ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2021Справа № 910/18820/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Черкаського міського центру зайнятості
до Департаменту патрульної поліції
про стягнення 51 615,32 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Черкаський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Департаменту патрульної поліції про стягнення 51 615,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена позивачем ОСОБА_1 допомога по безробіттю в розмірі 50 960,45 грн. та витрати на професійне навчання у розмірі 654,87 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем (як роботодавцем) на підставі частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 580/1470/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18820/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
04.01.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який судом до уваги не приймається та залишається без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
При цьому, ч. 1 ст. 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477195160 вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києві від 01.12.2020 була отримана відповідачем - 08.12.2020.
Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 23.12.2020 включно, натомість відзив направлено представником відповідача засобами поштового зв'язку 30.12.2020, тобто з пропуском встановленого строку.
При цьому, суд враховує, що будь-яких клопотань як про продовження процесуальних строків, так і про поновлення строку на подання відзиву, із обґрунтуванням неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.04.2019 у Черкаський міський центр зайнятості звернулась як шукаюча роботу ОСОБА_1 .
Згідно із персональною карткою № 230019040500004 гр. ОСОБА_1 було надано статус безробітної починаючи з 05.04.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 580/1470/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 03.04.2019 № 238 о/с, поновлено ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019 допущено до негайного виконання, стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 до 11.09.2019 у сумі 50102 (п'ятдесят тисяч сто дві) грн. 49 коп.
Згідно із відомістю виплат, у період з 05.05.2019 по 28.04.2020 гр. ОСОБА_1 було виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 50 960,45 грн., а також витрачено 654,87 грн. на професійне навчання безробітної.
Позивач звернувся до відповідача із претензіями №04-20/520 від 06.05.2020 та № 08-10/1530 від 05.10.2020, у яких пропонував відшкодувати виплачене гр. ОСОБА_1 забезпечення у сумі 50 960,45 грн. та витрати на професійне навчання в сумі 654,87 грн.
У відповідь на претензію № 08-10/1530 від 05.10.2020, відповідач Листом № 20161/41/5/05-2020 від 22.10.2020 запропонував звернутися для відшкодування коштів до ОСОБА_1 .
Оскільки, виплачена позивачем ОСОБА_1 допомога по безробіттю в розмірі 50 960,45 грн. та витрати на професійне навчання у розмірі 654,87 грн. відповідачем не відшкодовані, позивач звернувся з указаним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування, на випадок безробіття, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, система прав, обов'язків і гарантій, які передбачають матеріальне забезпечення на випадок безробіття, з незалежних від застрахованих осіб обставин, та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України «Про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи, внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виплачено ОСОБА_1 за період з 05.05.2019 по 28.04.2020 допомогу з безробіття в сумі 50 960,45 грн., а також понесено витрати на професійне навчання в сумі 654,87 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 580/1470/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 03.04.2019 № 238 о/с, поновлено ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції з 05.04.2019 допущено до негайного виконання, стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток з врахуванням податків за час вимушеного прогулу з 05.04.2019 до 11.09.2019 у сумі 50102 (п'ятдесят тисяч сто дві) грн. 49 коп.
Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України про «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
При цьому, відповідно до частин 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Отже, на підставі цієї норми за рахунок застрахованих осіб підлягають відшкодуванню лише витрати понесені Фондом внаслідок умисного невиконання цими особами своїх обов'язків та зловживання ними.
Доказів невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, або зловживання ними, які б свідчили про наявність підстав у відповідності до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"для стягнення таких витрат саме з ОСОБА_1 , матеріли справи не містять.
Суд також враховує, що обставина поновлення відповідачем ОСОБА_1 за рішенням суду на посаді, як і виплата за рішенням суду середнього заробітку з врахуванням податків за час вимушеного прогулу, не звільняє відповідача від встановленого Законом обов'язку компенсувати виплачену позивачем суму допомоги по безробіттю, оскільки у даному випадку діє норма ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка покладає такий обов'язок на відповідача.
Таким чином, оскільки рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 580/1470/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 03.04.2019 № 238 о/с, поновлено ОСОБА_1 на службі на посаді інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний код: 40108646) на користь Черкаського міського центру зайнятості (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330; ідентифікаційний код: 21367756) грошові кошти у розмірі 51 615 (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 27.01.2021.
Суддя О.А. Грєхова