Провадження № 2/742/164/21
Єдиний унікальний № 750/8353/20
26 січня 2021 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Коваленко А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Деснянська районна у м.Чернігові рада, про позбавлення батьківських прав,-
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.
У вересні 2020 року позивач звертаючись до суду з позовом просить суд, позбавити її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо неї.
Аргументує свої вимоги тим, що 06 квітня 2017 року біло розірвано шлюб між її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З того часу ОСОБА_2 як батько своїх батьківських обов'язків щодо неї не виконує, не бере матеріальної, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Аліменти сплачував не регулярно та не в повному обсязі, має заборгованість по їх сплаті . Не відвідує її вдома та в школі. Не приділяє уваги навіть в День народження дочки.
У зв'язку з цим позивач звернулася з даним позовом до суду.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 23.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду в загальному провадженні на 09 год. 00 хв. 20 листопада 2020 року.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 16 грудня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 09 год. 00 хв. 26 січня 2021 року.
ІІ. Позиції сторін.
В судове засідання позивач не з'явилась, але надала заяву в якій підтримує заявлені позовні вимоги, у разі неявки відповідача в судове засідання, просить розглянути справу заочно.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з'явилася, але надала заяву в якій не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить розглядати справу заочно.
Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3).
06 квітня 2017 року рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку(а.с.8-9)
Згідно з довідки про реєстрацію місця проживання особи №9826 від 22.06.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП №53770438, станом на 01.09.2020 року заборгованість ОСОБА_2 по виконавчому листу №2/751/685/17 від 06.04.2017 року виданого Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , становить 73068 грн. 78 коп.(а.с.10).
Згідно з психолого-педагогічною характеристикою учениці 10-Б класу середньої шкоди №33 м.Чернігова ОСОБА_1 , її мати приділяє велику увагу вихованню доньки. Участь батька в шкільному житті відсутня. За останні два роки в школі не з'являвся, успіхами чи проблемами доньки не цікавиться(а.с.12).
Згідно з акту обстеження матеріально побутових умов проживання складеного головним спеціалістом служби у справах дітей Деснянської районної у м.Чернігові ради Ляшенко О.В., за результатами обстеження умов проживання ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що санітарний стан житла задовільний, ОСОБА_5 займає окрему кімнату облаштовану необхідними сучасними меблями та побутовою технікою. В кімнаті є ліжко, телевізор, комп'ютер, шафа та обладнано робоче місце для навчання(а.с.13)
Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №566 від 03 грудня 2020, затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому зазначено, що ОСОБА_2 проживає окремо від дочки ОСОБА_1 з 2017 року, вихованням дочки не займається, не цікавиться її життям, здоров'ям успіхами та вихованням, не спілкується з нею та не телефонує, матеріальної допомоги не надає, має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки. 19.11.2010 року в присутності спеціалістів управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 написав заяву про те, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав та просив проводити засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому буде розглядатись питання про надання висновку доцільності позбавлення батьківських прав без його участі. Тому служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.39)
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до вимог ст.122 СК України, дитинна, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст.152 СК України).
При цьому, відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).
При цьому, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ст.166 СК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Згідно ч. 4,5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування; Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).
Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров'я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини, і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.
Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).
Так, відповідачу, як батьку неповнолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).
Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
На думку Суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов'язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.
Повертаючись до обставин даної справи Суд підкреслює, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач не приймає участі в навчально-виховному процесі своєї дочки, не цікавиться здоров'ям дитини.
Наведене в своїй сукупності на думку Суду може свідчити про ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків.
При цьому, в даній конкретній ситуації Судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
Але реалізація таких обов'язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі відповідач жодного разу не звернувся до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні їй будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов'язки.
За таких обставин позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки вони не проживають разом протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення батька із своєю дитиною.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між батьком та дитиною.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни її поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України(стаття 169).
Додатково Суд враховує, що на даний час правовий статус дитини чітко не визначений, а позбавлення батьківських прав буде сприяти дитині визначити її правовий статус, як захищеної групи осіб і отримати відповідну соціальну допомогу від держави, чого вона на даний час з вини батька позбавлена, і останній, як законний представник дитини не сприяє цьому протягом тривалого часу.
З огляду на те, що розлучення з батьком надає тяжкий вплив на дитину, Суд розуміє, що таке розлучення має проводитися лише в крайньому випадку, тому перш ніж вдатися до позбавлення батьківських прав в даній ситуації Судом була перевірена можливість застосування менш радикальних заходів. Зокрема враховано, що держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину.
Проте, в правовідносинах, що склались між сторонами Суд не знаходить підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов'язків, оскільки відповідачу надавалась можливість та час для виправлення свого ставлення до виховання дитини, такий час у нього був і протягом судового розгляду, але виходячи з наведених вище обставин, батько дитини таких заходів не вжила.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
В даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, статті 8 Конвенції (див. наприклад пункт 59 рішення Європейського Суду у справі «Ньяоре проти Франції»), і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню його інтересів (Пункт 1 статті 3)).
Судом встановлено, що відповідач не цікавиться вихованням, навчанням дочки, не утримує її, та не бачиться з дочкою, тобто свідомо ухиляється від виховання своєї дочки та нехтує своїми обов'язками, то є всі підстави позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІІ. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за правилами ч.1 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, ст.ст.263-265,273,279,280,281,354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , Деснянська районна у м.Чернігові рада, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування коштів сплачених за судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.В.Коваленко