Житомирський апеляційний суд
Справа №274/1746/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
20 січня 2021 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2020 року, якою залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про умовне-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 ,
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2020 року було залишено без задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_8 .
Суд мотивував своє рішення тим, що засуджений ОСОБА_8 на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 не погоджується з прийнятим рішенням, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення.
Вказує, що суд не врахував, те, що він визнав вину у вчиненні злочину, має заохочення, був працевлаштований, відбув 3\4 терміну покарання, стягнень не має, не порушував порядок відбування покарання, рішення комісії про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення.
Також, суд не взяв до уваги, що за порушення порядку відбуття покарання в лютому 2020 року він не був підданий стягненню, оскільки не пішов на ранкову зарядку з поважних причин через погане самопочуття та при перевірці адміністрація обмежилася бесідою.
Вважає висновки суду про те, що він не вправі повторно раніше ніж через рік звернутися з клопотанням про застосування пільги, передбаченої ст. 82 КК України помилковими, оскільки він раніше з цього витання до суду не звертався, а клопотав про застосування пільги передбаченої ст. 81 КК України, що не є перешкодою для повторного звернення до суду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 .
Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що суд не взяв до уваги рішення комісії та виправного центру, яким вирішено звернутись до суду з поданням про умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_8 , а також те, що за час відбуття покарання останній характеризується позитивно, з травня 2018 року не отримував стягнень, був залучений до праці та має заохочення.
На його думку, суд прийшов до помилкового висновку те, що засуджений ОСОБА_8 не довів своєю сумлінною поведінкою своє виправлення, оскільки за останні 5 років засуджений режим відбування покарання не порушував.
Вважає висновки суду про те, що він не вправі повторно раніше ніж через рік звернутися з клопотанням про застосування пільги, передбаченої ст. 82 КК України помилковими, оскільки він раніше з цього витання до суду не звертався, а клопотав про застосування пільги передбаченої ст. 81 КК України, що не є перешкодою для повторного звернення до суду.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційні скарги, заперечення прокурора на апеляційні скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у відповідності з вимогами ст. 81 КК України та ст.ст. 537, 539 КПК України, з достатньою повнотою з'ясувавши, чи довів засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці своє виправлення та чи відбув він у встановленому законом порядку необхідний строк покарання.
Так, ОСОБА_8 був засуджений вироком Малинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2012 року за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі.
22.02.13 р. ухвалою Малинського районного суду було уточнено початок строку - 22.02.11 р. та зараховано ОСОБА_8 в строк покарання строк тримання під вартою з 24.12.10 р. до 30.12.10 р.
16.02.16 р. ухвалою Богунського районного суду м. Житомира у строк покарання ОСОБА_8 зараховано строк попереднього ув'язнення з 24.02.10 р. до 30.12.10 р. та з 22.02.11 р. до 18.06.13 р.
15.03.18 р. ухвалою Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_8 невідбуту частину покарання було замінено на 4 роки 6 місяців 29 днів обмеження волі.
19.09.19 р. ухвалою Бердичівського міськрайонного суду ОСОБА_8 було відмовлено в задоволенні заяви про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, оскільки він не довів, що став на шлях виправлення.
12.11.19 р. вказана ухвала суду була залишена без змін Житомирським апеляційним судом та набрала законної сили.
04.03.2020 року, менше ніж через шість місяців, після відмови у застосуванні пільги, передбаченої ст. 82 КК України ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотання про застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України, яка передбачає дострокове звільнення від відбування покарання та є більш сприятливою для засудженого пільгою у порівнянні з пільгою передбаченою ст. 82 КК України, яка передбачає лише заміну покарання на більш м'яке.
Згідно характеризуючих даних Бердичівського виправного центру №108 з 10.05.18 р. засуджений ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Бердичівський виправний центр № 108». За період відбування покарання характеризується позитивно. Дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, в лютому 2020 року допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, обмежилися бесідою. Працевлаштований робітником на контрагентському об'єкті за межами установи, до праці ставиться сумлінно. Має 5 (п'ять) заохочень, позов за виконавчими листами на суму 340 734,50 гривень, який відшкодував на суму 49 12,41 гривень. За вироком суду ОСОБА_8 вину заперечував, відповідно до заяви від 26.02.18 р. вину у скоєному злочині визнає, зі слів розкаюється.
Колегія суддів, з врахуванням характеризуючих даних засудженого ОСОБА_8 , нетривалого часу, який минув з прийняття рішення судом про відмову у заміні йому покарання на більш м'яке, оскільки він довів, що став на шлях виправлення і що стосовно нього можливо призначити більш м'який вид покарання, незначним розміром відшкодованого збитку за цивільним позовом, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах особової справи переконливих даних про його виправлення, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг засудженого ОСОБА_8 та захисника.
Разом з тим, на думку апеляційного суду заслуговують на увагу доводи апеляційних скарги про помилковість висновків суду про неможливість звернення до суду з клопотанням про застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України, в разі відмови у застосуванні пільги, передбаченої ст. 82 КК України, якщо з дня відмови минуло менше року.
Відповідно до ч.7 ст. 539 КПК України у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
Частина 7 ст. 154 КВК України передбачає, що у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші кримінальні правопорушення та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.
Системний аналіз положень ч.7 ст. 539 та ч.7 ст. 154 КПК України дає підстави для висновку про неможливість, за умови недотримання строку, повторного розгляду клопотання, що подавалося і у задоволенні якого суд відмовив, що у даному випадку не мало місця.
Так, 19.09.19 р. ухвалою Бердичівського міськрайонного суду ОСОБА_8 було відмовлено в задоволенні клопотання про застосування положень, передбачених ст. 82 КК України (набрала законної сили 12.11.19 р.), а 04.03.2020 року він звернувся до суду з іншого питання - застосування положень, передбачених ст. 81 КК України.
Однак, це не дає підстав для скасування ухвали суду, оскільки у своїх висновках судом надано оцінку і іншим обставинам, які оцінюються при вирішенні клопотань про умовно - дострокове звільнення з якими колегія суддів погоджується.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: