Справа № 537/4576/20 Номер провадження 11-сс/814/115/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 січня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 грудня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 грудня 2020 року задоволено частково клопотання слідчого СВ ВП № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 від 22.12.2020 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід тримання під вартою строком на 23 дні, починаючи з моменту затримання 30.12.2020 та до 21.01.2021 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Зобов'язано слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про тримання під вартою останнього.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, наявні ризики передбачені п. 1, п. 5 ст. 177 КПК України, та менш суворий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, захисником - адвокатом ОСОБА_8 діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
З рішенням районного суду не погоджується, так як вважає, що останнє прийняте з істотним порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Відзначив, що слідчим суддею порушено право на захист підозрюваного, оскільки розгляд відбувся без його захисника та станом на 30 грудня 2020 року ОСОБА_7 не відмовлявся від ОСОБА_8 .
Крім цього, захисником ОСОБА_8 заявлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Вказане клопотання мотивує тим, що під час обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 він присутнім не був, а рішення слідчого судді отримав лише 11 січня 2021 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, позицію учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку на оскарження необхідно задовольнити та поновити його, оскільки захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні участь не приймав, оскаржувану ухвалу слідчого судді було отримано лише 11 січня 2021 року, а тому строк на оскарження був пропущений з поважних причин.
Щодо заявлених доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст. 177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні старшого слідчого СВ ВП № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170110000738 від 10 травня 2020 року року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України.
В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що 10 травня 2020 року близько 02 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи на ділянці місцевості поряд з будинком АДРЕСА_2 , помітив потерпілу ОСОБА_10 , яка розмовляла по власному мобільному телефону, після чого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на відкрите викрадення мобільного телефону ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , підійшовши з заду до потерпілої ОСОБА_10 , схопив останню лівою рукою за волосся, правою рукою відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Xiaomi» моделі Мі А2, імеі: НОМЕР_1 , вартістю 1463,61грн., та жіночою сумкою, у якій знаходились грошові кошти у сумі 200грн., після чого наніс декілька ударів правою рукою в правий бік обличчя потерпілої. Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_10 в розмірі 1663,61 грн.
05 травня 2020 у нічний час доби, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи на законних підставах за адресою АДРЕСА_3 , виявив мобільний телефон марки Redmi NOTE 6 PRO, імеі: НОМЕР_2 , чорного кольору, належний ОСОБА_11 , після чого у останнього виник умисел, спрямований на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , таємно, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю потерпілої, здійснив крадіжку мобільного телефону марки Redmi NОТЕ 6 Рro, імеі: НОМЕР_2 , чорного кольору, вартістю 2600 гривень.
У подальшому ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_11 в розмірі 2600 гривень.
Крім того, встановлено, що 24.10.2020 близько 15 години. ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні бару «Василь», що розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Сонячна, будинок 10а, помітив, як раніше знайомий йому ОСОБА_12 передає на тимчасове зберігання співробітниці бару свій планшет, після чого у останнього виник умисел, спрямований на викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , діючи таємно (скориставшись відсутністю потерпілого у приміщенні, та тим, що його наміри не відомі присутнім особам), повторно, повідомив співробітниці бару, що ОСОБА_12 попрохав його забрати залишений на зберігання планшет, що не відповідало дійсності, на що бармен погодилась та передала річ, не усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_7 .
Тим самим ОСОБА_7 шляхом обману отримав доступ до майна ОСОБА_12 поза волею потерпілого, а саме до планшету марки «Huawei» моделі ВG 2-U01, імеi: НОМЕР_3 , золотистого кольору, вартістю 1850 гривень яким у подальшому заволодів. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинивши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_12 в розмірі 1850 гривень.
28 листопада 2020 року ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, на даному етапі провадження підтверджується зібраними по кримінальному провадженню в їх сукупності, доказами, а саме: протоколом прийняття заяви ОСОБА_10 від 10 травня 2020 року; протоколом огляду місця події від 10 травня 2020 року за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 10 травня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 11 травня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 21 травня 2020 року; протоколом пред'явлення особи за фотознімками з свідком ОСОБА_14 від 21 травня 2020 року; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 від 24 листопада 2020 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом прийняття заяви від 26 травня 2020 року від ОСОБА_11 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 27 травня 2020 року;протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_11 від 27 травня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01 червня 2020 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з свідком ОСОБА_14 від 01 червня 2020 року; протоколом огляду від 01 червня 2020 року за адресою АДРЕСА_4 ; висновком судової товарознавчої експертизи №764/Кр від 05 червня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 05 червня 2020 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з свідком ОСОБА_15 від 05 червня 2020 року; протоколом прийняття заяви від 24 жовтня 2020 від ОСОБА_12 ; протоколом огляду місця події від 24 жовтня 2020 в барі «Василь», що за адресою АДРЕСА_5 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 25 жовтня 2020 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_12 від 25 жовтня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 26 жовтня 2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 26 жовтня 2020 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з свідком ОСОБА_17 30 жовтня 2020 року; висновком судової-товарознавчої експертизи №1362/Кр від 09 листопада 2020 року, а також іншими доказами, здобутими під час здійснення досудового розслідування, які були оголошені в судовому засіданні прокурором.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо можливості вчинити ОСОБА_7 вищевказаних кримінальних правопорушень, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Так, під час розгляду клопотання слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, дійшла правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи доведеність ризиків та обставин передбачених ст. 177, 178 КК України колегія суддів вважає, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні достатнім чином обґрунтовано ризики передбачені ст. 177 КПК України та обставини передбачені ст. 178 КПК України. Оскільки, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочину, усвідомлюючи імовірність наслідків у виді засудження до реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Існують підстави вважати, що ОСОБА_7 може незаконно впливати з метою зміни ОСОБА_14 показів на свою користь, оскільки він є його добрим знайомим. Підозрюваний ОСОБА_7 є молодою працездатною особою, тобто стан здоров'я достатній для продовження вчинення інших кримінальних правопорушень; майновий стан підозрюваного: відсутність постійного законного джерела доходів для існування, що свідчить про можливість вчинення останнім нових кримінальних правопорушень.
Також, підозрюваний ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Тобто, відсутні фактори, які б утримали його від залишення території м. Кременчук, Полтавської області з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, з огляду на зазначені ризики, та з урахуванням обставин ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку, обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки лише він зможе, на даному етапі, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не доведено наявності будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують вказаного висновку слідчого судді.
Доводи захисника ОСОБА_8 з приводу порушення права на захист підозрюваного, які полягали у незалученні захисника під час обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи.
Так, стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 Конституції України закріплює таке право на захист.
У статті 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
На підставі положень ст. 48 КПК захисник може у будь-який момент бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що особа є вільною у своєму виборі щодо залучення захисника в кримінальному процесі у разі, коли участь останнього не є обов'язковою для реалізації та захисту таких прав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 отримував пам'ятку про права та обов'язки, своїм підписом засвідчив, що процесуальні права зрозумілі (а.с. - 80). В суді першої інстанції підозрюваний клопотань про призначення йому захисника чи про виклик в судове засідання вже залученого захисника не заявляв. Слідчому судді на момент розгляду клопотання не було відомо про призначення підозрюваному захисника через Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Так, до суду не находило письмове чи усне клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 , під час судового розгляду ОСОБА_7 після ознайомлення зі своїми правами, у тому числі і правом на захист, не повідомив суд про наявність у нього захисника, інші учасники судового провадження, що були присутні в залі судового засідання, як слідує із аудіо запису судового засідання, також не повідомляли слідчого суддю про призначення у даному кримінальному провадженні захисником підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ..
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 52 КПК України а також те, що ОСОБА_7 є повнолітнім, не є підозрюваним у вчиненні особливо тяжкого злочину, інших підстав, визначених ст. 52 КПК України, для забезпечення обов'язкової участі захисника не встановлено, а тому, реалізуючи своє право на захист, підозрюваний на той момент обрав спосіб захищати свої права та інтереси самостійно, що не заборонено кримінальним процесуальним законом, не є порушенням його конституційних прав та свобод і не вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказаний висновок узгоджується з позиціями, висловленими у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі 523/2195/16-к (провадження № 51-3178км18) та постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 676/3953/17 (провадження № 51-6306км18).
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Клопотання захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 грудня 2020 року.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 грудня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4