Справа № 750/10656/20
Провадження № 2/750/240/21
26 січня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,
з участю: секретаря судового засідання - Хамайко С. В., представника позивача - адвоката Мошко М. М., представника відповідача - адвоката Нестеренка С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
20.11.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (далі - відповідач) заборгованості за договором позики від 20.09.2017 в сумі 1 952 248 грн 04 коп., що складається із: заборгованості за тілом позики в сумі 903 000 грн, трьох процентів річних в сумі 76 965 грн, пені в сумі 733 384 грн 46 коп., інфляційних в сумі 130 538 грн 58 коп., процентів за договором позики в сумі 108 360 грн, а також 10 510 грн у відшкодування сплаченої суми судового збору та 5 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов договору позики в частині дотримання строку і порядку повернення грошових коштів.
У судовому засіданні представник позивача пред'явлений позов підтримав і наполягав на задоволенні.
Представник відповідача позов не визнав. Він пояснив, що того ж дня (20.09.2017) між позивачем і батьком відповідача ОСОБА_3 - було укладено договір позики в письмовій формі; оскільки в той день ОСОБА_3 терміново потребував великої грошової суми для розрахунку з третьою особою, відповідач отримав у позивача грошові кошти в сумі 903 000 грн і негайно відправився для здійснення розрахунків за батька, при цьому видав позивачеві розписку з метою тимчасового підтвердження отримання цих коштів виключно до укладення батьком договору позики в письмовій формі.
Отже, за твердженням представника відповідача, фактично позивачем було надано кошти в сумі 903 000 грн за договором позики, який було укладено ним з ОСОБА_3 , а не з відповідачем.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
20.09.2017 відповідач видав позивачеві розписку про отримання позики в сумі 903 000 грн, яку зобов'язався повернути не пізніше 20.01.2018, зі сплатою за користування грошовими коштами 3% на місяць (а.с. 7).
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 1047 Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей.
Таким чином, видана відповідачем розписка від 20.09.2017 є письмовим доказом укладення сторонами договору позики та фактичного отримання відповідачем грошових коштів у сумі 903 000 грн. строком до 20.01.2019, зі сплатою за користування позикою 3% на місяць.
За приписом статті 526 Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною другою статті 625 Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем не виконано умови договору позики і після закінчення строку його дії суму позики та проценти за користування грошовими коштами не повернуто, з відповідача на користь позивача слід стягнути позику в сумі 903 000 грн, а також проценти за користування позикою з 21.09.2017 по 20.01.2018 включно /4 х 3 = 12%/ в сумі 108 360 грн /903 000 х 0.12/, 3 % річних в сумі 76 965 грн та інфляційні в сумі 130 538 грн 58 коп., правильність розрахунку яких відповідачем не спростовано, а всього 1 218 836 грн 58 коп.
Положеннями частини першої статті 546, статті 547 та статті 549 Кодексу встановлено, що пеня, як різновид неустойки, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; недодержання письмової форми правочину свідчить про його нікчемність.
Розписка від 20.09.2017 не містить інформації про досягнення сторонами домовленості з приводу сплати відповідачем пені в разі порушення ним умов договору позики.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 733 384 грн 46 коп. є такою, що не ґрунтується на договорі, в зв'язку з цим не підлягає задоволенню.
Оскільки відповідачем не оскаржено в судовому порядку укладений ним з позивачем договір позики від 20.09.2017, при вирішенні спору суд не приймає до уваги його твердження про фактичне неотримання за цим договором грошових коштів та відхиляє їх в повному обсязі.
Виходячи з вищевикладеного, пред'явлений позов належить до частково задоволення.
За частинами першою, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено судом на 62.43% /1218836.58 : 1952248.04 х 100/, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування сплаченої суми судового збору 6 561 грн 39 коп.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано суду докази на підтвердження фактичної оплати витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн, а представник позивача в судовому засіданні не повідомила про намір надавати таки докази в 5-дениий строк після проголошення судового рішення - вказані витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 20.09.2017 в сумі 1 218 836 грн 58 коп., а також 6 561 грн 39 коп. у відшкодування сплаченої суми судового збору, а всього 1 225 397 грн 97 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.
Суддя В. О. Коверзнев