ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/18361/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення 28995,08 грн
Без виклику представників сторін
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 28995,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фізична особа - підприємець Дегтярьова Олена Іванівна не виконала взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором б/н від 19.09.2019, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 21.10.2020 за нею утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 25000 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 3695,57 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 250 грн та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором 49,51 грн, що разом складає 28995,08 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 28995,08 грн, яка складається з: 25000 грн - заборгованість за кредитом, 3695,57 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 49,51 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.
Фізична особа - підприємець Дегтярьова Олена Іванівна не виконала взяті на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 19.09.2019, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 21.10.2020 за нею утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 25000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 3695,57 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 250 грн грн та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 49,51 грн, що разом складає 37062,15 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Разом з тим, оскільки діяльність відповідача як Фізичної особи-підприємця припинено 29.05.2020 позивач просить стягнути вказану заборгованість з Дегтярьової Олени Іванівни, як з правонаступника фізичної особи-підприємця.
У зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою, 25.11.2020 Господарським судом міста Києва було надіслано запит №910/18361/20 до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної державної адміністрації, з метою встановлення зареєстрованого місця проживання вищевказаної особи.
08.12.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва лист-відповідь про надання інформації №108-15718 від 08.07.2020, у якому Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної державної адміністрації повідомив, що згідно відомостей які, які містяться в інформаційній системі «Реєстр територіальної громади м. Києва» ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.12.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.01.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 15.01.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 11.01.2021.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 28, кв. 59.
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477215447 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 13.01.2020.
В силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.09.2019 Фізичною особою-підприємцем Дегтярьовою Оленою Іванівною було підписано заяву відповідно до якої фізична особа-підприємець приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 19.09.2019 року, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього договору.
Відповідно до положень даного правочину позивачем на поточний рахунок фізичної особи-підприємця № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт в електронному вигляді через визначені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що врегульовано Умовами.
Судом також встановлено, що 29.05.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Дегтярьова Олена Іванівна.
У п. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, з 29.05.2020 ФОП Дегтярьова Олена Іванівна втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до вхідного штемпеля на першому аркуші позовної заяви, остання надійшла до суду 23.11.2020, тобто після втрати Дегтярьовою Оленою Іванівною статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У відповідності до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Отже, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Тобто, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача - фізичної особи, заборгованість за кредитним договором від 19.09.2019, який укладено між банком та фізичною особою-підприємцем Дегтярьова Олена Іванівна, яка станом на дату звернення позивача до суду припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець з 25.05.2020, про що зокрема свідчать відомості, що містяться у сформованому станом на 25.01.2021 на запит суду Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, як вбачається із змісту заявки від 19.09.2019 кредит брався за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", тобто для використання у підприємницькій діяльності.
Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що даний спір виник між сторонами на підставі господарського договору, та між сторонами існують господарські зобов'язання.
У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Частиною 1 ст. 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦК України).
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її обов'язок виконання укладених нею договорів не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов'язок щодо виконання укладених нею як фізичною особою - підприємцем договорів не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою.
За таких обставин, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 13.02.2018 у справі №910/8729/18 та від 25.06.2019р. у справі № 904/1083/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним нею як фізичною особою-підприємцем.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно із заявкою від 19.09.2019 Фізична особа-підприємець Дегтярьова Олена Іванівна на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України приєдналась до «Умов та правил надання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький», що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією Заявкою складають кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.
Відповідно до п. 3.2.6.1.1 «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови) Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок Клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або Договір) в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Пунктом 3.2.6.1.4 Умов передбачено, що клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису, що разом з цими Умовами та Правилами становлять Кредитний договір. Клієнт Банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в Банку, приєднується до Послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими умовами, Клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту в порядку передбаченому п. 3.2.6.3.5 цього Договору (п. 3.2.6.1.5 Умов).
Відповідно до п. 3.2.6.1.7 Умов сторони узгодили, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6 цього Договору.
Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. №90919К246S0AA від 29.10.2020 Дегтярьова Олена Іванівна на поточному рахунку № НОМЕР_2 встановлено кредитний ліміт: 19.09.2019 - 0 грн; 25.09.2019 - 30000 грн; 27.11.2019 - 0 грн; 30.11.2019 - 25000 грн; 03.01.2020 - 0 грн; 05.02.2020 - 25000 грн.
Позивачем надано до матеріалів справи виписки по поточним рахункам за період з 19.09.2019 по 21.10.2020, які свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів у межах встановленого ліміту.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, позивач свій обов'язок за договором виконав у повному обсязі та належним чином. Доказів іншого суду не надано, оскільки відзиву на позов відповідач не надав.
Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов за користування кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта
Комісія, що несплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10 Умов).
Відповідно до п. 3.2.6.3.5 Умов розрахунок процентів за користування Кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості за Кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що несплачені в строк, що зазначеній в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).
В разі непогашення клієнтом заборгованості за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, Клієнт зобов'язаний погасити заборгованість по кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісією, але не менше в розмірі мінімального щомісячного платежу, який складає 10% від дебетового сальдо, що існувало на останнє число місяця, що слідує за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, та сплатити комісію згідно п. 3.2.6.3.1 (п. 3.2.6.3.6 Умов).
Відповідно до п. 3.2.6.3.8 Умов погашення кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України.
Згідно з п. 3.2.6.5.1 Умов строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що Банк має право пролонгувати строк користування кредитом. Продовження обслуговування ліміту відповідно до цього пункту можливе за умови, що по закінченню останнього дня строку на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено проценти та комісія.
За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 25000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 3695,57 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 250 грн та пеня у розмірі 49,51 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до норм ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Водночас за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина 1 статті 1066, частини 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов'язань.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 25000 грн, та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 250 грн.
Відповідно до норм ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, в той час як відповідачем обов'язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості зі сплати відсотків та комісії судом встановлено наступне.
У позовній заяві позивач посилається на те, що кредитний договір укладено у формі договору приєднання.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як підтверджується матеріалами справи, у заявці відповідача на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький» зазначено розмір відсоткової ставки - 30% та розмір щомісячної комісії (в тому числі в пільговий період) - 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня в будь-який з днів за попередній місяць.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що розрахунок є правильним.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 25000 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3695,57 грн та заборгованості з комісії у розмірі 250 грн на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 25000 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 3695,57 грн та заборгованості з комісії у розмірі 250 грн є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 49,51 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 3.2.6.4.2 Правил при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення по кредиту. Нарахування пені здійснюється за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони погодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. У разі зменшення Банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору. Банк повідомляє про це Клієнта на свій розсуд способом, передбаченим п. 3.2.6.1.6. цих Умов.
Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 49,51 грн, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 49,51 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, на спростування викладених у позові обставин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 3695 (три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн 57 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 49 (сорок дев'ять) грн 51 коп., заборгованість по комісії за користуванням кредитом у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 25.01.2021
Суддя Я.В. Маринченко