього 3 особи з правом голосування») були проведені установчі збори ОСББ. Вказаний багатоквартирний будинок складається з трьох квартир. Позивач та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 85314511 від 19.04.2017 р., витягом № 85314716 від 19.04.2017 р. та витягом № 85317952 від 19.04.2017 р., які долучені до матеріалів справи. Треті особи-2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_8 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_4 від 07.09.1995 р., яке позивачем долучено до матеріалів справи. Третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 є власницею квартири АДРЕСА_9 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 71501154 від 26.10.2016 р, що долучена до матеріалів справи.
Як вбачається з протоколу установчих зборів від 14.01.1997 р., власниками квартир будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 були прийняті наступні рішення: створити Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою, АДРЕСА_6 ; ухвалити назву об'єднання - "Кайзервальд-Львів"; затвердити статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів" у запропонованій редакції; обрати головою ОСББ "Кайзервальд-Львів" С. Пеленичку; доручити п. С. Пеленичці подати всі необхідні документи для державної реєстрації Об'єднання співвласників "Кайзервальд-Львів" в реєстраційній палаті, в обласному управлінні статистики та у районній податковій інспекції. Вказаний протокол установчих зборів від 14.01.1997 р. підписаний головою зборів ОСОБА_9 та секретарем зборів ОСОБА_10 .
Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів", який затверджений 14.01.1997 р. установчими зборами власників квартир будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 зареєстрований головним спеціалістом, представником Реєстраційної палати в Личаківській районній адміністрації м. Львова за № 275-Л від 17.02.1997 р.
17.02.1997 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів" зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучено до матеріалів справи.
Частиною 4 ст. 89 ЦК України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 1.3 Статуту ОСББ "Кайзервальд-Львів" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створено виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок доходів від господарської діяльності. Згідно з п. 2.1 Статуту ОСББ "Кайзервальд-Львів" метою діяльності об'єднання є забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення згоди власників квартир, жилих та нежилих приміщень будинку про порядок реалізації ними своїх прав на володіння, користування та розпорядження об'єктами будинку, що перебувають у спільній власності членів об'єднання; забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами; забезпечення виконання власниками квартир, жилих і нежилих приміщень будинку вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572.
Станом на час створення ОСББ «Кайзервальд-Львів» процедура створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків була визначена та регламентована Положенням про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває в загальному користуванні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 588 від 31 липня 1995 року (надалі - Положення). Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Положення для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні (допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою прибудинкової території тощо), у процесі виникнення різних форм власності обов'язково створюється об'єднання власників. З ініціативою про створення об'єднання може виступати власник будинку, уповноважений ним орган або громадяни-власники квартир, житлових приміщень, а також власники нежитлових приміщень будинку. Ініціатори створення об'єднання власників скликають установчі збори, на які запрошуються власники будинку, квартир, інших житлових і нежитлових приміщень, для вирішення питання про їх участь в управлінні, утриманні та використанні майна житлового будинку і прибудинкової території, яке перебуває у загальному користуванні. Згідно з п. 7 Положення на установчих зборах власник будинку або уповноважений ним орган інформує власників про основні принципи користування майном житлового будинку, яке перебуває у загальному користуванні, та порядок створення об'єднання власників. На установчих зборах розглядаються такі питання: а) створення об'єднання власників; б) розгляд та затвердження проекту статуту об'єднання власників; в) створення робочої (ініціативної) групи для розробки проекту першого річного кошторису об'єднання власників; г) у разі потреби - термін та порядок скликання наступних зборів; д) інші питання.
Станом на момент розгляду справи, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" з наступними змінами та доповненнями.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протокол установчих зборів від 14.01.1997 р. про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кайзервальд-Львів" відповідачем не оскаржувався, недійсним в судовому порядку не визнавався. Крім того, суд зазначає, що позивач майже 22 роки не оспорював легітимності проведення установчих зборів та діяльності ОСББ "Кайзервальд-Львів".
Спір у даній справі стосується вимоги позивача про припинення шляхом ліквідації юридичної особи ОСББ "Кайзервальд-Львів".
Частинами 1, 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.
Підстави для припинення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачені у ст. 28 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якої об'єднання (асоціація) вважається припиненим з дня внесення про відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Об'єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об'єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об'єднання.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, звертаючись до суду з позовом про припинення шляхом ліквідації юридичної особи ОСББ «Кайзервальд-Львів» позивач повинен довести, яким саме чином створення та діяльність ОСББ порушують його права чи законні інтереси, як учасника ОСББ.
Позивач майже 22 роки не оспорював легітимності проведення установчих зборів, створення та діяльності ОСББ "Кайзервальд-Львів", визнання недійсним протоколу установчих зборів від 14.01.1997 р. Разом з тим порушення стабільності та прогнозованості суспільних відносин, в тому числі щодо діяльності протягом цих років ОСББ як юридичної особи, не може бути порушено.
Рішення вищого органу юридичної особи є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Вказану позицію наведено у постанові від 18.03.2013 Вищого господарського суду України по справі №10пн-к/5014/2538/2012.
Водночас, суд зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну позицію наведено у постанові від 31.03.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/12662/13.
Враховуючи положення наведеного законодавства і обставини, встановлені судом, суд зазначає, що позивачем не доведено факту порушення його прав або охоронюваних законом інтересів створенням ОСББ "Кайзервальд-Львів", що є самостійною підставою для відмови у позові.
Як вбачається із підстав позову, то позивач обгрунтовує підставність заявлених позовних вимог у даній справі необхідністю приведення статуту ОСББ у редакції, який затверджений 14.01.1997 р. установчими зборами до вимог діючого на даний час чинного законодавства України. Однак обраний позивачем спосіб захисту - припинення шляхом ліквідації юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кайзервальд-Львів» та призначення його ліквідатором даного ОСББ не відновить порушене його право як члена ОСББ.
Враховуючи наведене, позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності за вх. № 8780/20 від 18.02.2020 р. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зі змісту п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України вбачається, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Роз'яснення щодо застосування позовної давності викладені у Постанові Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., зокрема, у пункті 2.1 Постанови Пленуму ВГС України"Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У пункті 2.2 Постанови Пленуму ВГС України"Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. вказано, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов подано до суду в межах строків позовної давності. Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю з підстав його необґрунтованості належними і допустимими доказами.
Зі встановлених вище обставин справи вбачається, що підстави, зазначені позивачем у позові, не знайшли свого належного підтвердження в поданих сторонами доказах.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів містаЖовті Води) від 25 грудня 1997 року дав офіційне тлумачення такого змісту.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить, загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Як вбачається із викладеного вище, позивачем і доданими у справі доказами не доведено порушення прав позивача у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір у даній справі в розмірі 1 921,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та в строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складений 27.01.2021 р.
Суддя О.З. Долінська