Справа № 344/418/21
Провадження № 2/344/81/21
26 січня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., ознайомившись із заявою представника позивача адвоката Сметанікова Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
12 січня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - адвокат Сметаніков Андрій Васильович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом.
25 січня 2021 року представник позивача адвокат Сметаніков Андрій Васильович подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, набуте позивачем та відповідачем за час перебування у шлюбі, а саме: житлову кімнату № НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 168 069 грн, житлову кімнату № НОМЕР_2 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , оціночною вартістю 161124 грн, та нежитлове приміщення, яке знаходиться у АДРЕСА_4 , вартістю 626400 грн., з метою уникнення з боку відповідача відчуження спірного майна.
Згідно частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням приписів частини першої статті 153 та частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 (пункт 4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість відчуження відповідачем спірного майна без зазначення доказів, які б підтвердили таку можливість, а також без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також у заяві не вказано, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Так, частиною першою статті 151 Цивільного процесуального кодексу України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Положеннями частини сьомої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення, оскільки матеріали заяви не містять достатньо обґрунтованих для забезпечення позову доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого виду забезпечення позову, зокрема, доказів, що можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного об'єкту нерухомості після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, щодо реалізації майна чи доказів вчинення підготовчих дії до його реалізації.
Керуючись статтями 149-153, 247, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Сметанікова Андрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя Мелещенко Л.В.