Справа № 156/1005/20 Провадження №33/802/97/21 Головуючий у 1 інстанції:Федечко М. О.
Категорія: ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В.
25 січня 2021 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14.09.2020 року о 07 годині 50 хвилин керував автомобілем марки «Фольксваген Пассат» д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі Ковель-Нововолинськ-Жовква, 81 км в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою алкотестера «Драгер-3578», чим порушив п.2.9А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає постанову суду незаконною та необгрунтованою. Вказує на те, що він перебував на лікуванні і не міг скористатися своїм правом на надання йому правової допомоги чи самостійного захисту себе в судовому засіданні, а відповідно, на його думку, відбулося порушення права на захист. Вказує на те, що за кермом транспортного засобу він не був, був його друг ОСОБА_2 , який вдома забув посвідчення водія. Все що написано в протоколі, вказує ОСОБА_1 , він писав зі слів працівника поліції, щоб отримати попередження, а не штаф.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку.
В судове засідання ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи, в зазначений час та дату не з'явився. На адресу Волинського апеляційного суду 06.01.2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про слухання справи у його відсутності. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об'єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №230265 від 14.09.2020 року (а.с.3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою Alcotest «Драгер-3578». Результат згідно акту огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння є позитивний 0,66%. (а.с.6);
- роздруківкою показань технічного приладу DRAGER (а.с.1, 2);
- поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.5);
- відеозаписом з нагрудних камер інспекторів поліції (а.с.9).
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
При цьому не заслуговують на увагу суду посилання ОСОБА_1 про наявність підстав для скасування постанови внаслідок розгляду справи саме у його відсутності. Так, судом було вжито достатніх заходів для своєчасного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, і цьому надано вірну правову оцінку місцевим судом, з чим і погоджується апеляційний суд.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, то вони не заслуговують на увагу апеляційного суду та спростовуються матеріалами справи, яким надано оцінку під час перегляду матеріалів справи в суді апеляційної інстанції.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
Беручи до уваги вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а фактично спрямовані на уникнення ним адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.