ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2021Справа № 910/17758/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
про стягнення 25 050, 19 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 25 050, 19 грн шкоди. Також просить суд стягнути з відповідача правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 відкрито провадження в справі №910/17758/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
10.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначає, що розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено звітом (актом) про оцінку майна, разом з тим позивачем неправомірно виплачено розмір страхового відшкодування страхувальнику відповідно до рахунку виставленого СТО, у зв'язку з чим визнає позовні вимоги в розмірі 12 978, 88 грн.
21.12.2020 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.11.2016 між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002508 (далі - договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням наземним транспортним засобом «Skoda Octavia A7», державний номер НОМЕР_1 (п.1.1. договору).
Розмір франшизи визначено в п. 1.3. договору, відповідно до якого збитки внаслідок ДТП складає 0, 5 % (але не менше 50 євро).
Відповідно до п. 11.1., 11.2. договору строк його дії з 28.11.2016 по 28.11.2018.
Додатковою угодою №1 від 06.11.2019 до договору строк його дії сторони продовжили до 28.11.2020.
10.02.2020 о 14-45 год. в місті Львові по вулиці Наукова, 141, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Octavia A7», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Citroen C3», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Франківського районного суду міста Львова від 13.02.2020 у справі № 465/859/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки «Skoda Octavia A7», державний номер НОМЕР_1 .
10.02.2020 водій транспортного засобу «Skoda Octavia A7», державний номер НОМЕР_1 , звернувся до позивача з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до ремонтної калькуляції №00341745 від 13.02.2020 вартість відновлювального ремонту «Skoda Octavia A7», державний номер НОМЕР_1 становить 28 607, 84 грн.
Відповідно до рахунку № САСТ-2023864 від 13.02.2020, виставленого ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», вартість ремонту транспортного засобу «Skoda Octavia A7», державний номер НОМЕР_1 склала 28 607, 83 грн.
21.02.2020 позивачем на підставі страхового акту № 00341745 від 19.02.2020 було виплачено страхове відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 25 550, 19 грн (28 607, 83 грн за мінусом франшизи 3 057, 64 грн), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 137592 від 21.02.2020.
Як убачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору 29.07.2020 позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування №27211 в сумі 25 550, 19 грн, який отримано відповідачем 05.08.2020 та залишено без відповіді.
Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика в межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить ст. 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Citroen C3», державний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу № АО 0854919 з лімітом відповідальності по майну в сумі 100 000,00 грн та франшизою 500, 00 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «Citroen C3», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 25 550, 19 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Щодо заперечень відповідача, що розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено звітом (актом) про оцінку майна, разом з тим позивачем неправомірно виплачено розмір страхового відшкодування страхувальнику відповідно до рахунку виставленого СТО.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
Крім цього, як убачається з матеріалів дослідження спеціаліста авто товарознавця №1372Е_71-20 від 24.11.2020, що наданий відповідачем, автомобіль спеціалістом Парфенюком О.В. не оглядався, дослідження було проведено на підставі фото та актів зроблених спеціалістом позивача.
Як вбачається з платіжного доручення № 137592 від 21.02.2020 позивачем фактично сплачено страхове відшкодування в сумі 25 550, 19 грн (- 500, 00 грн франшиза). Відтак, заперечення відповідача судом відхиляються.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 25 050, 19 грн підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 12 926, 93 грн виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 в справі № 910/3442/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 1/19ю від 11.12.2019 укладений між позивачем та Адвокатським бюром «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», копію ордера, виданого на підставі вищезазначеного договору, Серія КС №138664 від 12.12.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Лисову Олександру Олександровичу 08.10.2014, розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн, рахунок на оплату № 71 від 09.11.2020 на суму 5 000, 00 грн, акт надання послуг № 71 від 09.11.2020 з переліком наданих юридичних послуг.
Також, позивачем долучено платіжне доручення №001675 від 10.11.2020 про сплату за послуги з правничої допомоги згідно договору № 1/19ю від 11.12.2019 на загальну суму 5 000, 00 грн.
Таким чином, беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного обсягу надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку обґрунтованість поданої заяви, у зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70А, ідентифікаційний код 20033533) 25 050 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят) грн 19 коп. страхового відшкодування, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань