ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2021Справа № 910/17276/20
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/17276/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Медікал"
про стягнення 37 543,90 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Медікал" про стягнення 37 543,90 грн., з яких 31 975,72 грн. основного боргу, 4 010,02 грн. пені, 876,00 грн. 3% річних, 682,16 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором транспортно-експедиційих послуг №ФТП/32К від 03.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17276/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 10.11.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
З приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 03148, м. Київ, вул. Покотило, 1, оф. 75.
З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача.
Проте, конверт з поштовою кореспонденцією, скерованою на адресу відповідача, було повернуто до суду у зв'язку з тим, що адресат не зареєстрований.
Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
03.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТП" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Медікал" (далі - клієнт, відповідач) укладено Договір надання транспортно-експедиційних послуг № ФТП/32К (далі - Договір), за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням, від свого імені, але за рахунок клієнта, шляхом залучення третіх осіб, здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування імпортно-експортних, транзитних та інших вантажів, зазначених клієнтом в заявках (далі - вантаж), що перевозяться авіаційним, автомобільним, водним, залізничним, мультимодальним (комбінованим) видами транспорту за маршрутом, вказаним клієнтом, а також виконувати інші супутні послуги (зберігання, демередж, вантажно-розвантажувальні роботи, стафірування та консолідація вантажів, портові витрати, залізничні витрати, страхування перевезення та інше).
Відповідно до п.2.11 договору за фактом виконання доручення клієнта сторони підписують Акт наданих послуг. У разі неповернення підписаного Акту протягом 10 календарних днів з моменту його направлення експедитором та неотримання експедитором обґрунтованої відмови клієнта від його підписання, послуги вважаються наданими в повному обсязі та належним чином прийнятими клієнтом без будь-яких зауважень.
За умовами п.4.1 договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручень клієнта виконуються відповідно виставлених експедитором рахунків. Сторони погодили, що рахунки, передані засобами електронної пошти, підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання клієнтом всіх документів, у відповідності до п.3.1.1.4 цього договору.
Рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення рахунків, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 9.1 Договору). У разі, якщо жодна із сторін не завила про свій намір розірвати договір шляхом подачі письмового повідомлення іншій стороні не пізніше 30 днів до закінчення поточного терміну договору, то договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах (п. 9.2 Договору).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ФТП/32К від 03.06.2019р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за актом надання послуг № 1 від 02.01.2020р. на суму 51 975,72 грн., копія якого залучена до матеріалів справи, були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Астана-Київ загалом на суму 51 975,72 грн.
Як зазначає позивач, останній надав відповідачу передбачений у п.4.1 договору рахунок на оплату №1 від 02.01.2020 на суму 51 975,72 грн. шляхом направлення його на електронну пошту відповідача, яка зазначена в договору у реквізитах клієнта.
Також, факт надсилання позивачем відповідачу за акта надання послуг № 1 від 02.01.2020р. на суму 51 975,72 грн. та рахунку №1 від 02.01.2020 на суму 51 975,72 грн. підтверджується фіскальним чеком поштової установи № ФН 3000433294 від 25.08.2020.
Однак, відповідач не повернув підписаний зі своєї сторони акт, обґрунтованої відмови від його підписання також не надіслав, а тому в силу умов п.2.11 договору, послуги вважаються наданими позивачем в повному обсязі та належним чином, та прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень.
Факт перевезення вантажу також підтверджується відповідною авіанакладною 235 ALA 52469793 від 04.12.2019 та товарно-транспортною накладною 637632 від 02.01.2020, належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи, а відповідачем вантаж було отримано.
Проте, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором надані згідно вищевказаного акту, авіа накладної та товарно-транспортної накладної послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні загалом на суму 51 975,72 грн., відповідачем не оплачені у повному обсязі, а лише частково 25.03.2020 сплачено 20 000,00 грн. на підставі виставленого рахунку №1 від 02.01.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою АТ «Альфа-Банк» від 30.10.2020 за №91874 та копією платіжного доручення №95 від 18.03.2020.
Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією за вих. №2353/09/20-ИС від 17.09.2020, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи та описом вкладення у цінний лист, з вимогою сплатити суму основного боргу в розмірі 31 975,72 грн. та пеню у розмірі 4010,02 грн.
Проте відповідач вказані у претензії вимоги не виконав та відповіді на претензію не надав.
Наразі, за твердженнями позивача, послуги, які було надано позивачем відповідачу, останнім оплачено в повному обсязі не було. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №ФТП/32К надання транспортно-експедиційних послуг від 03.06.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом було встановлено, що згідно п.4.1 договору платежі та взаємні розрахунки за виконання доручень клієнта виконуються відповідно виставлених експедитором рахунків. Рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення рахунків, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці (п.4.2 договору).
Підтвердження факту надання послуги є авіанакладна та товарно-транспортна накладна встановленого зразка з відмітками відправника вантажу, перевізника (якому належить транспортний засіб), одержувача вантажу та митних органів.
Судом було встановлено, що на оплату послуг з договором позивачем було направлено на адресу відповідача документи, зокрема, рахунок-фактуру №1 від 02.01.2020р. на суму 51 975,72 грн., підписаний з боку перевізника акт надання послуг №1 від 02.01.2020р. На підтвердження направлення вказаних документів позивачем представлено до матеріалів справи фіскальний чек поштової установи № ФН3000433294 від 25.08.2020р. Крім того факт отримання відповідачем вказаного рахунку на оплату підтверджується посиланням останнім на рахунок №1 від 02.01.2020р. у призначенні платежу під час часткової оплати отриманих послуг у сумі 20 000,00 грн.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наведені позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними, достовірними та допустимими доказами виконання перевізником своїх обов'язків за договором на суму 51 975,72 грн.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, керуючись нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, які було надано позивачем настав.
Проте, за поясненнями позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, відповідачем вказані вище послуги в повному обсязі оплачено не було.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати перевезення не надано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов'язків за договором не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 31 975,72 грн. основного боргу.
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем рахунку №1 від 02.01.2020 на суму 51 975,72 грн., позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4010,02 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.3.6 договору у разі затримки розрахунків клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.
Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення оплати послуг у розмірі 4010,02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 876,00 грн. 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати послуг у розмірі 682,16 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 876,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 682,16 грн. за прострочення оплати послуг за період січень 2020 року по вересень 2020 року (фактично).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 682,16 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Медікал" (03148, м. Київ, вул. Покотило, 1, оф. 75, код ЄДРПОУ 42902457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, корпус 11, літера 7, код ЄДРПОУ 37888626) 31 975 грн. 72 коп. основного боргу, 4010 грн. 02 коп. пені, 876 грн. 00 коп. 3% річних, 682 грн. 16 коп. та 2102 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак