ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/18212/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництва»
про стягнення 21386,51 грн,
Без виклику представників сторін
У листопаді 2020 року Державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництва» про стягнення 21386,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови Договору про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку №173-18 від 07.12.2018 в частині своєчасної та повної оплати за виконану роботу, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 13880 грн.
Окрім того, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати у розмірі 530,55 грн, 3 % річних у розмірі 916,23 грн та пеню у розмірі 6059,73 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 04.12.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.12.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 24.12.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 21.12.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3.
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477215102 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 02.12.2020.
В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництва» (замовник, відповідач) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (виконавець, позивач) було укладено договір №173-18 про виконання робіт з науково-технічного супроводу будівництва житлового будинку (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язався у передбачений договором строк виконати роботи з науково-технічного супроводу будівництва двох секцій житлового будинку (позначка №2 за ГП) у складі об'єкта: «Будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-побутової сфери по просп. Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва (далі - роботи), а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору, загальна вартість робіт за цим договором визначена протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1 до договору) і складає 285120 грн з ПДВ. Виплати здійснюються щоквартально за фактично виконані відповідно до календарного плану (додаток №2 до договору) роботи на підставі акту здавання-приймання робіт (далі - акт).
Згідно з п. 3.2. договору, після виконання кожного етапу робіт у повному обсязі, виконавець складає та надає замовнику два примірника підписаного та скріпленого своєю печаткою акта та квартальний звіт згідно з п. 1.5. цього договору.
Відповідно до п.п. 4.1.2., 4.1.4. договору замовник зобов'язується проводити своєчасне приймання та оплату виконаних робіт відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору; не пізніше 5-го робочого дня з дати підписання акту здачі-приймання виконаної роботи здійснити оплату виконавцеві її вартість за договірною ціною.
Згідно із п. 6.2 договору у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов'язання за цим договором.
У п. 10.1. договору визначено, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказах, судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору виконано роботи про що складено відповідний акт здачі-приймання науково технічної продукції до договору №173-18 від 07.12.2018 від 27.06.2019 на загальну суму 38880 грн, який підписано сторонами без заперечень та зауважень підтверджується.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату за отримані послуги, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 13880 грн внаслідок неналежного виконання умов договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Листом №450/01-13 від 17.06.2020 позивачем на юридичну адресу відповідача направлено претензію в якій просив останнього на виконання зобов'язань за договором №173-18 від 07.12.2018 сплатити заборгованість у розмірі 13880 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем, вищезазначена претензія позивача залишена без розгляду та задоволення з боку відповідача.
У зв'язку з вищезазначеним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).
Частинами 1,2 ст. 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3.3. договору, замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акта та квартального звіту зобов'язаний передати виконавцю підписаний зі своєї сторони акт або надати обґрунтовану відмову. У разі заперечення щодо обґрунтованості відмови замовника з боку виконавця, виконавець складає протокол розбіжностей та діє згідно з чинним законодавством.
Згідно з п. 3.4. договору, після отримання замовником звітів, згідно з п.1.5 цього договору та підписання сторонами акта, замовник протягом 5 робочих днів відповідно до календарного плану робіт сплачує виконавцю вартість виконаних робіт відповідного періоду.
У зв'язку з вищевикладеним, суд зазначає, позивачем відповідно до умов договору було надано відповідачу послуги з науково-технічного супроводу, що підтверджується актом №2 від 27.06.2019, проте відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг внаслідок чого порушив зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати.
Факт часткової оплати відповідачем послуг позивача підтверджується платіжним дорученням №1270/5064 від 24.12.2019, у зв'язку з чим, заборгованість за отримані послуги складає 13880 грн.
Враховуючи, що відповідачем не подано заперечень щодо позовних вимог та не направлено жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 916,23 грн та інфляційних втрат в розмірі 530,55 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 6059,73 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно із п. 6.2 договору у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим, суд зазначає, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада-Будівництва» (01001, м. Київ, вул. Ольгинська, буд. 3; ідентифікаційний код 34882504) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03110, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 51; ідентифікаційний код 38283024) 13880 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн заборгованості, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн 23 коп. 3% річних, 530 (п'ятсот тридцять) грн 55 коп. інфляційних втрат, 6059 (шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 73 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 25.01.2021
Суддя Я.В. Маринченко