233 Справа № 2-1997/11
25 січня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.
секретаря Теліціної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка Донецької області питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Юніко Фінанс» звернулося до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах з виконання рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року у цивільній справі № 2-1997/11 (провадження № 2/271/14/13), а саме: ПАТ «Дельта Банк» його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» за правом вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 11327823000 від 07 квітня 2009 року.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року на підставі ст. 489 ЦПК України було ініційовано відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 2-1997/11, яка розглядалась Червоногвардійським районним судом м. Макіївки Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», представник позивача - ПАТ «Дельта Банк», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Їх неявка не є перешкодою для розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження.
Суд, перевіривши зібрані матеріали, приходить до наступного.
Згідно зі ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення, або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Так, ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача його правонаступникому виконавчих листах з виконання рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року у цивільній справі № 2-1997/11 (провадження № 2/271/14/13) про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження ВССУ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення підсудності справ» визначено, що Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області підсудні справи, які були підсудні Червоногвардійському районному суду міста Макіївки Донецької області.
Проте, цивільні справи, що перебували в архіві Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області, у зв'язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ (зі змінами), на зберігання до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.
У зв'язку з цим не уявляється можливим вирішити питання про заміну стягувача його правонаступником в рамках судового провадження № 2-1997/11 (провадження № 2/271/14/13), яке знаходиться в Червоногвардійському районному суді м. Макіївки Донецької області.
Виходячи з цього, суд відповідно до вимог ст.ст. 488, 489, 493 ЦПК України ініціював можливість вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-1997/11 (провадження № 2/271/14/13) за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З метою відновлення втраченого судового провадження у справі № 2-1997/11 (провадження № 2/271/14/13) судом використанні процесуальні документи, одержані з електронної бази даних (програми Д-3) Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області, доступ до якої наданий Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, зокрема вступну та резолютивну частини рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними та повний текст вище зазначеного судового рішення (а.с. 22-26), а також електронну копію рішення суду від 11 лютого 2013 року (а.с. 27-33), яка підписана електронним цифровим підписом судді та внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Крім того, в електронній базі даних Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області міститься обліково-статистична картка на цивільну справу (позовне провадження), з якої вбачається, що позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 22 листопада 2011 року надійшла за підсудністю з іншого суду до Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області, де було заведено обліково-статистичну картку на цивільну справу (позовне провадження), справа № 2-1997/11, провадження по справі № 2/271/14/13, в якій відображено рух цивільної справи, зокрема 09 липня 2012 року було прийнято зустрічну позовну заяву, рішення суду набрало законної сили 22 лютого 2013 року (а.с. 21).
Інших доказів, які б містили в собі матеріали втраченого судового провадження, суду не надано.
У відповідності до ч. 1 ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Згідно ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Як встановлено судом, метою відновлення втраченого судового провадження є заміна стягувача його правонаступником.
Враховуючи вищенаведене та мету відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-1997/11 (провадження № 2-271/14/13)- в частині рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 488-495 ЦПК України, суд, -
Відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-1997/11 (провадження № 2-271/14/13)за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними - в частині змісту рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року.
Вважати встановленим зміст відновленого рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 11 лютого 2013 року у справі № 2-1997/11 (провадження № 2-271/14/13) (повний текст) в наступній редакції:
Справа № 2/271/14/13
11 лютого 2013 року
Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В
при секретарі Рябцеві О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці цивільну справу за позовом ПАТ “УкрСиббанк”, ПАТ“Дельта Банк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ “УкрСиббанк”, ПАТ“Дельта Банк” про захист прав споживачів, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними, -
05.05.2010 року ПАТ “УкрСиббанк” звернулося до суду з, уточненим до початку судового розгляду, позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.04.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надано споживчій кредит у сумі 25 000 дол. США на строк до 07.05.2015 року зі сплатою 14 % річних. 30.01.2009 року між тими ж сторонами було укладено Додаткову Угоду, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався повернути суму кредиту до 07.04.2025 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 07.04.2008 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки № 194397 та № 194400 відповідно. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань, у наслідок чого, станом на 18.05.2011 року виникла заборгованість у розмірі 30759,87 доларів США. Просили стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку вказану суму та судові витрати.
Ухвалою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 09.07.2012 року було частково задоволено клопотання ПАТ “УкрСиббанк” та до участі по справі у якості співпозивача було залучено ПАТ “ Дельта-Банк” у зв'язку із укладанням між ПАТ “УкрСиббанк” та ПАТ “Дельта-Банк” договору купівлі-продажу прав вимог за вказаним кредитним договором.
09.07.2012 року ОСОБА_1 , у інтересах якого на той час діяла ОСОБА_4 , звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ “УкрСиббанк”, ПАТ “Дельта-Банк” про захист прав споживачів та визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними. На обґрунтування позовних вимог зазначивши, що у порушення ч. 2. ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів”, а також п. 2.1., 3.1 “Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” банк перед укладанням кредиту не надав в письмовій формі інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту та її детальний розпис. Кредитний договір не містить інформації щодо комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів. Пункт 5.3 Договору, згідно якого банк має право у випадках настання конкретних обставин, автоматично нараховувати процентну ставку в подвійному розмірі, суперечить п. 2,3 ст. 1056-1 ЦК України та є нікчемним.
Вказав, що ст. 21 ЗУ “Про захист прав споживачів” встановлено, що права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. У зв'язку зі зміною офіційного курсу долара на теперішній час сума кредиту дорівнює майже 200 000 гривень замість 126 250 гривень, фактично отриманих ним у Банку, що є істотним дисбалансом договірних прав та обов'язків.
Також вказав, що банком не виконано вимог п. 3.2. Постанови Правління НБУ N 461 “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів”, яким передбачено, що під час роботи з позичальником, який потрапив скрутне фінансове становище, банкам рекомендується вживати заходів, спрямованих на створення прийнятих умов для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань. Відповідно до ст. 15 ЗУ “Про захист прав споживачів”, у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей - споживач має право визнати договір недійсним і вимагати відшкодування завданих йому збитків. Тобто умови Кредитного договору є несправедливим, та згідно з ч. 5 ст. 18 Закону є нікчемними, що, відповідно ст. 217 ЦК України, тягне за собою визнання недійсним Кредитного договору в цілому
ОСОБА_1 у судовому засіданні зустрічні позові вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, проти первинних позовних вимог заперечував та вказав, що з 19.05.2010 року ПАТ “УкрСиббанк”, у порушення ст. 1056-1 ЦК України, по договору почало нараховувати пеню у подвійному розмірі. Крім того, ця пеня була нарахована двічі - за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, а, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вказав, що пеня нарахована з порушенням вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, згідно якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Банком не дотримано порядок, передбачений п. 6.2. Кредитного договору, щодо його ( ОСОБА_5 ) повідомлення про дострокове повернення кредиту за вимогою, оскільки жодної письмової вимоги про це він не отримував. Також банком не пред'явлено письмової вимоги до поручителів, що є порушенням вимоги п. 2.2. Договорів поруки №194397, №194400 від 07.04.2008 року, згідно якого у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином, заяв про відкладання судового розгляду суду не надали. За таких обставин суд вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.
Представник ПАТ “ Дельта Банк” у судовому засіданні первинний позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечував, вказавши, що усі обставини, на які посилається ОСОБА_1 , мотивуючи свої вимоги, виникли під час укладання договірних правовідносин між останнім та ПАТ “УкрСиббанк”, тобто до того моменту, як у ці правовідносини увійшло ПАТ “Дельта банк”. Після цього надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник ПАТ “УкрСиббанк” у судовому засіданні первинні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у первинній позовній заяві, проти зустрічного позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити та вказав, що посилання позивача про порушення банком ч. 2 ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів” є необґрунтованими, оскільки пунктом 7.13. кредитного договору визначено, що перед укладанням договору Позичальник отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, у тому числі ЗУ “Про захист прав споживачів”. На підставі отримання інформації програм кредитування та особливостей кредитування ОСОБА_1 надав до Банку заяву - анкету позичальника на отримання кредиту у п. 8 якої зазначив, предмет заяви, суму, валюту, строк кредитування, процентну ставку та спосіб погашення кредиту. Відповідно Додатку № 2 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору, і яку ОСОБА_1 отримав при укладанні кредитного договору, визначено графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту, згідно якого визначені сума платежу за розрахунковий період, погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту, реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту. Таким чином, ОСОБА_1 при укладанні кредитного договору отримав всю інформацію стосовно сукупної вартості кредиту відповідно до норм законодавства України.
Заперечував проти ствердження ОСОБА_1 про те, що розділ 5 кредитного договору є нікчемним на підставі ст. 1056-1 ЦК України, оскільки згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору. Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦПК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав. Доводи ОСОБА_1 про те, що банк не повідомив його про істотне зростання платежів по договору та не проводив з ним роботи, щодо створення умов для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань, спростовується тим, що 30 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Банком було укладено додаткову угоду б/н до Договору про надання споживчого кредиту № 11327823000 від 07.04.2008 року, відповідно якої змінилась схема погашення кредиту та строк повернення кредиту продовжено на десять років. Таким чином, Банк дотримався рекомендацій НБУ щодо вжиття заходів, спрямованих на створення спритних умов для забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитом.
Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь по справі, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) суд встановив наступне.
07 квітня 2008 року АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк”, та ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредиту № 11327823000 за яким Банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 25 000 дол. США, що на той час дорівнювало еквіваленту 126250 грн. на строк кредитування до 07 квітня 2015 року.
Частиною 1 пункту 1.3.1 Договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка становить 14 %. річних. Частино 4 вказаного пункту передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі, збільшеному вдвічі від вставки, вказаної у ч.1 цього пункту. (т. 1 а.с. 56-62)
07 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 194397, відповідно до предмету якого (пункти 1.1, 1.3) ОСОБА_2 зобов'язується перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору № 11327823000 від 07 квітня 2008 р. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за договором в тому ж обсязі, що і Позичальник - за повернення основної суми боргу ( у т.ч. суми кредиту, регресу), процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору( т.1 а.с.66,67).
07 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 194400 аналогічного змісту( т.1 а.с.68,69).
30.01.2009 року між ОСОБА_1 та Банком укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту від 07.04.2008 року, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язався повернути суму кредиту та процентів до 07.04.2025 року. ( т.1 а.с. 70,71)
30.01.2009 року між Банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди до договорів поруки № 194397 та № 194400 відповідно. (т.1 а.с. 72,73 )
Судом встановлено, що кредитний договір, договори поруки та додаткові угоди укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на це посадовими особами Банку та особисто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і на підставі статті 629 ЦК України ці договори є обов'язковим для виконання.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ПАТ “УкрСиббанк”, у порушення ст. 1056-1 ЦК України, включило до договору можливість нараховувати пеню у подвійному розмірі, та цей пункт є нікчемним, судом не приймаються до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.
Набуваючи такого висновку суд виходить з того, що таке нарахування відбувається тільки у разі порушення позичальником строків повернення кредитних коштів, як це передбачено п. 1.3.1 договору № 11327823000. при цьому п.28. Пленуму ВСС України № 4 від 30.03.2012 року передбачає, що не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику,якщо у кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована ставка.
Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У п. 4.1. кредитного договору, сторони досягли згоди, що за порушення позичальником термінів погашення зобов'язань (повернення кредиту, сплати процентів), Банк має право вимагати додатково сплатити пеню.
Наведені обставини спростовують посилання ОСОБА_1 на те, що пеня по договору була незаконно нарахована двічі - за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах.
Доводи ОСОБА_1 про те, що Банком не дотримано порядок, передбачений п. 6.2. Кредитного договору, а також про те, що Банком не пред'явлено письмової вимоги до поручителів, що є порушенням вимоги п. 2.2. Договорів поруки №194397, №194400 від 07.04.2008 року, спростовуються матеріалами справи, а саме: листам про наявність порушень зобов'язання та необхідність його усунення, що направлялися ПАТ “УкрСиббанк” на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та були отриманні останніми. (т.2. а.с.41,42, 44,45 49,50)
Згідно інформаційного листа та заявки - анкети на отримання кредиту від 07.04.2008 року, підписаними особисто ОСОБА_1 , (т.2 а.с. 29-40) вбачається, що останній був повідомлений про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та отримав детальний розпис сукупної вартості кредиту. У зв'язку із зазначеним суд не приймає заперечення ОСОБА_1 про порушення Банком ч. 2. ст. 11 ЗУ “Про захист прав споживачів” та п. 2.1., 3.1 “Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”.
Суд вважає, що факт укладання 30.01.2009 року між ОСОБА_1 та Банком додаткової угоди свідчить про дотримання Банком вимог п. 3.2. Постанови Правління НБУ N 461 “Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів”, тобто Банком вживалися заходи, спрямовані на створення прийнятих умов для забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань.
Інші доводи ОСОБА_1 про недійсність кредитного договору через порушення вимог ЗУ “Про захист прав споживачів”, що, на думку останнього були припущенні при укладанні кредитного договору, судом визнаються недоведеними та такими, що не ґрунтуються на законі.
Відповідно до вимог ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів та не наведено законних обґрунтувань на підтвердження зустрічних позовних вимог.
На підставі викладеного суд набуває висновку, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно довідки-розрахунку Банку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед Банком на 18 травня 2011 року становить 30759,87 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 23 176,01дол. США, заборгованість по процентах за користування кредитом - 6685,11 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом - у сумі 135,04 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по - 763,71 дол. США (т.1. а.с. 139) Суд визнає правильним представлений Банком розрахунок періоду і суми заборгованості за кредитним договором № 11327823000 та штрафних санкцій.
Доводи ОСОБА_1 про те, що пеня нарахована з порушенням вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, не знайшли свого підтвердження та спростовуються довідками - розрахунками станом на 18.05.2011 року, згідно яких вбачається, що пеня, яку Банк просить стягнути з відповідачів за первинним позовом, виникла за період з 19.05.2010 року по 18.05.2011 року, тобто у межах одного року, як це передбачено вказаною статтею (т.1 а.с. 148,149 )
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , порушуються умови укладеного договору з своєчасного повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого утворився борг перед Банком, а ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , незважаючи на письмові вимоги Банку, не виконують своїх обов'язків як поручителів і не сплачують заборгованості ОСОБА_1 . Таким чином, суд визнає, що відповідачі за первинним позовом в односторонньому порядку відмовились від належного виконання взятих на себе зобов'язань за договорами.
Невиконання або неналежне виконання сторонами договору своїх обов'язків тягне правові наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України, зокрема: сплату неустойки (штраф, пеня) і відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до положень пунктів 4.1 розділу 4 “Відповідальність сторін”, у випадку порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів таабо комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.
Згідно з вимогами статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Сторони договорів поруки від 07.04.2009 року № 194397 та № 194400 у пункті 1.4 визначили, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов'язань по договору. Поручителі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтвердили (п. 1.2), що вони ознайомлені з положеннями кредитного договору ОСОБА_1 , цілком розуміють його зміст та згодні виступати Поручителем по даним борговим зобов'язанням.
При зверненні до суду позивач за первинним позовом наполягав на стягненні з відповідачів у солідарному порядку суми боргу у національній валюті за курсом станом на момент розгляду справи. За наведених обставин у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.
Банком заявлені вимоги про стягнення з відповідачів за первинним позовом у солідарному порядку суми боргу у загальному розмірі 30759,87 дол. США, що за курсом НБУ, у загальній сумі згідно витягу з офіційного сайту НБУ станом на 11.02.2013 року, еквівалентно 245863,64 грн. (30759,87 Х 7,993 )
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, приймаючи до уваги, що 08.12.2011 року між ПАТ “УкрСиббанк” та ПАТ “Дельта-Банк” укладено договір купівлі-продажу прав вимог за вказаним кредитним договором (т.1 а.с. 209-212), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій підлягають задоволенню в повному обсязі, та ці суми підлягають стягненню у солідарному порядку з відповідачів за первинним позовом на користь ПАТ “Дельта-Банк”.
У статі 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Сплата ПАТ “ УкрСиббанк” судового збору в розмірі 1700 грн. документально підтверджена, тому вказана сума підлягає стягненню на користь ПАТ “ УкрСиббанк”
У задоволенні позовних вимог ПАТ “УкрСиббанк” в частині стягнення з відповідачів судових витрат у вигляді ІТЗ розгляду справи у сумі 250 грн., слід відмовити, оскільки на час розгляду справи по суті, можливість такого стягнення цивільно-процесуальним законодавством не передбачена.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 81, 88, 212-215, 224 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість по договору споживчого кредиту № 11327823000 від 07 квітня 2009 року у розмірі 30 759,87 доларів США, що у еквіваленті складає 245863 (двісті сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 64 копійки.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” судовий збір у розмірі 1700 грн.
У задоволенні вимог в частині стягнення витрат на ІТЗ розгляду справи - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ “УкрСиббанк”, ПАТ“Дельта Банк” про захист прав споживачів, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними, - відмовити у повинному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Червоногвардійський районний суд м. Макіївки протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: