ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2021Справа № 910/8035/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант"
про стягнення 99 000, 00 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 99 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 334538а8кш від 12.11.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо - транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант", а тому позивач зазначає, що обов'язок з відшкодування збитків в межах фактичних затрат покладається на відповідача. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8035/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.
01.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшла інформація на запит суду.
10.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
20.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 78 668, 34 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
12.11.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп С» (далі - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 334538а8кш, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володіння, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 .
23.03.2019 о 19 год 50 хв. в м. Києві на бул. Дружби Народів сталася ДТП за участю автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Печерського районного суду м.Києва від 16.03.2020 у справі №757/10187/20-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі Угоди про погодження розміру страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 334538а8кш від 12.11.2018, яка укладена 13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп С» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) сторони з метою врегулювання спору сторін щодо розміру та строків виплати страхового відшкодування за повідомленням від 23.03.2019 про ДТП, що сталась 23.03.2019 в м. Києві.
Відповідно до п. 1 Угоди сторони погодили, що сума страхового відшкодування за подією за Договором становить 178 562 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 66 коп.
Сторони погоджуються, що виконання страховиком обов'язків, визначених у п. 1, 2, 3 цієї Угоди, прирівнюється до повного та своєчасного виконання страховиком зобов'язань за подією за договором у зв'язку з чим вони припиняються належним виконанням, предмет спору є відсутній та договір припиняє свою дію (п. 4 Угоди).
Як встановлено п. 6 Угоди сторони погоджують, що сума страхового відшкодування, зазначена в п. 1 Угоди є остаточною, не підлягає перегляду страховиком та страховик не відшкодовує будь - як інші збитки страхувальника, прямо чи побічно пов'язані з подією (претензії третіх осіб, витрати на юридичні послуги, проведення досліджень, експертиз, пов'язані зі зміною цін, курсу валют тощо). Сторони підтверджують, що Угода не порушує законних прав та інтересів будь - яких третіх (інших) осіб.
На підставі страхового акту № АХА2466173 від 15.05.2019, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором та Угодою, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 178 562, 66 грн
на рахунок ТОВ «Бізнес Груп С», що підтверджується платіжним дорученням № 561 195 від 16.05.2019.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до лімітів полісу № АМ/8587102 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000, 00 грн
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 99 000, 00 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Skoda Super B, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8587102.
Вказаним договором (полісом) №АМ/8587102 передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 100000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано Звіт про визначення вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 5440 від, складений суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_3 .
У вказаному Звіті визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 176 465, 36 грн.
Разом з тим, суд відзначає, що звіт є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
У відповідності до рахунку на оплату № ІВР0000484 від 22.04.2019, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон» вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 181 637, 06 грн.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2018 року випуску, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу перевищує 7 років, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строк, встановлений у п. 7.38 Методики.
Отже, враховуючи визначені полісом №АМ/8587102 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, позивач отримав право вимоги до відповідача щодо виплати по спірному страховому випадку суми відшкодування у розмірі 99 000, 00 грн (100 000, 00 грн мінус 1000,00 грн франшизи за полісом).
Аналогічна правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
З матеріалів справи вбачається, що листом за вихідним № ЕЛ_8720 від 04.07.2019, позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 23.03.2019.
За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що новий власник пошкодженого в ДТП 23.03.2019 транспортного засобу повідомив, що авто придбав в пошкодженому стані.
Крім того, відповідач зазначає, що представник ТДВ СК «Альфа - Гарант» 25.06.2020 оглянув транспортний засіб Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 та на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 25.06.2020, висновку автотоварознавчого дослідження № ЦВ/19/3389 -2208621,14948 від 17.07.2020 та розрахунку страхового відшкодування визначив суму страхового відшкодування у розмірі 78 668, 34 грн.
Проте, суд критично оцінює доводи відповідача в частині визначення розміру страхового відшкодування у сумі 78 668, 34 грн, оскільки протокол огляду транспортного засобу складений відповідачем в односторонньому порядку та лише 25.06.2020, тобто через 1 рік та 3 місяці з моменту ДТП.
Враховуючи вищевикладене, судом не приймається до уваги висновок автотоварознавчого дослідження № ЦВ/19/3389 -2208621,14948 від 17.07.2020 та розрахунок страхового відшкодування, які долучені до відзиву на позовну заяву.
З наявного у справі платіжного доручення № ID -144055 від 20.07.2020 вбачається, що лише 20.07.2020 (тобто після звернення позивача з даним позовом до суду) відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією "Альфа-Гарант" сплачено на користь позивача частину із належної до виплати суми відшкодування у розмірі 78 668, 34 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 78 668, 34 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 78 668, 34 грн підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В той же час, доказів сплати в добровільному порядку решти належної до виплати суми відшкодування за спірним страховим випадком (у розмірі 20 331, 66 грн) відповідачем не надано, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 20 331, 66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 74, 76-80, 129, 231, 236 - 238, 240 - 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (01133, м. Київ, Бул. Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 20 331 (двадцять тисяч триста тридцять одну) грн 66 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову, а саме в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 78 668, 34 грн провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.01.2021.
Суддя М.Є.Літвінова