Рішення від 25.01.2021 по справі 913/567/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м.Харків Справа № 913/567/19(913/577/20)

Провадження №13/913/577/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В.

розглянувши позовну заяву від Акціонерного товариства “Укргазвидобування”

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

про стягнення 3 294 грн 50 коп.

За участю

Секретаря судового засідання - Лещенко В.Г.

від позивача: адвокат Грищенко А. А., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ № 3034 від 08.10.2019, довіреність № 2-237д від 28.12.2020;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство “Укргазвидобування” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - відповідач) про стягнення боргу у сумі 2833,08 гривень, пені у сумі 461,42 гривень та витрат по сплаті судового збору у сумі 2102,00 гривні за договором від 07.06.2010 р. № 4С про спільне використання технологічних електричних мереж.

Ухвалою від 19.10.2020 р. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 16.11.2020 р.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 р. позовну заяву в межах справи про банкрутство передано на розгляд судді Яресько Б.В., в провадженні якого перебуває справа №913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання".

05.11.2020 р. на адресу Господарського суду Луганської області надійшов відзив відповідача, за яким просить суд відмовити в задоволені неправомірно нарахованої санкції.

16.11.2020 р. в судовому засіданні був присутній представник позивача.

Ухвалою від 16.11.2020 р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 07.12.2020 р.

Однак, у зв'язку із перебуванням судді Яресько Б.В. на лікарняному (з 04.12.2020р. по 04.01.2021р. судове засідання 07.12.2020 року не відбулося.

Розгляд справи по суті було призначено на 25.01.2021 р.

У судове засідання 25.01.2021 р. прибув представник позивача, який в повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

07.06.2010 між ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в особі ГПУ “Шебелинкагазвидобування” та відповідачем укладено договір №4С про спільне використання технологічних електричних мереж.

Додатковою угодою від 28.01.2013 р., у зв'язку із реорганізацією ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” шляхом перетворення у ПАТ “Укргазвидобування”, сторону договору №4С від 07.06.2010 р. - ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” замінено на ПАТ “Укргазвидобування”.

Рішенням акціонера №237 ПАТ “Укргазвидобування” від 21.05.2018 р. було змінено тип, найменування Товариства та внесено зміни до статуту Товариство шляхом затвердження його у новій редакції. Найменування Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” змінено на Акціонерне товариство “Укргазвидобування”.

Додатковою угодою №1 до договору від 08.01.2020 р. внесено зміни до договору, замінивши назву Сторони Договору - “Власника мереж” на Акціонерне товариство “Укргазвидобування”.

Відповідно до п.1.1 договору №4С від 07.06.2010 р. про спільне використання технологічних електричних мереж позивач забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Відповідача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж (позивача) з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов цього договору.

Позивач у жовтні 2019 року свої зобов'язання за договором виконав повністю, надав послуг на загальну суму 2833,08 грн., проте відповідач не здійснив оплату вказаних послуг. Відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг підписаним сторонами договору за жовтень 2019 року - від 31.10.2019 р. на суму 2833,08 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за отримані у жовтні 2019 року послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання не розрахувався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 2833,08 грн.

Згідно п. 8.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. Договору, з порушенням терміну, визначеного п. 7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму пені Власник виписує окремий рахунок.

Станом на 01.10.2020 р. позивачем була нарахована пеня у сумі 461,42 грн. за період з 19.11.2019 р. по 01.10.2020 р.

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області та просить стягнути з відповідача на свою користь борг у сумі 2833,08 гривень, та пеню у сумі 461,42 гривень.

Відповідач проти задоволення позову в частині стягнення пені заперечує, посилаючись на те, що в порушення вимог п. 8.2.1 договору позивач не пред'являв рахунків на оплату пені, та позивачем нарахована пеня за 291 днів, тобто більше 6 місяців. Таким чином пеня за період з 20.05.2020 р. по 01.10.2020 р. нарахована не правомірна.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості послуг за договором та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 2833 грн 08 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 461,42 гривень.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17, від 10.09.2020 р. зі справи № 916/1777/19.

Згідно п. 8.2.1. договору пеня сплачується за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 120, 176, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» кв. Гайового 35-А м. Луганськ, Луганська область, 91021 код ЄДРПОУ 31443937 на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобудування» 04053 м. Київ, Шевченківський район м. Києва, вул. Кудрявська 26/28 код ЄДРПОУ 30019775 боргу у сумі 2833,08 гривень, пеню у сумі 461,42 гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 гривні.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2021

Суддя Б.В.Яресько